40. Службові частини мови. Характер службової функції частки. Класифікація її за структурною та функціональною ознакою.

Частки - це службові слова, які надають словам, словосполученням і реченням додаткових семантичних відтінків або служать для творення слів та їх форм: Як же тут гарно, як же тут тихо, в таку годину забудеш лихо (Л. Українка); На щастя, на долю, на все дороге нам до болю хай зозулі віщують літа і збувається наша мета (М. Ткач).

За виконуваними функціями частки поділяються на: формотворчі, словотворчі, модальні.

Формотворчі частки хай, нехай, би (б).

Частки най-, як-, що- використовують для творення найвищого ступеня порівняння прикметників та прислівників: найкращий, якнайкращий, щонайкращий.

Словотвірні частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -сь, аби-, де-, не-, ні-, -би, -б утворюють слова з новим значенням і виступають лише в складі слова: будь-хто, хто-небудь, казна-де, хтозна-хто, хтось, абищо, дехто, ніякий, мовби, немовби.

Модальні частки можуть надавати:

а) різних смислових відтінків окремим словам і

б) виражати відношення мовця до змісту висловлення.

Відповідно серед перших виділяють:

а) вказівні (ось, осьде, он, онде, от, оце): Аж справді йде весна. Ось стала біля ставу. Всміхнулася ясна і кинула купаву (О. Олесь);

б) підсилювальні (і, й, та, навіть, аж, таки, уже, ж, бо, ой): Голос криниці - чого ж ти замовк (Л. Костенко);

в) обмежувально-видільні (тільки, лише, лиш, хоч, хоча, навіть, уже): Лише перед світанком противника вдалось-таки зломити (О. Гончар);

г) означальні (якраз, саме, точно, дійсно, власне, майже, ледве): Пошана до слова у народі виховувалася з дитинства. Засуджувалося всяке лихослів'я, особливо прокльони. Вважалося, майже завжди здійснюються батьківські прокльони, через те діти боялися прогнівити батьків (3 журналу).

41. Словосполучення як синтаксична одиниця. Підрядні словосполучення. Принципи класифікації підрядних словосполучень. Сурядні словосполучення. Семантико-синтаксичні відношення у словосполученні.

Смислово-граматичне об'єднання двох і більше повнозначних слів на основі підрядного або сурядного синтаксичного зв'язку, що служить для позначення розчленованого поняття, називається словосполученням. Подібно до слова, словосполучення виконує номінативну функцію, воно називає предмети, дії, їх ознаки; на відміну від слова, словосполучення є конкретизованою назвою. Якщо порівняти назви вода і джерельна вода, писати і писати твір, то перші назви є назвами предмета, дії, а другі, утворюючи словосполучення, дають предмету, дії розгорнуте, конкретніше й точніше визначення, розчленоване на окремі компоненти.

Як і окреме слово, словосполучення виступає елементом структури речення; і слово, і словосполучення має систему форм: слово, слова, слову, словом і щедрого слова, щедрому слову, щедрим словом. Але порівняно зі словом словосполучення має складнішу структуру: воно складається як мінімум з двох повнозначних слів, одне з яких головне, а інше залежне: людина (я к а?) спокійна; шануй (к о г о?) батьків; вдячний (кому?)товаришеві; ставитися (я к?) прихильно, або одно-функціональні компоненти поєднуються сурядним чи безсполучниковим зв'язком: день і ніч; не мати, а батько; рано або пізно; радість, успіх.

За типом синтаксичного зв'язку словосполучення поділяють на підрядні й сурядні.

Підрядні словосполучення утворюються на основі підрядного зв'язку й складаються з головного (опорного) слова та підпорядкованого (залежного) йому одного або кількох слів: весняний день, шанують учителя, вищий від брата, високо в горах.

Між словами в підрядному словосполученні виникає також три види підрядного зв'язку:

При узгодженні залежне слово граматично уподібнюється до головного (небесна блакить, добрі побажання).

Керування - це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова: говорю слова (говорю потребує знахідного відмінка)- говорити слова- говориш слова- буду говорити слова).

При приляганні залежним виступає незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом (бажання піти, говорив пошепки, працює стоячи).

У ролі залежного слова можуть бути лише незмінні частини мови: прислівник, дієприслівник і неозначена форма дієслова (інфінітив).

Сурядні словосполучення є поєднанням однофункціональних форм слів на основі сурядного зв'язку: батько і син; чи доля, чи недоля; або вітер, або дощ;

Залежно від ступеня семантичного злиття компонентів словосполучення можуть бути синтаксично вільні й синтаксично нечленовані. Синтаксично вільні словосполучення складаються зі слів, кожне з яких є окремим членом речення. У таких словосполученнях можлива заміна одного з компонентів іншим словом: писати акуратно, писати швидко, писати нерозбірливо. У реченні: А над осінь прилітає птиця північних сивих чагарів (М. Рильський) можна виділити такі синтаксично вільні словосполучення: чагарів (яки х?) північних (сивих); прилітає (к о л и?) над осінь; прилітає (з в і д к и?) із чагарів.

Синтаксично нечленовані словосполучення (цілісні словосполучення) становлять граматичну єдність: складаються зі слів синтаксично несамостійних і виконують роль одного з членів речення: багато дітей, один з учнів.

Вони складаються:

а) з числівника й залежної від нього форми іменника: четверо учнів, тисяча листівок, п ятнадцять років;

б) з неозначено-кількісного числівника або прислівника з кількісним значенням і залежною від них формою іменника: кілька років, багато студентів, чимало цукру;

в) з іменника в називному відмінку, що набуває значення міри з залежним від нього іменником у родовому відмінку: частина кімнат;

г) іменника або займенника в називному відмінку й іменника в орудному відмінку: ми з сином, мати з батьком, сестра з братом;

д) іменника, числівника (або займенника) в називному відмінку та іменника (або займенника) в родовому відмінку з прийменником з: троє з групи, ніхто з вас, хтось із присутніх, будь-хто з них.

До цілісних словоспочучень відносять складені (і складні) присудки17: почати прощатися, хотіти співати, продовжувати працювати, перестав бути байдужим, радий буду зустрітитися.

Синтаксично вільні й синтаксично нечленовані (цілісні) словосполучення слід відрізняти від сталих словосполучень (фразеологічних): з доброго дива; землі під ногами не чути; викинути з голови.

До словосполучень не належать предикативні сполучення слів, тобто підмет і присудок.