Дієслово need
Дієслово need вживається як модальне і як смислове. Як модальне дієслово need у сполученні з Indefinite Infinitive виражає необхідність виконання дії стосовно теперішнього або майбутнього часу і вживається у питальних і заперечних реченнях..
У
значенні модального дієслово need
має
лише форму теперішнього часу. 
Питальна
й заперечна форми утворюються без
допоміжного дієслова to
do
і
вживаються з інфінітивом основного
дієслова без частки to:
When you start any project, particularly an artistic project, there are going to be problems, which there need not be. – Коли ви розпочинаєте якийсь проект, особливо мистецький, обов’язково будуть проблеми, яких не повинно бути.
Дієслово need як смислове означає мати потребу у чомусь. У цьому значенні воно відмінюється за загальними правилами і вживається в теперішньому, минулому і майбутньому часі:
I’ll need this paint. – Мені ця фарба буде потрібна.
Інфінітив після нього вживається з часткою to, питальна й заперечна форми в Present Simple і Past Simple утворюються з допомогою дієслова to do:
You don’t need any special technique in this work? – Вам не потрібна ніяка особлива техніка для цієї роботи.
Perfect Infinitive, вжитий з дієсловом need, означає, що дія, у якій не було необхідності, відбулася:
You needn’t have varnished the icon. – Не треба було покривати ікону лаком.
Дієслово dare
Дієслово dare означає: мати сміливість або зухвальство зробити щось. Воно вживається переважно у питальних і заперечних реченнях.
Dare вживається як модальне і смислове дієслово. Як модальне воно утворює питальну й заперечну форми теперішнього і минулого часу без допоміжного дієслова to do, у третій особі однини теперішнього часу не має закінчення –(е)s і вживається з інфінітивом без частки to:
How dare they ask about the price of the priceless masterpiece? – Як вони сміють питати про ціну безцінного шедевра?
Як смислове дієслово dare відмінюється за загальними правилами; інфінітив після нього вживається з часткою to.
He didn’t dare to meet his producer after what he’d done. – Він не наважився зустрітися зі своїм продюсером після того, що він накоїв.
Тема: Pronouns (Займенники)
Займенник — частина мови, яка замінює іменник (ім’я, назву сутності) у реченні. Вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?
Наприклад: ти, вони, ніщо, жодний, мій, той, всякий, стільки.
Займенники діляться на декілька груп, кожна з яких має свої власні граматичні характеристики.
Personal pronouns (Особові займенники)
Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник “він” змінюється також за родами. Особовий займенник “я” вказує на розповідача (я це повинен сказати).
|
Називний відмінок |
Родовий/давальний відмінок |
||||||||||||||||
Однина |
|
|
||||||||||||||||
Множина |
|
|
Вживання:
Займенник “I” завжди пишеться з великої літери. Займенники “he / she” уживаються відносно живих осіб (людей); “it” – відносно неживих предметів, абстрактних понять і тварин. Займенник “they” вживається як відносно людей, так і неживих предметів.
Наприклад:
Does he know what I want? – Він знає, чого я хочу?
Tell him to call me right away. – Скажи йому подзвонити мені зараз же.
Займенник “it” може мати значення “це”: “I hear а knock at the door. – I think it’s my wife. Я чую стук у двері. Здається, це моя дружина.”
Може уживатися замість раніше згаданих фраз, пропозицій або навіть цілого витягу з речення наприклад: “The music stopped. He didn”t notice it. – Музика припинилася. – Він не помітив цього.
Займенник “it” часто використовується як формальний підмет в безособових реченнях, в яких говоритися про погоду, час, відстань і різні виміри.
It’s snowing. – Йде сніг.
It’s very cold in the room. – У кімнаті дуже холодно.
It’s three o’clock. – Зараз третя година.
It’s two miles to the station. – До станції дві милі.
It’s twenty degrees above zero. – Зараз двадцять градусів тепла.