Конспект заняття в середній групі ( сфера " люди").

Тема. ЗАГАДКОВА ПІРЇНКА.

Мета: ознайомити дітей з першими ознаками весни ( біжать струмочки, зацвітають перші весняні квіти ), вчити дітей розуміти те, що в житті, так як і в оповіданні, дуже часто буває, не завжди можна судити про людей з першого погляду: не завжди зовнішній вигляд людини розкриває її характер, вдачу. Вчити дітей розуміти зміст прислів’я: "Не все те золото, що блищить". Розвивати мовлення, логічне мислення у дітей, вміння співставляти зміст твору з життям. Виховувати у дітей бажання і вміння орієнтуватися у навколишньому, розуміти і бачити красу.

Хід заняття:

Вихователь. Діти, я для вас приготувала цікаву історію. ( Вихователь демонструє розповідь історії з показом на фланелеграфі). Вихователь. Ранньої весни, коли засяяло сонечко і почало вітати своїми промінчиками всю землю, звідкіль не візьмись з’явилася в повітрі біла пір’їнка. Кружляючи у повітрі, вона тихенько падала вниз. І ось легка пір’їнка вже на теплій, спокійній від зимового сну, землі. Лежала вона і милувалася красою природи навесні. - Діти, а як ви вважаєте, яка була пір’їнка? ( Відповіді дітей ). - Та раптом хтось у неї запитав: "Привіт, незнайомко, ти хто?" - Я Пір’їнка. - А я струмочок. Вибач, але я не можу з тобою розмовляти, я поспішаю. - Діти, як ви вважаєте, чому він не міг розмовляти з пір’їнкою? Якими словами можна сказати про струмочок? ( Відповіді дітей ).

Струмочок відповів: - Бо я напуваю землю водичкою. Мене чекає річечка, яка стане завдяки мені повною. І струмочок побіг. Аж раптом подув легкий, теплий вітерець, пір’їнка похитнулась і повернулася в інший бік, побачивши... ( Вихователь на фланелеграф виставляє підсніжник ). Що це за квітка? ( Відповіді дітей ). - Яка ти гарна, як тебе звати? - запитала пір’їнка. - Я перша квіточка весни, мене звати підсніжник. Я справді красива і ранньої весни прикрашаю лісові галявини, мною милуються і люди, і тварини. Засумувала пір’їнка: - Всі чимось зайняті, всі комусь потрібні. А я одна-однісінька в цілому світі, нікому не потрібна.

Запитання до дітей: - Діти, як ви вважаєте, чи правильно думала пір’їнка? Чому? - Кому ще може знадобитися пір’їнка? - Як люди використовують пір’я?

В ихователь. А зараз я пропоную пограти в гру.

Дидактична гра "Де сховалася пірїнка?" На екрані ноутбука змінюються слайди: з’являються предмети, які приховують пір’їнку; діти відповідають на запитання вихователя, будуючи речення з прийменниками. Наприклад: Пір’їнка лежить: на пеньочку; під листочком; над квіточкою; за деревом; ліворуч від зайчика; праворуч від грибочка; між дівчинкою і струмочком тощо.

Ф ізкультхвилинка "Горобчики на гілках". Встали прямо, руки в боки, скачем, скоки, скоки, скоки На одній нозі, на двох, притомились, сіли, ох! Посиділи, відпочили, знов у нас з’явились сили. Тож сидіти не змогли і стрибати почали. На одній нозі, на двох скачем, скачем,скачем, ох! У запису звучить цвірінькання горобців. Вихователь звертає увагу дітей на гніздечко, в якому сидить збентежений горобець. Горобчик. Діти, допоможіть мені розібратися в одній пригоді, яка зі мною трапилася. Вихователь читає твір із показом слайдів через ноутбук.

Біла пір’їнка.

На солом’яній стрісі сиділа зграйка горобців. Вони заклопотано цвірінчали про свої горобині справи. Аж тут прилетів до них чужий, невідомий їм, не бачений ще на солом’яній стрісі. Був він якийсь не схожий на інших горобців. Маленька голівка набундючена, шия коротенька, дзьобик вередливий. Та найголовніше - була пір’їнка у крилі. Серед сірого пір’я вона виділялась особливо яскраво. - Дивіться, дивіться, - зацвірінчали всі, - до нас прилетів небачений горобець із білою пір’їнкою у крилі. Злетілися цікаві з кількох сусідніх стріх, сіли біля горобця з білою пір’їнкою та й питають: - Звідки ти прилетів? - Із-за моря..., - відповідає горобець із білою пір’їнкою в хвості. Тим часом, кожному хотілося ближче сісти, щоб добре його розглянути. Кілька разів доторкнулися дзьобиками до білої пір’їнки, хтось цікавий смикнув її - і вона впала, вітер підхопив та й поніс далеко-далеко. І горобець перестав бути дивовижним. Став такий самий сірий, як і всі, що народилися й виросли у солом’яних стріхах. І голівка стала така сама, і шийка, і дзьобик. Зацвірінькав чужий - і всі аж дзьобики пороззявляли від здивування. - Так це ж наш звичайний домашній горобець! - залящали. - А ми, д урні, й повірили.

Запитання до дітей: - Де сиділа зграйка горобців? - Що вони робили? - Про які справи вони цвірінькали? - Хто до них прилетів? - Чим привабив увагу інших горобців несподіваний гість? - Як він себе поводив? - Чому здивувалися всі горобці? - Якими словами можна сказати про горобчика з білою пір’їнкою? - А чи є у нас такі діти в групі? ( Відповіді дітей ).

Вихователь. Ось бачите, діти, так і в житті буває: не завжди можна судити про людей з першого погляду; не завжди зовнішній вигляд людини розкриває її характер, вдачу. Недаремно в народі кажуть: не все те золото, що блищить. - Діти, я вам бажаю, щоб у вашому житті було багато гарних друзів, які завжди вам допоможуть у тяжку хвилину. І ніколи не будьте схожими на того хвалькуватого горобчика.