Юридичні наслідки розірвання шлюбу

Особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі йменуватися цим прізвищем або поновити дошлюбне.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦСу за заявою колишніх дружини чи чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Після розлучення й одержання Свідоцтва кожен із колишнього подружжя має право на новий шлюб.

Після розірвання шлюбу колишні чоловік і дружина мають право подати до суду заяву про поновлення шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього в іншому шлюбі. На підставі рішення суду про поновлення шлюбу та анулювання запису акта про розірвання шлюбу державний орган РАЦСу видає нове Свідоцтво про шлюб, в якому день реєстрації шлюбу за бажанням подружжя може бути визначений днем першої його реєстрації або днем набрання чинності рішення суду про поновлення шлюбу.

Режим окремого проживання подружжя

За заявою подружжя або за позовом одного з них суд може ухвалити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини або чоловіка жити разом.

Таке небажання може зумовлюватися обставинами медичного, побутового, матеріального чи іншого характеру.

Режим окремого проживання припиняється у разі поновленню звичайних сімейних відносин або за рішенням суду ж а підставі заяви одного з подружжя.

Рішення про окреме проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя, що визначені СК України і які дружина й чоловік мали до цього режиму, а також прав та обов’язків, що виникли за шлюбним договором. Правові наслідки режиму окремого проживання такі:

1. майно, набуте дружиною чи чоловіком в майбутньому, не вважається набутим у шлюбі, тобто є роздільною власністю подружжя;

2. дитина, народжена дружиною після 10 міс., не вважається такою, що походить від її чоловіка;

3. дружина (чоловік) може усиновити дитину без згоди другого з подружжя.

СК не обмежує час, упродовж якого триватиме режим окремого проживання.

Підстави і порядок визнання шлюбу недійсним

Зареєстрований у встановленому порядку шлюб вважається укладеним законно L обумовлює настання передбачених законодавством правових наслідків до винесення судом рішення про визнання шлюбу недійсним. До такого рішення особи, які уклали шлюб, вважаються законним подружжям із відповідними правами ж обов’язками.

Підставами визнання шлюбу недійсним чинне законодавство вважає:

а) недосягнення особою, що уклала шлюб, шлюбного віку (ст. 22 СК);

б) відсутність добровільної згоди чоловіка чи жінки, які ухвали шлюб (ст. 24 СК);

в) укладення шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною (ст. 24 СК);

г) реєстрація шлюбу з особою, яка на той час не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (ст. 24 СК);

ґ) перебування особи (осіб), що уклали шлюб, в іншому шлюбі (ст. 25 СК);

д) укладання шлюбу між близькими родичами (ст. 26 СК);

е) укладання шлюбу між усиновителем і усиновленою ним дитиною (ст. 26 СК);

є) приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого подружжя чи їхніх нащадків (ст. 30 СК);

ж) укладання фіктивного шлюбу.

Для визнання шлюбу недійсним достатньо довести в суді наявність однієї зі згаданих обставин.

У ст. 39–41 СК побудовано три правові моделі визнання шлюбу недійсним.

1. Шлюб, який є недійсним. Тобто при укладанні шлюбу сторони допустили такі порушення умов його укладення, що він вважається недійсним і без рішення суду, уже на самій підставі цих порушень.

Отже, недійсним є:

а) шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Це може мати місце тоді, коли з’ясовується, що на момент укладення шлюбу один: із подружжя вже перебував в іншому шлюбі; після укладання шлюбу з’являється той із подружжя, кого раніше в установленому порядку оголосили померлим;

б) шлюб, зареєстрований між родичами по прямій лінії спорідненості, а також між рідними братом і сестрою. Підставами визнання шлюбу недійсним є укладання шлюбу з близькими родичами – родичами по прямій висхідній чи низхідній лініях, а також між рідними братами й сестрами (тобто між повнорідними – тими, що походять від спільних батьків, і неповнорідними однокровними чи одноутробними, тобто такими, в яких спільними є або батько, або мати і спільна кров чи спільна утроба).

в) шлюб, зареєстрований з особою, яка є недієздатною. Особа, яку судом визнано недієздатною, не може свідомо висловити свою волю щодо укладання шлюбу, оскільки внаслідок душевної хвороби чи недоумства не спроможний розуміти значення своїх дій та оцінювати їх. Тому шлюб, укладений із такою особою, вважається укладеним без її згоди і не може вважатися дійсним.

Наведені порушення умов укладання шлюбу обумовлюють його абсолютну недійсність і дають підстави органу РАЦСу за заявою зацікавленої особи анулювати актовий запис про шлюб.

2. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду. Для визнання шлюбу недійсним має бути рішення суду, що ґрунтується на доведених у судовому засіданні фактах, які свідчать про порушення умов укладення шлюбну.

Отже, недійсним за рішенням суду є:

а) шлюб, зареєстрований без вільної згоди чоловіка, та жінки. Відсутність згоди на реєстрацію шлюбу може бути обумовлена:

♦ насильством, погрозою застосувати фізичне чи психічне насильство до особи, яка укладає шлюб, чи до її рідних та близьких;

♦ неправильним розумінням особи, з якою укладають шлюб, вчинюваних дій (особа не розуміє значення своїх дій внаслідок тимчасового розладу здоров’я, тимчасового хворобливого стану, стажу алкогольного чи наркотичного сп’яніння тощо). У цьому разі суд може призначити судово-психіатричну або судово-психологічну експертизу, що має дати відповідь: чи розуміла особа, яка укладала шлюб, значення своїх дій і чи могла ними свідомо керувати? Тобто згодом, як така особа вилікується, вона має право порушити питання про визнання: шлюбу недійсним, оскільки вона., по суті, свідомо не бажала укладати шлюб. Однак якщо вона все ж таки бажає зберегти такий шлюб, нема потреби визнавати його недійсним, а потім реєструвати новий на загальних підставах;

б) фіктивний шлюб. Коли подружжя (чи хоча б один із подружжя) укладає шлюб без наміру дійсно створити сім’ю, а лише задля досягнення якихось пільг та привілеїв, що випливають із реєстрації (право на житло, право на майно чоловіка/дружини у випадку його/її смерті, право на пенсію, на страхову суму, можливість ухилення від сплати податку тощо). Зовнішня згода таких осіб на укладе пня шлюбу не відповідає їхній внутрішній волі.

Від фіктивних шлюбів треба відрізняти так звані шлюби із розрахунку, які укладають хоча і з певних корисливих мотивів, але, безперечно, з метою створення сім’ї. Щоправда, такий шлюб традиційно викликає осуд у суспільстві, однак, він не може бути визнаний недійсним.

3. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду. Правові наслідки, що можуть настати у зв’язку з порушенням умов укладання шлюбу, цілком залежать від суддівського бачення: суддя може визнати шлюб дійсним, незважаючи на порушення, зважаючи на них, визнати недійсним.

Тобто таким може бути:

а) шлюб між усиновителем та усиновленою дитиною без отримання у встановленому порядку дозволу суду на такий шлюб. За загальним правилом шлюби між усиновителем та усиновленою дитиною заборонені з моральних причин. Ця заборона традиційно набула характеру етичної норми, оскільки взаємини між усиновителем і усиновленою дитиною прирівнюються до стосунків кровних батьків і дітей. Водночас між усиновителем і усиновленою дитиною не завжди можуть складатися стосунки, подібні до стосунків між батьками й дітьми, особливо, коли дитина від самого початку знала, що усиновителі не є її батьками. У цьому разі перешкоди морального характеру не є такими дієвими, і суд може надати таким особам дозвіл на укладення шлюбу. Однак якщо ці особи вчасно не потурбувалися про отримання такого дозволу, суд має право визнати такий шлюб недійсним;

б) шлюб між двоюрідним братом та сестрою, тіткою та племінником, дядьком і племінницею.

У більшості країн (Велика Британія, Німеччина, Франція, США, Швейцарія) шлюби між родичами, які перебувають у третьому ступені спорідненості, заборонені. Орієнтація на сучасну модель європейського законодавства обумовлює і наявність жорсткіших вимог щодо обставин для укладання шлюбу між родичами. Однак у вітчизняному законодавстві такі положення ще належним чином не апробовані, тому суд з урахуванням конкретних фактів (тривалості спільного проживання, характеру взаємин) може визнати такий шлюб дійсним;

в) шлюб з особою, яка приховала тяжку хворобу. Серед підстав визнання шлюбу недійсним законодавець називає і приховування тяжкої недуги, а також хвороби, небезпечної для іншого з подружжя чи їхніх нащадків.

Якщо ж особа не приховувала її наявність, то відповідно відсутні й підстави визнання шлюбу недійсним.

Поняття «тяжка хвороба» є оціночним. У кожному конкретному випадку з урахуванням віку того з подружжя, який є хворим, його соціального стану, професії суд може визнати ту чи іншу хворобу «тяжкою»;

г) шлюб з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Це порушення може бути допущене як працівниками РАЦСу, так і зумовлюватися поданням неправдивих документів особами, які укладають шлюб (підроблені паспорт та рішення суду про дозвіл на шлюб). Визнання шлюбу недійсним у такому разі вимагають інтереси неповнолітньої особи, яка уклала шлюб. Водночас суд може, враховуючи інтереси неповнолітньої, відмовити в позові про визнання шлюбу недійсним (наприклад, коли дружина вагітна чи народила дитину).

Жодні інші обставини, що не передбачені ст. 22, 24–26 СК, не є підставами визнання шлюбу недійсним. Тобто відповідно до п. 3 ст. 40 СК, шлюб не можуть визнати недійсним, якщо на момент розгляду справи судом зникли обставини, які засвідчували відсутність згод и особи на шлюб або її небажання створити сім’ю.

На позови про визнання шлюбу недійсним позовна давність не поширюється.

Визнання судом шлюбу, укладеного з порушенням встановлених законом вимог, дійсним у юридичній літературі називається санацією (оздоровленням) шлюбу. Тобто йдеться про такі ситуації, коли:

а) особа, а якою уклали шлюб без її згоди, надалі таку згоду дає;

б) коли особи, які уклали фіктивний шлюб, вирішили по-справжньому створити сім’ю.

Санованим вважається шлюб, який було укладено між усиновителем і усиновленою дитиною, між двоюрідним братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником або племінницею, з особою, яка не досягла шлюбного віку, у разі:

а) вагітності дружини;

б) народження дитини (ст. 41 СК).

Проте санація шлюбу неможлива, якщо шлюб укладено між близькими родичами, із недієздатною особою.