4. Система голосних і приголосних фонем, їх класифікаційні характеристики. Фонетична і фонематична транскрипції.

В українській мові шість голосних звуків - [а], [о], [у], [е], [и], [і].

Класифікація:

1. місце творення(ряд): передній ряд: [ і] [и] [е], задній ряд [а] [о] [у];

2. спосіб творення: високе піднесення: [і] [у] [и], середнього піднесення: [е] [о], низького піднесення: [а];

3. лабіалізовані: [о] [у].

Приголосних звуків в українській мові 32. Вони утворюють пари за дзвінкістю - глухістю і за твердістю - м'якістю.

1. За участю голосу і шуму:

• сонорні: [н] [р] [л] [й] [в];

• шумні:

• дзвінкі: [б], [д], [дж], [г], [ґ], [з], [з'], [ж], [дз], [дз'];

• глухі: [п], [т], [ч], [к], [х], [с], [С], [ш], [ц], [ц'], [ф].

2. За місцем творення:

• губні: [б] [п] [в ] [ш] [ф];

• язикові:

• передньоязикові: [д] [т] [н] [р] [л] [й] [с] [ц] [дз] [ш] [ч] [ш] [дж]

• середньоязикові: [й]

• задньоязикові: [г] [к] [х]

• глотковий: [ґ]

3. За способом творення:

• зімкнені: [б];

• фрикативні: [з] [ж] [ш] [в] [ф] [г] [х] [й];

• зімкнено-прохідні [ш][н] [р] [л];

• африкати[Дз] [дж] [с] [ц];

4. За наявністю або відсутністю пом’якшення:

М'які: [д'], [ті, [з'], [сі, [л'], [н'], [ц'], [дз'], [й], [р'].

Тверді: [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ц], [дз], [р], [б], [п], [в], [м], [ф], И, М, [к], [х], [ж], [дж], [ч], [ш].

М'який звук [й] не має відповідного йому твердого. Тверді приголосні [б], [п], [м], [в], [ф], [г], [г], [к], [х], [ж], [ч], [ш], [дж] не мають відповідних їм м'яких, але перед [і] напівпом'якшена їх вимова є орфоепічною нормою сучасної української літературної мови.

Фонетична транскрипція – спосіб передавання на письмі усної мови з усіма її звуковими особливостями.

Фонематична транскрипція — спосіб запису живого мовлення з метою переда­

вання тільки фонемного складу слів без відтінків, зумовлених різними фонетичними умовами, називається фонематичною транскрипцією, наприклад: /т’ін’.уі/, Ік’іл’к’іст’І. У фонематичній транскрипції використовується значно менша кількість знаків, ніж у фонетичній.

Фонематична транскрипція досить близька до орфографічного запису. В ній ви­

користовується значно менша кількість додаткових знаків.

5. Чергування голосних і приголосних фонем у сучасній українській мові. Історичний коментар.

Чергування - це закономірна зміна звуків у складі тієї самої морфеми, яка полягає у заміні однієї фонеми іншою.

Розрізняють два види чергувань: чергування звуків, чергування фонем

сіль - солі -/і/ -/о/ рука - руці - /к/ - /ц/

Чергування звуків зумовлюються позицією звуків у споріднених словах чи у різних формах того самого слова. Це фонетичні чергування. Вони відбивають живі процеси в сучасному усному літературному мовленні.

Чергування фонем не можуть бути пояснені фонетичними закономірностями, вони є наслідком змін, що відбувалися у найдавніші періоди розвитку мови. Це історичні чергування.

Сучасна українська літературна мова успадкувала давні історичні чергування голосних фонем. Найважливішими серед них є такі:

/о/ - /а/: допомогти - допомагати, котити - качати;

/е/ - /і/ летіти-літати, мести - замітати;

/е/ - /о/: нести - носити, везти-возити;

/і/ - /а/: лізти -лазити, сідати - садити;

/е/ - /и/: терти - витирати, дерти - задирати;

/y/ - /а/: грузнути - грязь, трусити - трясти;

/у/ - /о/: кувати - коваль;

/и/ - /о/: рити - рови.

Чергування приголосних фонем у сучасній українській мові, як і чергування голосних, зумовлене історичними змінами, що відбувалися в різні періоди її розвитку.

1. До найдавніших слов'янських чергувань належить чергування:

/г/ - /ж/: друг - друже, нога - ніженька;

ІкІ - ІчІ: юнак - юначе, рука - рученька;

/х/ - /ш/: пастух - пастуше, вухо - вушний.

Цей тип чергувань відомий у мовознавстві під назвою перше перехідне пом'якшення приголосних, або перша палаталізація.

2. Чергування перед закінченням -і:

/г/ - /з/: книга - книзі, у книзі;

/кІ - /ц/: рук - руці, у руці, бік - на боці;

/х/ - /с/: вухо - у вусі.

Таке чергування відоме у мовознавстві як друге перехідне пом'якшення, або друга палаталізація.

3. Давні чергування приголосних фонем відбуваються і в дієслівних формах:

/т/ - /ж/: могти - можу;

/з/ - /ж/: мазати -мажу;

/к/ - ІчІ: плакати - плачу;

/х/ - /ш/: колихати - колишу;

/д/ - /дж/: садити - саджу;

/т/ - ІчІ: котити - кочу;

/с/ - /ш/: носити - ношу - ношений.

4. З однією фонемою можуть чергуватися дві різнотипні фонеми:

• в особових формах дієслів (1 -а особа однини, 3-я особа множини):

/б/ - /бл/: любити - люблю, люблять;

/п/ - /пл./: купити - куплю;

/в/ - /вл/: ловити - ловлю, ловлять;

/м/ - /мл/: тямити - тямлю, тямлять;

/ф/ - /фл/: графити - графлю, графлять;

• в особових формах дієслів та у відмінкових формах іменників:

/б/ - /бй/: бити - б 'ю; /

п/ - /пй/: пити - п То;

/в/ - /вй/: вити - в 'ю;

/м/ - /мй/: імені - ім 'я;

/ф/ - /фй/: верф - верф 'ю;

/р/ - /рй/: матір-матір 'ю.

5. Тверді /д/, /т/, /з/, /с/, /дз/, /ц/, /н/, /р/ чергуються з м'якими: колоти - колю; варити - варю; тратити - трать; манити - маню; база - базі; коса - косі.