3.Облікова політика підприємства

Облікова політика – затверджується наказом керівника підприємства і містить детально описану теорію, методологію, технологію та організацію обліку.

Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Підприємство самостійно визначає облікову політику, а її вибір залежить від специфіки підприємства, особливостей організації управління, правових норм діяльності, зафіксованих в установчих документах, особливостей комерційної діяльності, поточних і довготермінових цілей. На облікову політику впливають податкові умови, наявність пільг, валютна політика держави, характер володіння (оренда, приватизація, створення за рахунок статутного капіталу), довготерміновість контрактів, форма власності, кваліфікація персоналу, свобода у вирішенні питань ціноутворення тощо.

Здійснення економічно обґрунтованої облікової політики дає змогу підприємству впливати на ефективність використання матеріальних і грошових ресурсів, прискорювати оборот капіталу, створювати й використовувати джерела фінансування реконструкції та розвитку, вирівнювати по суміжних звітних періодах виплату дивідендів акціонерам і учасникам, а також податкових платежів, які справляються з прибутку.

При виборі облікової політики слід враховувати такі вимоги: стабільність облікової політики протягом тривалого періоду (від одного звітного року до наступного) і підтримання її в усіх видах діяльності підприємства; регламентація принципів облікової політики підприємства діючою нормативною базою; повідомлення зовнішніх користувачів інформації про зміни в обліковій політиці підприємства.

Підприємство зобов’язане висвітлювати обрану облікову політику в описах принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності. Зміна облікової політики можлива у разі реорганізації підприємства (злиття, поділу, приєднання), зміни власників, змін у законодавстві або в нормативному регулюванні бухгалтерського обліку в Україні, впровадження нових методів бухгалтерського обліку.

Облікова політика має бути обґрунтована й розкрита у фінансовій звітності. При визначенні облікової політики на підприємстві складається і затверджується Наказ про облікову політику.

3. Національні та Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

1. Кожна країна має свою власну систему бухгалтерського обліку.

Але в зв’язку з глобалізацію економічних процесів та інформаційних технологій виникла потреба мати єдину міжнародну систему обліку з тим, щоб бухгалтерський облік став справді міжнародною мовою бізнесу. Таке завдання стоїть перед роз­робниками міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (далі — МСБО). Метою застосування МСБО є забезпечення по­рівнянності облікової інформації, а також сприяння інтеграції економік у різних країнах світу.

Упровадження МСБО здійснює Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, який засновано 1973 р. У 2002 р. Комітет перейменований у Раду з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. У 2004 р. до Ради входило 118 країн

Рада має за мету формулювати і публікувати стандарти бухгалтерського обліку для дотримання їх у всьому світі, вдос­коналювати і гармонізувати норми та процедури бухгалтер­ського обліку, пов'язані з підготовкою та поданням фінансової звітності. Рада розробила 41 МСБО і 7 міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Ця організація до 1 січня 2001 р. видавала міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, а по­чинаючи з 1 січня 2001 р. — міжнародні стандарти фінансової звітності.

МСБО містять основні принципи і підходи до ведення обліку і складання фінансової звітності. Вони постійно переглядаються і уточнюються з урахуванням вимог світової економіки. Кожен стандарт включає його мету, сферу застосування, визначення термінів, які використовуються, критерії застосування стандарту та способи розкриття інформації.

Країни розробляють власні внутрішні стандарти, які визна­чають методологічні засади ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. В Україні положення (стандарти) бухгалтерського обліку розроблені відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звіт­ності.

МСБО не є домінуючими над національними стандартами, вони мають рекомендаційний характер і є орієнтиром для гармонізації й стандартизації бухгалтерського обліку та фінансової звітності у світі.

Розробка Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку сприяє зближенню різних систем обліку. У перспективі можливий перехід всіх країн на єдину систему бухгалтерського обліку. Але, на мою думку, це відбудеться не скоро, очевидно, не раніше того періоду, коли всі країни світу погодяться використовувати єди­ну грошову одиницю, як, наприклад, у Європі застосовують євро.

2. В останні десятиріччя спостерігається тенденція до все більшої гармонізації і уніфікації бухгалтерських стандартів та фінансової звітності в багатьох країнах. Велике значення у цьому питанні відіграють МСБО.

МСБО - система принципів, методів і процедур ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Виникли внаслідок інтеграційних процесів в економіці і спрямовані на зближення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в різних країнах світу.

Розробником МСБО був Комітет МСБО, який займається формулюванням, виданням і вдосконаленням СБО,і сприяє їх прийняттю і дотриманню у всьому світі.

МСБО не є обов’язковими до виконання, мають рекомендаційний характер, що найбільше відповідає ринковій економіці. Підприємства,що бажають налагодити міжнародні економічні зв’язки усвідомлюють необхідність складання фінансової звітності відповідно др. МСБО.

МСБО є документами, які визначають загальний підхід до складання фінансової звітності і які пропонують варіанти обліку окремих засобів або операцій підприємства.

Позитивною стороною застосування МСБО є можливість залучення іноземних інвестицій і позик, вихід на світові ринки.