- •2. Методи науково-педагогічних досліджень.
- •4. Чинники формування о-ті. Особистість вчителя.
- •5. Система освіти і виховання в Україні.
- •6. Процес навчання
- •8. Навчання як двобічний процес. Компоненти процесу навчання.
- •9. Принципи навчання. Визначення принципів.
- •10. Наукові основи перебудови змісту початкової освіти в поч. Школі.
- •11. Навчальний план. Характеристика державного та шкільного компонентів навчального плану
- •12. Типологія уроків. Взаємозв'язок між типом та структурою уроку.
- •13. Реалізація мети уроку в процесі дидактичної взаємодії вчителя і учнів. (брати з 7 питання)
- •14. Принципи виховання та засоби їх реалізації.
- •15. Формування основ національного виховання
- •16. Складові частини виховання
- •17. Виховні функції учителя початкової школи естетичного виховання.
- •18. Трудове виховання як актуальна проблема виховання.
- •19. Учасники процесу виховання учнів молодших класів. Виховання, самовиховання, перевиховання.
- •20. Загальні методи виховання та їх класифікація.
- •22. Педагогічне керівництво процесом формування дитячого колективу.
- •23. Зміст і форми роботи вчителя з батьками.
- •24. Виховна робота з учнями початкової школи на засадах народної педагогіки.
- •25. Розвиток, виховання, навчання дітей шестирічного віку.
1. Педагогіка як наука про виховання людини. Мета і завд.
Педагогіка – наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку.
Предметом педагогіки – особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовою частиною якої є освіта і навчання.
Педагогіка дослідж. виховання як свідомий і планомірний процес підготовки людини до життя.
Категорії: виховання, освіта, навчання.
Виховання – соціально і педагогічно організований процес формування людини
Всебічно і гармонійно сформована особистість є метою цивілізованого суспільства. Калокагатія – ідеал фізичної і моральної досконалості.
Гармонія – мета виховання в афінській, римській, візантійській системах. Рене Декарт доповнив терпін «гармонія» -«всебічністю», «всебічний і гармонійний розвиток» - ідеал, до якого стали прагнути у вихованні. Але Вітчизняна педагогіка не одразу погодилась з цим. (Макаренко)
Наука доводить, що виховання є глибоко національною за суттю, змістом та характером. Софія Русова.
Кінцевою метою є виховання особистості є підготовка для півноцінного суспільного життя (роль громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина)
Склідові виховання:
1)громадське виховання
2)розумове виховання
3)моральне виховання
4)трудове виховання
5)естетичне виховання
6)фізичне виховання
Завдання: (Державною нац.. програмою)
формування нац..свідомості,
висока мовна культура,
шанобл.ставлення до культури,
утвердження принципів моралі;
розвиток індивідуальних здібностей
уміння міжособистісного спілкування;
формування творчості, працелюбності.
2. Методи науково-педагогічних досліджень.
Метод в стародавньому світі використовується як синонім до виразів «шлях дослідження, спосіб пізнання»
Метод наукового дослідження – спосіб дослідження психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання.
Для отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу обирають об’єктивний комплекс мет. досліджень.
Методика дослідження – процедура, послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворювальних дій, операцій, впливів, спрямовані на вирішення дослідн. завдань.
Методи педагогічних досліджень:
1. Метод пед. спостереження – організоване дослідження пед. процесу в природних умовах. Найпоширеніший метод. Має цілеспрямований х-р. Вимоги: 1)чіткість;2)систематичність;3)різнобічність;4)достатня к-ть зафіксованих фактів; 5)своєчасність; 6)об’єктивність.
Види: пряме спост.(дослідник бере участь у дослідженні процесу), опосередковане спост.(не передбачає безпосер. участі дослідника), самоспостереження (споглядання внутр. псих процесів.
2. Бесіда, інтерв’ю
Бесіда – метод безпос. спілкування, який має змогу одержати від співрозмовника інформ. що цікавить учителя, за доп. заздалегідь підготовлених питань.
Необхідно: мета, план, питання, атмосфера.
Види бесіда:
експеримент (залучення до співробітництва)
експериментальна бесіда (перевірка гіпотеза)
інтерв’ю – метод отримання і-ції за допомогою усного опитування (1)вільні;2)стандартизовані – подібні до анкет;3)напівстандартизовані – ознаки 1-го і 2-го)
3.Психолого-педагогічний експеримент - метод, що забезп. спост. за змінами психолог. х-к дитини в процесі пед. впливу на неї.
Лабораторний та природний.
Констатуючий І порядку
Формуючий
Констатуючий ІІ порядку
4. Вивчення продуктів ді-ті – метод дослдж., за якого використовують с-му процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз і тлумачення продуктів д-ті людини.
Аналіз особистих документів
Аналіз офіційних матеріалів групової, колект. та масової комунікації (запис розмов, дискусій, наказів, оголошень)
Аналіз продуктів д-ті (творчих, профес. та поведінкови)
Соціологічні методи:
анкетування
метод рейтингу
соціометрія
тестування
математичні методи.
4. Чинники формування о-ті. Особистість вчителя.
Пед. Професія – одна з найдавніших
Сучасні вимоги до педагога висвітлюються в законі «Про загальну середню освіту»: «Пед.працівником може бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту….стан здоров’я дозволяє».
Головне завдання: «Сіяти добре, мудре, вічне»
Сухомлинський «100 порад учителеві», «Серце віддаю дітям».
Риси:
вимогливість
віра в людину (оптимізм)
справедливість
позитивна емоційна налаштованість
почуття міри 9без панібратства)
педагогічний такт
наявність організаторських умінь
мовна культура
особистий приклад _авторитет___
Функції вчителя: навчальна, розвиваюча, виховна.
5. Система освіти і виховання в Україні.
Нові тенденції світового розвитку:
глобалізація
інтеграція
формування інформаційного суспільства
екологія
СНІд і т.д.
Вони висувають нові завдання перед школою. Зняте завдання «навити усьому» (Коменський).Тому головними (пріоритетними) стають :
розвиток особистості
озброїти компетенція ми.
Кожна країна маю свою структуру побудови освіти, адже вона залежить:
потреб і можливостей економіки, фінансових можливостей країни;
політичний устрій, ідеологія;
рівень загальної культури;
рівень розвитку науки.
Система освіти – сукупність н.в.закладів, які систематично і послідовно здійснюють вихованн, навчання і підготовку до життя молоді, відповідно до вимог суспільства і потреб людини.
Стаття 28 ЗУ про освіту
Система освіти складається із закладів освіти (садочок школа і т.д.), науки (академія наук, педнаук, галузеві інститути), науково-методичних установ (інститут післядипломної освіти, районний методичний кабінет), науково-виробничих підприємства (засоби навчання), органів управління освітою (центральне міністерство, відділи освіти), самоврядування в галузі освіти (з’їзд працівників, конференції, загальні збори колективів)
Державна політика галузі освіти:
Конституція ст..53
ЗУ про освіту: ст3 «Право громадян на безоплатну освіту»; ст..4 «Держава визначає освіту пріоритетною сферою…та фінансує її в розмірі не менше 10% ВНП»; ст..57: «Державні гарантії».
Стаття 6 визначає принципи побудови освіти:
доступ кожного до всіх послуг;
рівність умов кожного по реалізації здібностей чи себе;
гуманізм, демократизм;
зв'язок з світовою і національною культурою
незалежність освіти від політичних, релігійних, громадських організацій
науковий світський характер
антеграція з наукою
гнучкість і прогностичність
єдність і наступність
безперервність і різноманітність.
Стаття 29 визначає структуру освіти:
Дошкільна Вища
ЗСО Післядипломна
Позашкільна Аспірантура
Професійно-технічна Докторантура
Самоосвіта
Стаття9 ЗУ про ЗСО
Типи загальноосвітніх закладів:
середня загальноосвітня школа
спеціалізована школа
гімназія
ліцей
колегіум
спеціальна загальноосвітня школа
загальноосвітня санаторна школа
школа соціальної реабілітації
вечірня
позашкільний навч-вих.заклад
міжшкільний навчально-виробничий комбінат
професійно-технічний навчальний заклад
вищий навчальний заклад І-ІІ рівнів акредитації
