(Загальні запитання)

Загальні запитання ставляться до цілого речення, мета яких — дістати від співрозмовника підтвердження або заперечення висловленої в запитанні думки. Ці запитання вимагають стверджувальної або заперечної відповіді (наприклад, yes або nо). Загальні запитання, як правило, не мають питального слова. Загальні запитання починаються з допоміжного або модального дієслова, після якого стоїть підмет, а потім основне дієслово.

Did you say anything? – No.

Do you like decorative dishes? – Yes, I do. Тобі подобаються декоративні тарелі?

Does your father work at the picture gallery? – Yes, he's been working there for many years. Твій батько працює в картинній галереї?

Are you an engineer? – Yes, I am. Ти інженер?

Will you have many things to do tomorrow? – No, I'm quite free. Ти маєш багато роботи на завтра?

Have you seen my new dress? – No, I haven't, but I'd like to. Ти бачила моє нове плаття?

Відповіді на загальні запитання підтверджують або заперечують те, про що запитується. Підтвердження і заперечення можуть бути короткими та розгорнутими, вони можуть виражати відтінки впевненості і сумніву, можуть мати додаткові висловлювання.

Відповідь на загальне запитання може бути виражена словом-реченням або фразою-реченням.

Are you listening? – Yes, of course.

Will you help me? – Why, sure!

Will you come? – May be.

Have you any objections to my proposal? – Oh, no!

Відповідь може складатися з слова або фрази підтвердження або заперечення і короткого речення, яке складається із займенника-підмета і дієслова-замінника (допоміжного або модального дієслова, що вживається в запитанні).

Will you join our English circle? – Of course, I will.

Did you see John yesterday? – Yes, I did.

Does your brother know English? – No, he doesn't.

Did you like the concert? – No, I didn't.

Are you very busy now? – No, I'm not.

Can you play table tennis? – No, I can't.

Можливі відповіді і без слів підтвердження і заперечення.

Did you read the book I gave you? – I did.

Were you at the party last night? – I was.

В українській мові, на відміну від англійської, в коротких відповідях на загальні запитання може повністю повторюватися присудок запитання:

Ти читав цю книгу? – Так, читав.

Ти дивився нову картину? – Дивився.

В англійській мові смислове дієслово в короткій відповіді ніколи не повторюється.

Have you read this book? – Yes, I have.

Did you see the new film? –Yes, I did.

Відповідь на загальне запитання може виражати підтвердження або заперечення з відтінком невпевненості або співчуття. Такі відповіді складаються з підмета I і дієслів believe, think, suppose, hope, to be afraid з прислівником so (у стверджувальній або заперечній формі) або з заперечною часткою not (у заперечній формі).

I think so. (Думаю, що так.) I don't think so. (Не думаю.) I hope so. (Сподіваюсь.) I hope not.

Do you think we'll have to wait here long? – I hope not.

Is it time to go? – Yes, I think so.

Is our bookshop open on Monday? – I don't think so.

Замість прислівника so і частки not іноді вживаються короткі фрази підтвердження і заперечення (див. вище).

Do you happen to know where George lives? – I’m afraid I don't.

У розмовній мові (у фамільярному звертанні) можуть вживатися загальні запитання без інверсії: вони відрізняються від розповідних речень тільки висхідною інтонацією.

You really like ill. – Yes, I do.

You like this kind of work ? – Very much.

And you enjoyed it, yes? – Oh, yes, I did.

You hear me? – Yes.

Alternative questions (Альтернативні запитання)

Альтернативні запитання – це запитання вибору. Вони складаються з двох частин, з’єднаних сполучником – or. Альтернативні запитання можуть мати структури як загальних так і спеціальних запитань. Якщо альтернативне запитання не відноситься до підмета, воно вимагає повної відповіді:

Is he a doctor or an enggineer? – Він лікар чи інженер?

Where does he live in Kyiv or in Poltava? – Де він живе: в Києві, чи в Полтаві?

Якщо альтернативне запитання відноситься до підмета, то допоміжне або модальне дієслово вживається також і перед другим підметом. Таке запитання вимагає короткої відповіді:

Do you work there or does your brother? – My brother does.

Ви працюєте там чи ваш брат? – Мій брат.

Disjunctive questions (Розділові запитання)

Розділові запитання (Disjunctive Questions) складаються з двох частин. Перша – розповідне речення в стверджувальній або заперечній формі, друга – коротке загальне запитання, яке складається з підмета-займенника і допоміжного або модального дієслова або дієслів to be, to have з першої частини.

Якщо в першій частині зазначених дієслів немає, у запитанні вживається дієслово-замінник to do. Якщо перша частина стверджувальна (коли сподіваються відповіді yes), то друга — заперечна; якщо перша частина заперечна (коли сподіваються відповіді по), то друга не має заперечення.

Перша частина розділового запитання вимовляється зі спадною інтонацією, друга частина — з висхідною. Такі запитання відповідають в українській мові запитанням зі вставними словами: Чи не так? Чи не правда? Правда? Розділові запитання дуже вживані в розмовній мові.

Не is here, isn't he? – Він тут, чи не так?

Не isn't here, is he? – Його тут немає, так?

You will come, won’t you? – Ти прийдеш, чи не так?

Jane doesn't play tennis, does she?

You don't have to go there now, do you?

Tom speak English fluently, doesn’t he?

Your brother can repair radio-sets, can’t he?

You have such a book, haven’t you?

На розділові запитання звичайно даються відповіді з короткими стверджувальними або заперечними фразами.

Today is Monday, isn’t it? – Yes, it is. – Сьогодні понеділок, чи не так?

You don't like coffee, do you? – No, I don’t. – Ви не любите кави, так?

Відповіддю на розділові запитання із стверджувальною першою частиною часто бувають вирази: That's right. That’s so. Quite so. Quite right.

You've been here before, haven’t you? – That’s right.

You returned from the trip yesterday, didn’t you? – That's so.