Зразок

Титульний аркуш

Дніпропетровський державний аграрний університет

З В І Т

студента групи А – 4 – 08

Іванова Івана Івановича

про проходження ознайомчої практики

на науково-дослідному полі ДДАУ

Термін практики: 06.06.09 – 18.06.09

Керівник практики: ас. Губар О.В.

Другий аркуш

З 06.06.09 по 18.06.09 я проходив(ла) ознайомчу практику на науково-дослідному полі ДДАУ згідно наступного плану:

1. Ботаніко-географічні зони України, їх флористична різноманітність

2. Ґрунтово-кліматична характеристика території Дніпропетровської області

3. Ґрунти та рівень їх родючості

4. Визначення рослин і знайомство з рослинними ресурсами різних типів угідь

5. Машинно-тракторний парк господарства

6. Основи науково-обґрунтованого розміщення с.-г. культур в сівозмінах

7. Збирання та облік врожаю озимої пшениці

8. Збирання та облік врожаю ярого ячменю

9. Технологія зберігання та переробки продукції рослинництва

1. Ботаніко-географічні зони України, їх флористична різноманітність

На території України росте 16 тис. видів рослин, які утворюють сучасний рослинний покрив, що включає лісовий, чагарниковий, лучний, степовий, болотний, галофільний та ін. типи рослинності.

Незважаючи на різкі зміни у структурі природної рослинності, характер зональності в рослинному покриві України чітко виявляється. Це природне і закономірне явище, яке проявляється у взаємодії материнської породи, клімату, ґрунту, тварин і рослин, а також виробничої діяльності людини.

На території України чітко виявлена широтна і вертикальна зональність, і з півночі на південь виділяються наступні широтні ботаніко-географічні зони: Полісся (Лісова), Лісостепова, Степова, передгірні та гірські райони Карпат і Криму. Перші три зони, завдяки особливій дії кліматичних факторів, обширності та рівнинності території розміщуються в горизонтальному (широтному) напрямі. Вони разом утворюють широтну зональність. Передгірні та гірські райони Карпат і Криму мають яскраво виявлену вертикальну зональність (поясність), яка зумовлена вже не стільки кліматичними, скільки орографічними умовами, насамперед висотою над рівнем моря.

Степова зона розташована на південь від Лісостепу до Чорного і Азовського морів та передгір’я Криму.

Ґрунтоутворюючими породами є леси, лесовидні суглинки, алювіальні піски, на яких сформувалися звичайні й глибокі чорноземи, темнокаштанові ґрунти.

Клімат континентальний. Високі літні температури в липні: 21-23 ⁰С на півночі і 25-30 ⁰С на півдні, максимальна 38-41 ⁰С. Для розвитку рослин у Степу велике значення має волога, але її мало. На півночі в середньому випадає 450 мм, а на півдні – 200-425 мм опадів, місцями – 150 мм.

У Степу переважає культурна рослинність. Природна рослинність збереглася на непридатних для окультурення землях. В її структурі лісові, степові, галофільні, псамофітні типи рослинності.

Лісова рослинність мало поширена. Збереглися ліси на берегах річок, верхів’ях і тавельгах балок, крутосхилах. Для зони властиві вододільні та заплавні ліси. Великого значення набули штучні лісонасадження у вигляді лісосмуг та інших насаджень.

2. Ґрунтово-кліматична характеристика території Дніпропетровської області

Дніпропетровська область знаходиться в південно-східній частині України в басейні середньої і нижньої течії р. Дніпро. Дніпро поділяє територію області на дві майже рівні частини.

Рельєф території області рівнинний, дуже розчленований долинами р. Дніпро і його притоків, ярами і балками. Дніпропетровська область розташована на Придніпровській та Причорноморській низовинах, Запорізькій підвищеній рівнині і Придніпровському підвищенні. Дуже складною є геологічна будова території. Домінуючі ґрунтотворні породи на водорозділах - леси. Вони підстилаються червоно-бурими глинами, пліоценовими вапняками, гранітами, магматитами, пісками, мергелями та іншими породами.

На більшій частині території області в минулому переважала різнотравно-типчаково-ковилова степова рослинність, яка нині практично відсутня. В заплавах і надзаплавних терасах річок збереглись соснові, дубові і змішані ліси, а також заплавні луки, які місцями переходять в ліси, чагарники і болота.

За ґрунтово-кліматичними умовами область розподіляють на чотири райони:

- північний - теплий, недостатньо зволожений з чорноземами звичайними потужними і середньопотужними малогумусними;

- центральний - дуже теплий, помірно посушливий з чорноземами звичайними середньопотужними малогумусними;

- південний - дуже теплий, посушливий з чорноземами звичайними перехідними до південних і чорноземами південними;

- заплави і надзаплавні тераси Дніпра, Самари та інших річок.

Центральний грунтово-кліматичний район включає Криничанський, Дніпропетровський, Синельниківський, Васильківський, Покровський, а також південні частини П'ятихатського, Верхньодніпровського, Новомосковського, Павлоградського, Петропавлівського і Межівського районів та північні частини Криворізького, Софіївського, Солонянського районів. Річна сума опадів складає 490-530 мм а середня температура повітря за рік - 8,2-8,5°С. Тривалість періоду з температурою повітря вище + 10°С дорівнює 173-178 днів. Сума активних температур за цей період - 3000-3100°, кількість опадів - 260-270 мм. Безморозний період триває 175-185 днів. Перші осінні приморозки відмічаються в другій декаді вересня, а останні весняні - в третій декаді травня. Середня багаторічна дата створення стійкого снігового покриву - 3-5 січня, а його сходу - 5-7 березня.

Ґрунти району - чорноземи звичайні малогумусні середньопотужні повнопрофільні різного ступеня еродованості. Повнопрофільні чорноземи займають площу 774,2 тис. га, або 29,9% загальної площі угідь області. Загальна потужність гумусованого профілю 60-80 см, а верхнього гумусного горизонту - 35-40 см. Механічний склад ґрунтів - від легкосуглинкового до легкоглинистого. Легкосуглинкові чорноземи в орному шарі містять лише 2,2-2,8% гумусу, середньосуглинкові - 2,8-3,4%, важкосуглинкові і легкоглинисті - 3,8-5,0%.