Навчально-методичний центр відділу освіти

Слов’янської міської ради

Психологічна служба

Дошкільний навчальний заклад № 3

Ігри з піском

як інтерактивний метод розвитку

комунікативно-мовленнєвої

компетентності

дітей дошкільного віку

Слов’янськ 2012 р.

Укладач:

Курбанова Н. Ю. практичний психолог

11 Кваліфікаційної категорії

ДНЗ №3 м. Слов’янськ

Рецензент :

Ткачук Є. В. практичний психолог

ДНЗ НМЦ

У посібнику представлене теоретичне обґрунтування проблеми формування комунікативно-мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку, надані практичні поради щодо її розвитку засобам пісочної терапії.

ЗМІСТ

Передмова …………………………………………4

Розділ 1. Проблема комунікативно-мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку: методологія та теоретичні засади……………………………….6

Розділ 2.Діагностика комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку…………………13

Розділ 3.Пісочна терапія як засіб формування комунікативно-мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку………………………................21

Розділ 4. Практичні розробки з комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку засобами пісочної терапії…………………………25

Література………………………………………….37

Передмова

В дитячому садку дитина постійно спілкується зі своїми ровесниками і дорослими. Таке спілкування для неї життєво необхідне. Граючись і навчаючись, розважаючись і працюючи, обмінюючись думками і обговорюючи свої справи, сперечаючись і поступаючись, радіючи і співчуваючи, дитина водночас набуває навичок людських взаємин. І від того, в якій формі вона встановлює контакти з дітьми та дорослими, залежить її комунікабельність, вміння взаємодіяти із соціумом.

У цілісній та багатогранній освітній системі згідно сучасної програми розвитку дитини « Я у Світі» велику роль відіграє комунікативно-мовленнєва компетентність дитини, яка являє собою унікальний комплекс індивідуальних властивостей і особливостей, пов’язаних з мовленнєвою, комунікативною, інтелектуальною, емоційною, творчою сферами особистості. Якщо дитина ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування у дошкільні роки, це негативнопозначається на її подальшому і розумовому, і мовному розвиткові. Це також може спричинити ускладнення існування дитини у соціумі. Тому дуже важливо вивчати та розвивати комунікативно-мовленнєві навички та вміння з раннього віку.

У базовій програмі представлено кінцеві вимоги

до культури мовленнєвого спілкування, передбачено

вимоги до організації предметного середовища і навчально – виховного процесу щодо ефективності комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей.

Пошук ефективних методів розвитку комунікативно-мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку привів нас до нетрадиційних технологій, а саме використання пісочної терапії в роботі з дітьми. Бо працюючи з піском, можна створити стимулююче середовище. В пісочних іграх діти отримують досвід самостійного вирішення конфліктів, разом долають труднощі, вчаться розуміти себе та ближнього, засвоюють досвід людського спілкування.

Розділ 1. Проблема комунікативно - мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку: методологія та теоретичні засади.

Ознакою будь – якої держави та її нації є рідна мова. Рівень розвитку рідної мови відображує рівень культури та духовного розвитку нації. Рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей у дошкільному закладі. Оволодіння нею як засобом пізнання і способом людського спілкування є найвагомішим досягненням дошкільного дитинства. Адже психофізіологами доведено, що саме дошкільний вік (до 6-7 років) є найсприятливішим для цього.

Специфіка мовленнєвого спілкування виявляється в характері дій, завдяки яким воно здійснюється, а саме: мовленнєвих операцій, мовленнєвих і комунікативно - мовленнєвих умінь. Володіння цими уміннями дає можливість правильно обирати стиль

мовлення, підпорядковувати форму мовленнєвого висловлювання завданням спілкування,

використовувати найефективніші (для цієї мети і за цих умов) мовні і немовні засоби.

Комунікативно – мовленнєва діяльність включає процеси цілеспрямованого й різнобічного використання дітьми мовлення в міжособистісних контактах із дорослими й однолітками (діалогічне мовленнєве спілкування), продукування власних мовних текстів (монологічне мовлення), процеси сприймання – розуміння – передавання змісту мовних текстів (зв’язного мовлення тих, хто оточує, художніх творів, пізнавальних розповідей під час безпосереднього контакту й опосередкованого – через засоби інформації), які відбуваються в контексті особливостей становлення комунікативної діяльності дітей.

Комунікативно – мовленнєві дії дітей обумовлені конкретною ситуацією спілкування, що сприяє виникненню ситуативної мотивації: потреби у

здійсненні конкретного мовленнєвого вчинку і внутрішньої комунікативної мотивації (основою якої є сформованість потреби у мовленнєвому спілкуванні). Завдяки цим діям дитина задовольняє власні комунікативні й комунікативно – пізнавальні потреби (І.Зимня). Особливість комунікативно – мовленнєвої діяльності полягає в тому, що це власна діяльність дитини, яка породжується життєвими потребами й запитами дитинства, тому її розвиток не повинен бути відірваним від життя дитини, а навпаки, вбирати в себе всі реалії спілкування з дорослими й однолітками.

Комунікативна компетенція дошкільників є предметом дослідження зарубіжних (К. Менг,

К. Крафт) і вітчизняних авторів (А. Богуш,

О. Соботович, Т. Піроженко). А. Богуш розглядає поняття комунікативної компетентності дошкільника у контексті культури мовленнєвого спілкування, формування якої передбачає вирішення таких завдань: 1) розвиток комунікативних здібностей

дітей відповідно до кожного вікового періоду –

емоційне спілкування з дорослими, спілкування з однолітками, ініціативне спілкування зі співрозмовником; 2) засвоєння ввічливих форм спілкування, розвиток мовленнєвого етикету; 3) формування мовлення; 4) формування культури спілкування.

Під мовленнєвою компетентністю розуміють вільне вираження своїх бажань, намірів, а також пояснення своїх дій та їх змісту за допомогою мовних і „немовних” (жестових, мімічних, пантомімічних) засобів. Показником мовленнєвої компетентності є здатність дитини будувати своє мовне спілкування з іншими людьми, з огляду на мовні канони фонетики, спілкування, етично цінні зразки поведінки, семантики, граматики, а в немовних формах – загальнолюдські способи виразної поведінки. (Т.Піроженко).

Комунікативно – мовленнєвий розвиток дітей

дошкільного віку досліджувала Т.О.Піроженко. На основі експериментального вивчення особливостей комунікативно – мовленнєвого розвитку дошкільників нею були виділені рівні

соціальної,когнітивної і мовленнєвої компетенції дітей третього – сьомого років життя.

Ознаками такого розвитку є:

1. Комунікативні властивості мовлення (спрямованість на партнера, настанова на реакцію у відповідь; різноманітність і виразність, активне використання невербальних засобів спілкування; наявність контакто - встановлювальних засобів у спілкуванні).

2. Когнітивні властивості мовлення (розуміння дитиною просторово – часових характеристик ситуації спілкування; розуміння емоційного змісту ситуації, спілкування через емоційні стани дійових осіб; розуміння характеру дійових осіб).

3.Мовні (лінгвістичні) властивості мовлення

(словникове багатство; граматична правильність, відмінювання й узгодження слів у фразі відповідно до мовних норм).

4.Довільність мовлення (прагнення до розгорнутості, логічності, зв’язності, забезпечення розуміння свого мовлення; керування мовленням, його зміна у разі потреби; характер тексту).

5.Особистісні якості, що виявляються в мовленнєвій комунікації (прояв самооцінки у спілкуванні з людьми; риси характеру, що забезпечують успішність взаємодії; ціннісні орієнтації, пов’язані з людиною; широта й дієвість мотивів спілкування).

У дітей старшого дошкільного віку було виявлено прогресивну якісну зміну в мовній поведінці. Вона пов’язана, на думку Т.Піроженко, зі змінами комунікативного характеру, розвитком комунікативних потреб, форм спілкування.

Комунікативно - мовний розвиток дитини й аналіз

його рівня передбачає інтерес не тільки до проблеми розуміння дошкільником ситуації спілкування і користування мовними висловленнями, адекватними їй. У розвитку мовного спілкування підкреслюється значимість такого психічного новотвору як наявність установки на відповідну реакцію, орієнтації дитини на комуніканта, співрозмовника. Для мовного взаєморозуміння і взаємодії важливе уміння бачити, чути, розуміти, враховувати у своїй мові того, до кого адресоване висловлення.

В аналізі комунікативно – мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку необхідно також врахувати, що комунікативні властивості мовних висловлень припускають широке використання як мовних (вербальних) засобів, так і невербальних (емоційно – мімічних засобів спілкування: контакт очей, виразність міміки, посмішка, користування жестами, наявність відповідних рухів стосовно співрозмовника). Перераховані комунікативні характеристики відбиті також інтонацією, виразністю і навіть іноді дикцією. Таким чином, у методиці обстеження рівня комунікативно – мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку виділені показники, що дозволяють аналізувати (і навчати) не тільки формальні показники „успішності” засвоєння мови. Важливо розвивати комплексну навичку, що визначає успішність мовної взаємодії, розвиненість комунікативної компетентності, здатність застосувати мову з метою пізнання і спілкування з навколишнім світом.

На основі аналізу дослідження вітчизняних і зарубіжних психологів і педагогів, ми дійшли висновку, що комунікативно – мовленнєвий розвиток дітей дошкільного віку – це складна, динамічна структура, на формування якої впливають різноманітні фактори: інші люди, оточуюче середовище, власний індивідуальний досвід, культура.