2.4. Державні символи України
Державні символи – це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення., предмети) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають одну або кілька Ідей політичного чи історичного, культурного або географічного плану.
Визнавши ті чіп інші знаки, зображення, звуки символами державного суверенітету, держава встановлює порядок їх використання та систему правового захисту (юридичну відповідальність за наругу над державними символами тощо).
Ст. 20 Основною Закону України визначає державними символами України Державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України.
Державний Герб є емблемою держави, він зображується на прапорах, грошових знаках, печатках, офіційних документах, державних установах тощо. Конституцією України передбачено наявність великого Державного Герба і малого Державного Герба України. Малий Державний Герб України – золотий тризуб (Знак Княжої Держави Володимира Великого) на синьому щиті (мал. 1) – затверджено постановою Верховної Ради України від 19 лютого 1992 р. Великий Державний Герб України має містити як головний елемент – малий Державний Герб України, так і зображення герба Війська Запорізького – козака з мушкетом.
Державний Прапор – це закріплений законом офіційний стяг держави, на якому шляхом добору певних кольорів виражені певні ідеї політичного або історичного характеру. За Конституцією Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього Прапор України і жовтого кольорів.
Державний Гімн – це поетично-музичний твір, який через систему музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру. Верховна Рада України 6 березня 2003 р. Законом України «Про Державний Гімн України» затвердила Державний Гімн України (слова П. Чубинського, музика М. Вербицького).
Державний Гімн України
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
За Законом, урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.
Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.
Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
За Конституцією державні символи України затверджуються законами, що приймаються не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Столицею України, тобто адміністративно-політичним центром і місцеперебуванням загальнодержавних законодавчих, виконавчих і судових органів, є м. Київ.
2.5. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні
Конституційно-правовий статус людини і громадянина відображає закріплене в Конституції становище людини і громадянина в суспільстві і державі.
Під цим статусом розуміють загальні, базові засади, за допомогою яких у Конституції та законах України визначаються основні права, свободи й обов’язки людини і громадянина; гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, соціальними та культурними цінностями й благами.
До структури конституційно-правового статусу людини і громадянина належать:
Правосуб’єктність (правоздатність і дієздатність) особи.
Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина.
Громадянство особи.
Конституційні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх реалізації.
Конституційні обов’язки людини і громадянина.
Особливості мас конституційно-правовий статус іноземця і особи без громадянства. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, з одного боку, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, а з іншого – обмежені в політичних правах і свободах.
Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина становлять основоположні засади та ідеї, відповідно до яких здійснюється правове регулювання відносин між особою та державою.
Конституційними принципами правового статусу людини і громадянина, відповідно до статей Конституції, є:
рівність конституційних прав і свобод громадян України та їх рівність перед законом. Це означає протиправність надання будь-яких привілеїв чи запровадження якихось обмежень для громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, соціального походження, майнового стану та за мовними ознаками. Наголошується на принципах рівності прав жінки й чоловіка, на встановленні рівності дітей у їх правах, незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним;
невідчужуваність і непорушність прав та свобод особи, що не допускають обмеження чи відібрання їх або створення перешкод для реалізації законних прав і свобод особи;
невичерпність, гарантованість і нескасованість конституційних прав і свобод означає, що вони можуть: доповнюватись і розширюватись у майбутньому; повинні забезпечуватися засобами, що сприяють їхній повній та безперешкодній реалізації; за будь-яких умов не можуть бути проголошені неіснуючими;
недопустимість звуження змісту та обсягу конституційних прав у поточному законодавстві вимагає визнання протиправними законів, положення яких можна тлумачити як обмеження конституційних праві свобод громадян;
єдність прав і обов’язків особи. Згідно з цим принципом кожна особа має не лише права, а й обов’язки перед іншими людьми та суспільством, що має забезпечувати: впорядкованість суспільних відносин шляхом встановлення взаємних праві обов’язків їх учасників.
Конституція України надає своїм громадянам широке коло демократичних прав і свобод. Залежно від ознак тієї сфери суспільних відносин, в якій з найбільшою повнотою відбувається їх реалізація, ці права і свободи поділяються на кілька груп.
Особисті (громадянські) права і свободи дають громадянам змогу вільно розпоряджатися собою і забезпечують свободу від втручання держави у сферу відносин, що не входять до обов’язків особи перед державою.
До цієї групи належить досить широке коло прав і свобод, серед них:
право на життя, право захищати від протиправних посягань на своє життя і здоров’я та життя і здоров’я інших людей (ст. 27);
право на повагу до своєї гідності (ст. 28);
недоторканість житла (ст. 30);
таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);
право на захист (ст. 60);
право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням (ст. 62) та ін.
Політичні права і свободи дають громадянам України змогу брати участь в управлінні справами державні суспільства.
До цієї групи належать:
право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і у будь-який спосіб поширювати інформацію (ст. 34);
право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації, право на участь у професійних спілках (ст. 36);
право збиратися мирно, без зброї і проводити мітинги, походи і демонстрації (ст. 39) та ін.
Економічні права спрямовані на забезпечення громадянам участі у соціально-економічних відносинах:
право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право користуватися для задоволення своїх потреб об’єктами права державної і комунальної власності (ст. 41);
право на підприємницьку діяльність (ст. 42);
право на працю, на належні, безпечні і здорові її умови, право на не нижчу від визначеної законом заробітну плату і своєчасне її одержання (ст. 43);
право на страйк (ст. 44) тощо.
Культурні права дають громадянам України змогу задовольняти їх духовні, інтелектуальні потреби:
право на освіту (ст. 53);
право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, на захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 54).
Зміст кожного конституційного права розкривається і деталізується як у відповідних статтях Основного Закону, так і у поточному законодавстві. Так, якщо ст. 36 фіксує право на свободу об’єднання у політичні партії, тост. 37 обмежує зміст цього права забороною створення і діяльності партій, програмні цілі або діяльність яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, пропаганду війни, релігійної ворожнечі тощо. Зміст закріпленого уст. 35 права на свободу світогляду і віросповідання розкривається іу положеннях Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991р.
Схема 2.2. Конституційно-правовий статус людини
Конституція України закріплює і деякі обов’язки людини і громадянина. Кожен, хто законно перебуває на території нашої держави, зобов’язаний:
захищати Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність, шанувати державні символи (ст. 65);
сплачувати встановлені законом податки і збори (ст. 67);
неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68).
Невиконання чи несумлінне виконання конституційних обов’язків тягне юридичну відповідальність, вид і міра якої визначена у відповідних законах.
На схемі 2.2. зображений конституційно-правовий статус людини в Україні.