2. Опрацювання твору «Слово про похід Ігорів»

Робота з джерелом

У «Слові…» присутні елементи двох жанрів: прози й поезії. Перші видавці визначили його як Героїчну пісню, Сучасники – як Поему (поетичність метафор і порівнянь, ритмічна будова значної частини тексту, багата символіка) або Повість. Сучасні вчені відзначають, що тут наявні яскраво виражені епічні елементи, сильний ліричний струмінь, ритмізована мова, своєрідна композиція, що дає підставу вважати цей оригінальний високохудожній твір Героїчною поемою.

Думки вчених розійшлися: одні вважають, що твір написаний кимсь із тогочасної феодальної верхівки (може, самим Ігорем чи його сином Володимиром), інші – незнатною людиною, вихідцем з Чернігово-Сіверщини, одним із учасників походу, який повернувся на батьківщину. Деякі вважають автором Бояна.

Техніка написання «Слова…». Видання твору

Віднайдений текст «Слова…» був написаний скорописом без проміжків між словами, з надрядковими літерами і знаками (титлами), що для економії дорогого пергаменту ставилися замість пропущених літер.

Згодом Мусіним-Пушкіним текст був поділений на слова, речення, абзаци. Було зроблено копії,

1792 р. – час відкриття рукопису;

1800 р. перше видання «Слова…».

Тема твору

Зображення невдалого походу князя Ігоря проти половців 1185 р. (у вузькому розумінні); історична доля Руської землі, її минуле, сучасне й майбутнє (у широкому розумінні).

Ідея твору

Заклик до єднання, любові до рідної землі.

«Слово о полку Ігоревім» – не тільки найвидатніша пам:ятка давньоруської літератури, але й зразок героїчного епосу народу. Невідомий автор закликає берегти й любити Русь-Україну, примножувати її багатства.

Характерні риси «Слова…» (спільні для всіх усних і писемних творів героїчного епосу): проводиться тема захисту рідної землі від народу-агресора; історичне тло створюється у протистоянні ворогу;

- у центрі боротьби стоїть держава;

- епічні герої орієнтуються на верховного правителя, який уособлює народну єдність;

- з повагою мовиться про родоначальників;

Герої проявляють небачену сміливість і в бій за рідну землю йдуть, як на свято.

Історична основа

Невідомий автор розповідає про похід новгород-сіверського князя на половців 1185 р.

Міжусобні змагання князів Київської Русі за землю призвели до жахливої руїни: пограбування міст, спалення сіл, захоплення полонених, убивства родичів.

Ситуацією скористалися половці, які з 1061 р. нападали на східнослов’янські землі.

Керуючись головним завданням (захист Руської землі), у 1183 р. Великий князь київський Святослав з допомогою ще кількох князів переміг половців. Князь Ігор також вирішує завоювати половців: перший похід вдалий, другий (через 2 роки, у 1185 р.) – закінчився поразкою у битві на р, Каялі, Композиція

Питання до документу .

• З яких частин складається літопис?

• Хто є автором твору?

• Про якого князя написано в літописі?

Джерело №2

Учні розбирають документ про похід князя Ігоря на половців у Іпатському літописі

…І коли вони йшли до Дінця-ріки, то у вечірню годину Ігор, глянувши на небо, побачив, що сонце стояло, яко місяць. І сказав він боярам своїм і дружині своїй: «Ви бачите? Що се є за знамення?» А вони, поглянувши, побачили [це] всі і поникли головами, і сказали мужі: «Княже! Се є не на добро знамення осе». Але Ігор сказав: «Браття і дружино! Тайни божої ніхто ж не відає, а знаменню і всьому миру своєму творець – бог. А нам що вчинить бог, – чи на добро, чи на наше лихо, – то се нам і побачити». І, це сказавши, він перебрів Донець….

А назавтра, коли настала п’ятниця, в обідню пору, зустріли вони полки половецькі..

І от виладнали [русичі] шість полків… і сказав Ігор до братів своїх: «Браття! Сього ми шукали єсмо! Тож ударимо!» І тоді рушили вони до них, поклавши на бога уповання своє…

Субота 11.V 1185

… А коли світала субота, почали виступати війська половецькі, як бори, і не знали князі руські, кому з них до котрого поїхати, бо було їх незчисленне множество… І тоді, порадившись, усі вони зсіли з коней, бо мали намір, б’ючись, дійти до ріки Дінця. Вони бо говорили: «Якщо ми побіжимо, утечем самі, а чорних людей оставимо, то од бога нам буде гріх, як сих видамо. Підем, і або вмремо, або живі будемо всівкупі». І, так сказавши, всі зсіли з коней і пішли б’ючись…

…І тут за допустом божим поранили Ігоря в руку і умертвили лівицю його, і була печаль велика у полку його… Однак тоді кріпко вони билися тої днини до вечора, і багато було ранених [і] мертвих у полках руських. Настала й ніч суботня, а вони пішли б’ючись.

Неділя 12.V 1185

А коли світала неділя, сталося замішання ковуїв, у полку [їх] побігли. Ігор же був у той час на коні, тому що був поранений, ірушив він до полку їх, намагаючись завернути їх до військ. Зрозумівши ж, що далеко одійшов од [своїх] людей і знявши шолом, він помчав знову до війська [ковуїв], щоби вони впізнали князя і вернулися б. Однак же не вернувся ніхто… Але ліпші [мужі] не прийшли були в замішання.. билися, ідучи пішо, і серед них Всеволод немалу мужність показав.

…А тоді, коли кінчалася битва… із стількох же людей мало їх спаслося. Ніяким чином не можна було навіть тим, що бігли, утекти, бо, немов стінами сильними, огороджені вони були полками половецькими. Але наших, русів, з п’ятнадцять мужів утекло, а ковуїв менше, а інші в морі- [озері] втопились.

…Питання до документу

• Про яку подію розповідає літопис?

• З ким воював Ігор ?

• Чим закінчилася битва?