. Розділ II. Методи трудового виховання в початкових класах

) означает путь познания; теория, учение. Метод (від грец. Metodos) означає шлях пізнання; теорія, вчення. Методи навчання залежать від розуміння загальних закономірностей пізнання людиною навколишнього світу, тобто мають філософське методологічне обгрунтування і є наслідком правильного розуміння суперечливості процесу навчання, його сутності та принципів.

У процесі трудового виховання молодших школярів виділяють три групи методів виховання свідомої дисципліни:

Методи формування свідомості особистості.

Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.

Методи стимулювання поведінки і діяльності.

Перший етап правильно організованого виховання - знання (розуміння) вихованцем тих норм і правил поведінки, які повинні бути сформовані в процесі виховання. Важко виховати, виробити якесь якість, не домігшись насамперед ясного розуміння значення цієї якості. Для формування поглядів, понять, переконань використовуються методи, які отримали загальну назву методів формування свідомості особистості. Методи цієї групи дуже важливі і для успішного проходження наступного важливого етапу виховного процесу - формування почуттів, емоційного переживання необхідного поводження [6, с. 238].

У навчальних посібниках колишнього років методи цієї групи називалися коротше і виразніше - методами переконання, оскільки головне їхнє призначення - формування стійких переконань. Не знання, а переконання стимулюють учинки школярів, тому не стільки поняття і судження, скільки моральна впевненість у суспільної необхідності та особистої корисності певного типу поведінки повинна формуватися на етапі розвитку свідомості. Методи досягають мети, коли у вихованців, сформувалася готовність активно включатися в передбачену змістом виховання діяльність.

Переконання у виховному процесі досягається при використанні таких методів: розповідь, пояснення, роз'яснення, лекція, етична бесіда, умовляння, навіювання, інструктаж, диспут, доповідь, приклад.

Кожен з методів має свою специфіку і область застосування. Незважаючи на уявну простоту, усі без винятку методи цієї групи вимагають високої педагогічної кваліфікації. Застосовуються вони системно, в комплексі з іншими методами.

Виховання має формувати необхідний тип поведінки. Не поняття, переконання, а конкретні справи, вчинки характеризують вихованість особистості. У зв'язку з цим організація діяльності і формування досвіду суспільної поведінки розглядаються як серцевина виховного процесу.

Дуже важливим у трудовій діяльності учнів є практичний показ і навчання їх способам і прийомам роботи, дотримання правил техніки безпеки. Велике значення має керівництво самим процесом праці та надання допомоги учням в освоєнні раціональними способами його виконання [8, с. 4].

Для формування сумлінного ставлення до праці велике значення має стимулювання учнів.

Значну роль у формуванні позитивного ставлення учнів до праці відіграє громадське визнання. Це піднімає настрій учнів, виявляє у них свідоме ставлення до необхідності працювати на загальну користь.

Всі методи цієї групи засновані на практичній діяльності вихованців. Загальний метод формування необхідних якостей особистості - вправа. До цієї групи відносять: вправу, привчання, педагогічне вимога, громадська думка, доручення, виховують ситуації.

До третин групи методів стимулювання ставляться: заохочення, покарання, змагання.

Схвалення дорослих особливо важливо тоді, коли учень відчуває внутрішнє задоволення від усвідомлення, що він домігся успіху у виконанні трудового завдання. Настільки ж важливо - у разі необхідності - і осуду. У процесі педагогічно організованого праці виробляється правильна моральна і естетична оцінка кожної особистості [6, с. 240].