Тема 7. Особливості правових систем релігійного типу

1. Поняття та ознаки мусульманського права

2. Джерела мусульманського права

3. Система мусульманського права

4. Характеристика правової системи Індії. Поняття індуського права та національного права Індії

Література

1. Порівняльне правознавство. За ред. В.Д. Ткаченка. Х.: Право, 2004

2. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (Основные правовые системы современности). - М., 2000.

3. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — М.: Норма, 1996.

4. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Правовые системы современности М. 2000.

5. Ван ден Берг. Л.С. Основные начала мусульманского права. М, 2005.

6. Крашенинникова Н.А. Индусское право: история и современность. М.,1982.

7. Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн. - X.: Право, 1999.

7. 1 Поняття та ознаки мусульманського права

Мусульманське право — це сукупність підтримуваних державою релігійних, моральних і правових норм, що склалися на основі ісламу в тлумаченні вченими-богословами і правознавцями.

Мусульманське право склалося в VIII – X ст. в Арабському халіфаті і засноване на релігії – ісламі. Ісламська релігія ґрунтується на тому, що право, яке існує прийшло від Аллаха, який в певний історичний момент відкрив його людству через Пророка Мухаммеда. Згідно ісламу, божественне право потребує роз`яснення і тлумачення, на здійснення якого спрямована діяльність ісламських юристів. Оскільки мусульманське право, згідно ісламу, виходить від Аллаха, вони охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства, а не тільки ті, які зазвичай регулюються правом.

Ознаки мусульманського права:

1. нерозривний взаємозв’язок права та ісламу (мусульманське право є складовою частиною ісламу, воно складається із релігійних догм, які вказують на те, що мусульманин повинен і що не повинен робити. Мусульманське право має назву « шаріат», що в перекладі означає « шлях слідування»;

2. Регулювання мусульманським правом суспільних відносин тільки між мус-манами, означає, що мусульманське право поширюється тільки на осіб, які сповідують іслам;

3. Шаріат передбачає переважно обов’язки, а не права людини, а також санкції за порушення обов’язків;

4. Архаїчний, формальний та казуїстичний характер права (архаїчність – м. право сформувалось в VII-X ст. і вважається незмінним, тому багато його положень є архаїчними, тобто не відповідають сучасним вимогам суспільного розвитку; казуїстичність - форма викладу багатьох норм мусульманського права характеризується індивідуальною визначеністю, тобто вони розраховані на регулювання окремих випадків і не охоплюють однорідні суспільні відносини; формальність – шаріат більше вимагає дотримання букви припису, ніж його духу;

5. не систематизований характер права ( для мусульманського права не характерна широка кодифікації. В 18691876 рр. в рамках курсу на модернізацію ОСМАН. Імперії було проведено найбільшу кодифікацію норм мусульманського права, в результаті якої було прийняте джерело Маджалла, ( це джерело містило 1850 статей) вона регулювала питання власності і зобов’язання, однак не регулювала сімейні відносини);

6. для мусульманського права характерним є існування кількох течій і шкіл, головними з яких є Шиїти та Суніти, у них відрізняються релігійні обряди і правова практика