4. Відмінніть права сша та англійського права

Другу групу англо-американського типу правової системи очолюють США. Зазнавши значного впливу англійського права, ця країна є цілком самостійною у правовому відношенні. Пра­вова «незалежність» Сполучених Штатів Америки почала скла­датися ще в XVIII ст., за часів боротьби за незалежність. Тоді загострилася боротьба між прихильниками загального права і послідовниками кодификації, початок якій було покладено в Новому Орлеані створенням кодексів, насамперед Цивільного (1808 p.).

Проте сам по собі процес правової «незалежності» держав, що входять до системи англо-американського права, ще не озна­чає «залишення» ними сформованого типу правової системи. У 1840 р. у Техасі та у 1850 р. у Каліфорнії, а згодом і в усіх штатах (за винятком Нового Орлеану та Луїзіани), відбулося при­стосування англійського загального права до місцевих умов. Так, у Каліфорнії поширеним є прецедентне право, але закони коди­фіковані за аналогією з кодификацією в країнах романо-германського права. Право Луїзіані створювалося під впливом фран­цузького права, Каліфорнії — іспанського права, більшість же штатів орієнтувалися на англійську правову систему. В них за основу було взято загальне право, сформоване в Англії до 1776 p., тобто до проголошення незалежності США.

За своєю структурою сучасне право США не відрізняється від права Англії. Воно диференціюється на загальне право і право справедливості, формується судовою практикою у вигляді прецедентів. Процесуальне право превалює над матеріальним. Джерелами права є судовий прецедент, закон, правова доктрина, розроблена окремими суддями і суддівськими корпораціями. Як правило, доктрина утверджує високу роль суду в здійсненні контролю за конституційністю законів, при тлумаченні прецедентів. Як в Англії, так і в США зберігають своє значення суди справедливості, які існують у 10 штатах. У разі відсутності в загальному праві способів для вирішення питання вони керуються правом справедливості (не доходячи до створення прецеденту).

Характерні особливості Правової системи США, що відрізняють її від правової системи Англії виявляються в наступному:

1. Законодавство має більшу питому вагу в США, ніж в Англії. Це деякою мірою є наслідком наявності в США федеральної конституції і конституцій штатів та відсут­ністю в Англії писаної конституції.Поширенню законодавства сприяла також та обста­вина, що американські законодавці, отримавши у спад­щину англійське загальне право, вільно змінювали його, приймаючи законодавчі акти всупереч англійцям. США як незалежна держава ніколи не знали такого періоду в розвитку свого права, коли воно засновувалося виключно на судових прецедентах. В основі правової си­стеми США з моменту її самостійного існування та про­тягом наступного розвитку завжди були закони. Період з початку XX століття до 30-х років XX століття взагалі дістав назву «Епоха законодавчих актів». На сьогодні звичайний американський штат має таку ж кількість законодавчих актів, скільки їх налічує право середньостатистичної країни Європи

2. За територією поширення закони в Сполучених Штатах Америки поділені на загально федеральні закони та закони штатів. Особливе місце серед федеральних за­конів посідає Конституція США. За 200 з лишком років США першими у світі створили систему антимонопольних законів. У її формуванні брали участь усі гілки влади. Ця система виявила­ся ефективною. Вона сприяла збереженню і розвитку конкурен­ції і послужила зразком для багатьох інших країн.

Поряд із наявністю єдиного федерального права в деяких сферах, що підпадають під виключну компетенцію федеральної законодавчої влади (наприклад, федеральний патентний закон або закон про фабричні марки), особливу роль відіграють права штатів. Штати наділені широкою компетенцією у створенні влас­ного законодавства і системи прецедентного права. Законодавча компетенція активно використовується ними, особливо в тих випадках, коли відсутній федеральний закон (наприклад, зако­нами штатів регулюються порядок розлучення, використання майна, види покарань). Штат не можуть приймати лише ті нор­ми, що суперечать федеральним нормам, проте вони мають пра­во їх доповнювати та вдосконалювати. Розбіжності в законодав­стві між штатами (50 штатів із своїм законодавством і безліччю прецедентів) роблять правову систему США заплутаною, важ-кодоступною для пошуку необхідної норми.

3. В законах США відтворюються норми, сформовані судовою практикою. Норми, вироблені законодавцем, входять до системи американського права лише після їх кількаразового за­стосування і роз'яснення судами, коли виникає можливість по­силатися не на самі норми, а на судові рішення, прийняті на їх основі. Відомий компаративіст Рене Давид підкреслює цю особ­ливість такими словами: «Якщо немає прецедентів, американсь­кий юрист охоче скаже: «З цього питання право мовчить» — навіть якщо існує цілком очевидна норма закону, що стосується даного питання».

4. Провідне становище федеральної Конституції. За­кон звичайно розглядається в країнах загального права як акт, здатний лише вносити в право деякі доповнення й уточнення. Однак Конституцію США не можна розгляда­ти під таким кутом зору. Вона є Основним законом, що ви­значає засади, на яких ґрунтується суспільство. Консти­туція є вираженням суспільного договору, який поєднує громадян і легітимує владу. Конституція США, що панує над корпусом загального права, - закон романського типу, який встановлює норми загального характеру про організацію і діяльність державної адміністрації.

5. На відміну від англійського права американське має більш вільну дію правила прецеденту. Якщо Апеляційний суд і Палата лордів Великої Британії пов'язані власним прецедентом, то Вер­ховний суд США і верховні суди штатів не вважають себе зобо­в'язаними власними прецедентами. Це надає їм змогу в будь-який момент поміняти свою практику, пристосуватися до умов, що змінилися, мати свободу у винесенні вироку. Верховний суд США, верховні суди штатів можуть відмовитися і від прецеден­ту конституційного тлумачення.

6. Зросла роль таких форм систематизації права, як кодификація і консолідація. Спільні для всіх штатів норми, які стосу­ються різних галузей права, об'єднані у Звід законів ( він складаєть­ся із 50 розділів, кожний із яких присвячений певної галузі пра­ва або значному правовому інституту). Він доповнений додатками, що містять особливості регулювання кожного штату. Звід зако­нів США перевидається кожні шість років з метою відновлення. Доповнюється новими законами, прийнятими Конгресом, а та­кож змінами, внесеними до його розділів і параграфів. У кількох штатах є цивільні кодекси, у 25 — цивільно-процесуальні, у всіх штатах — кримінальні, у деяких — кримінально-процесуальні. На відміну від романо-германського типу правової системи, де кодекси створюються як основа для вироблення і розвитку но­вого права, у США на загальнофедеральному рівні відбувається, власне кажучи, консолідація прецедентів, а не створення нових норм.

7. З метою впровадження однаковості у правове регулюван­ня важливих сторін громадського життя федерації створюються типові закони (кодекси) для штатів. їх проекти готуються Загаль­нонаціональною комісією представників усіх штатів разом з Американським інститутом права та Американською асоціацією юристів і затверджуються офіційно штатом. Так, Торговий ко­декс (розроблений у 1952 p., переглянутий у 1958 і 1963 pp.) прийнятий майже у всіх штатах.

З початку XIX ст. здійснюється політика зближення зако­нодавства штатів. У 1892 р. було утворено Національну конфе­ренцію Комісії з єдиних законів штатів. У 1923 р. створено Аме­риканський інститут права, який розробив декілька проектів примірних кодексів, у тому числі Примірний ЦК 1962 p. Аме­риканський інститут права періодично видає багатотомне ви­дання «Обновлений виклад права», в якому в систематизованому вигляді викладаються норми американського права у різ­них галузях. Особлива увага приділяється питанням, які регу­люються не законодавством, а загальним правом. У кількох шта­тах діють цивільні кодекси, у двадцяти п'яти — цивільно-процесуальні, в усіх штатах — кримінальні, у деяких — кримінально-процесуальні. Але за винятком штатів фран­цузького походження, в усіх інших кодекси аж ніяк не на­гадують європейські. У кодексах американці бачать резуль­тат консолідації, а не основу для вироблення і розвитку нового права, як у країнах романо-германської правової сім'ї. В США вваджається, що законодавець відтворює в кодексі норми, створені практикою.

Особливою формою кодификації в США стало ство­рення так званих єдиних (уніфікованих) законів і ко­дексів, мета яких — установити на рівні штатів можливу єдність у тих сферах загального права, де це особливо не­обхідно.

8. Судова влада має велике значення і наділена широким обся­гом компетенції. Роль суду є настільки значною, що навіть дер­жавну систему називають «правлінням суддів», а американську націю найбільш схильною до судового позову. В деяких випадках суди федерації та окремих штатів вирішують спори, що потре­бують політичної оцінки і розв'язання на рівні загальнодержав­них інтересів.

9. Суди штатів здійснюють юрисдикцію незалежно один від одного. В деяких випадках, суди штатів приймають в аналогічних справах різні рішення, іноді протилежні. Розбіжності у право країни вносить також законодавство штатів, яке в багатьох аспектах є різним. Так, в одних штатах встановлено режим спільності майна чоловіка і жінки, в інших — роздільності; закріплено різні підстави розлучення, захо­ди кримінального покарання за ті самі діяння тощо. Усе це робить правову систему США більш складною і заплу­таною, ніж англійська Ця обставина призводить до колізії між рішеннями судів штатів і федеральних судів, яким підвідомчі певні категорії справ. Про­те, керуючись принципом конституційної спільності штатів, американські юристи прагнуть враховувати рішення, раніше прийняті в інших штатах, особливо в тих випадках, коли в праві свого штату відсутній відповідний прецедент.

10. Інститут присяжних зберіг у США більше значення, ніж в Англії, де скорочена юрисдикція присяжних і вони поставлені у більшу залежність від судів, ніж це було раніше В Сполучених Штатах Америки громадянин має право вимагати, щоб його справа роз­глядалася присяжними, якщо ціна позову перевищує 20 доларів.

11. Конституційний контроль здійснюється загальними суда­ми - федерації та штатів (чого немає в Англії). Це підкреслює особливу роль судів у США. Верховний суд федерації, верховні суди штатів можуть визнати відповідно той чи інший федераль­ний закон або закон штату неконституційним. Про неконститу­ційність закону може заявити будь-яка сторона при розгляді кримінальної, цивільної та іншої справи в суді загальної юрис­дикції. Деякі суди штатів мають навіть більшу владу в судовому контролі, ніж федеральні суди. Це стосується тих судів, на які не поширюються закріплені в Конституції США обмеження щодо прецедентів і правових спорів, що підлягають їх контролю (хоча багато хто з них мають такі обмеження у власних конституціях).

12. Суворе дотримання принципу поділу влади. Цей прин­цип зумовлює те, що жодна з гілок влади — законодавча, виконавча і судова — не виходить за межі своєї компетенції, визначеної Конституцією. Принцип поділу влади — про­відний принцип Конституції США. Як писав Дж. Медісон, необхідний поділ влади між кількома департаментами, за­кріплений у Конституції, буде гарантією того, що її складові частини внаслідок взаємодії контролюватимуть одна одну. Завдяки принципу поділу влади у США не діє англійський принцип верховенства парламенту. Навпаки, у США діє концепція «перелічених повноважень» Конгресу.

13. Судова влада має меншу централізацію в США, ніж в Анг­лії. Співвідношення судів федерації і судів штатів таке: суди штатів мають абсолютну компетенцію, а до федеральних судів можна звертатися лише у разі, коли Конституцією США або законом Конгресу ці суди визнані компетентними. Близько 95 % справ у США розглядаються виключно судами штатів.