1) Усвідомлення цілей і завдань праці;

2) Виховання мотивів трудової діяльності;

3) Формування трудових умінь і навичок [7, с. 103].

Зміна економічної, екологічної та соціальної ситуації в країні, впровадження різних форм власності, ухвалення багатьох важливих законів кардинально змінює зміст і спрямованість трудового виховання школярів, викликає до життя нові підходи та форми.

В основі нових технологій трудового виховання - принцип варіативності програм, методів і організаційних форм освіти. Програми трудового навчання мають типовий характер. У них закладено державний мінімум вимог до результатів виховання, освіти і навчання, за яким оцінюється діяльність школяра, вчителі і школи. Вчитель складає програму з урахуванням того чи іншого складу школярів, регіональних особливостей) суворо зберігаючи єдність базового компоненту трудової культури. Базовий компонент становить в середньому від 20 до 80% змісту даної, конкретної програми, інше відводиться для її варіативної частини [3, с. 118].

Придбані в процесі трудового виховання знання, вміння і навички не самоціль і не кінцевий продукт педагогічної діяльності, а засіб для розвитку головної людської здібності - здатності до праці. Це передбачає зменшення питомої ваги репродуктивних методів навчання і відкриває простір для використання активних дослідницьких методів пізнання, для засвоєння основ евристики та винахідництва.

1.2 Зміст і форми трудового виховання молодших школярів

Включення дітей у працю необхідно здійснювати з урахуванням фізіології дітей молодшого шкільного віку, особливостей їх організму і психіки, їх інтересів і здібностей.

Включаючись в працю, учні вступають у відносини з предметами, засобами, результатами праці, самою працею, в міжособистісні стосунки з учасниками праці. На основі виникають у праці відносин формуються особистісні якості.

Формування відносин до предмета праці поглиблює екологічне, етичне виховання учнів, створює умови для розвитку естетичної культури особистості. Таким чином, воно сприяє гармонійному розвитку особистості, діяльність якої відрізняється творчим і творчою працею. Відносини до засобу праці виникають в результаті застосування технології, техніки, знарядь праці для обробки предмета праці, з метою створення виробу. На основі виникаючих відносин до засобу праці у молодших школярів формується дбайливе ставлення до інструментів, особистих речей, шкільного майну, суспільної власності. Ці відносини виявляються в акуратності, дисциплінованості, уважності. Процес обробки предмета праці за допомогою засобів праці завершується речовим результатом, змістовна цінність якого визначається його доцільністю, зручністю у використанні і красою. Формування ставлення до результату праці має особливе значення для розвитку у молодших школярів акуратності, дисциплінованості, відповідальності за доручену справу, дбайливого ставлення до результатів людської праці [8, с. 5].

У результаті виникають відносин молодших школярів до самого процесу праці формується поняття про працю як єдиному джерелі добробуту суспільства і умови розвитку і становлення особистості. Ставлення учнів до процесу праці має велике значення для формування у них таких особистісних якостей, як терпіння, старання, уважність, справедливість, добросовісність, організованість, цілеспрямованість, працелюбність, дисциплінованість, самокритичність. Що виникає в праці ставлення до себе як суб'єкту трудової діяльності розвиває у молодших школярів упевненість у собі, відповідальність. Праця дає можливість перевірити і отримати об'єктивне відображення існуючих в учнів можливостей, усвідомити значимість процесу самовиховання у формуванні особистісних якостей. Трудова діяльність забезпечує самовиховання і саморозвиток сил і здібностей учнів, формує їхню свідомість і самосвідомість, виступаючи при цьому найважливішим чинником становлення «я» особистості дитини [8, с. 9].

У трудовій діяльності можна виділити цілий ряд впливів: особистості на особистість; особистості на колектив; колективу на особистість; колективу на колектив. Міжособистісні відносини, що виникають у трудовій діяльності учнів початкових класів, сприяють здійсненню процесу соціалізації особистості. У колективної трудової діяльності у школярів з'являється необхідність узгоджувати свої цілі з цілями колективу, свої зусилля пов'язувати із зусиллями інших учасників спільної праці. Виникає залежність між особистими інтересами та громадськими, в результаті цього воєдино зв'язуються суспільні цілі діяльності і спрямованість особистості, колективне управління діяльністю і самоврядування поведінкою, організація колективної трудової діяльності і самоорганізація, зміст трудової діяльності та особистий трудовий досвід, становлення колективу й виховання в ньому особистості [ 1, с. 32].

Організаційні форми трудового освіти і навчання вибираються вчителем. Щоб праця перетворився на улюблену справу, дитині треба пережити успіх і радість праці. Тому доцільно будувати навчання на вищому, доступному рівні труднощі; пізнаючи радість заслуженого трудового успіху, юна людина набуває почуття власної гідності, гордості за свою працю.

Акцент в новій технології трудового виховання робиться на практичному застосуванні школярами теоретичних знань. Змінюється і структура трудового навчання. Вона стає комплексною, включає уявлення про техніку і технології, вміння вирішити практичні завдання, досягати якісних результатів. Особливо високо повинен бути оцінений творчий підхід у вирішенні нестандартних завдань, прагнення підвищити техніко-економічні та соціальні показники виробництва.

Творчу активність школярів підвищують огляди, виставки, конкурси на виготовлення кращої моделі, приладу, наочного посібника [9, с. 201].

Дати школярам трудові навички та вміння - це ще не означає підготувати їх до життя, до праці.

Останнє досягається завдяки включенню школярів у різноманітні види колективного суспільно корисного, в тому числі продуктивної праці, який при педагогічно правильній підготовці є головним засобом трудового виховання.

Зміни в класно-урочної діяльності з трудового виховання зумовлюють перебудову позакласної та позаурочної виховної діяльності. Вона стає особистісно-орієнтованої, максимально корисною людині і суспільству. У практику роботи класних керівників проникають активні виховні справи трудової спрямованості, викликані до життя соціально-економічними процесами. Серед трудових виховних справ є традиційні й нові форми: вахта праці, свято праці, виставка виробів, генеральне прибирання, гуманітарна допомога, озеленення і благоустрій школи, турнір умільців (помічниць мам, членів гуртка «Умілі руки»), тиждень добрих справ, місто веселих майстрів, косметичний ремонт школи, акт добровольців, шефська допомога, зони турботи, розвідка корисних справ, трудовий десант, ремонтна бригада шкільна та ін [5,. з 95].

Система трудового виховання повинна використовувати всі форми і методи, які забезпечують свідоме, цілеспрямоване виконання суспільно корисної праці, дисципліну і організованість, відповідальність за особистий внесок колективу в розвитку суспільного багатства, вироблення відносин товариства і взаємодопомоги, непримиренність до дармоїдства.

Формами трудового виховання є:

1) засоби морального та матеріального заохочення;

2) подання широких можливостей для підвищення своїх здібностей;

3) підготовка молодого покоління до праці методами сімейного виховання і в навчальних закладах;

4) використання засобів масової інформації з метою трудового виховання [8, с. 10].

Харламов І.Ф. дає нові оновлюючі форми трудової діяльності. У виховання потреби в праці і дбайливе відношення до матеріальних цінностей велику роль відіграють форми організації трудової діяльності. Найважливішими є наступні:

а) створення учнівських ланок для виконання тієї чи іншої роботи. Це можуть бути постійні ланки по догляду за плодовими деревами в шкільному саду. Тимчасові ланки організуються для виконання епізодичній роботи, наприклад, для оформлення шкільної будівлі до наступаючого свята, для спільної роботи з шефами;

б) накопичення та розвиток трудових традицій в школі, як, наприклад, традиційна підготовка та проведення в школі "Свято праці" або свято "В подарунок школі", коли учні виготовляють навчальні посібники, майструють моделі, закладають пам'ятні алеї. Стимулюючої трудової традицією є виставки технічної творчості школярів;

в) ефективною формою трудової активності є індивідуальні трудові доручення, які даються учням вчителями [11, с. 370].

Таким чином, в посильній трудовій діяльності молодших школярів закладені суттєві можливості морального, екологічного, естетичного виховання та фізичного розвитку.