- •2. Мова і мовлення в житті суспільства. Функції мови.
- •3. Українська мова – державна мова України. Українська мова серед мов народів світу
- •4. Закони, що регламентують функціонування української мови.
- •5. Українська літературна мова, її основні ознаки.
- •6. Мовна норма. Типи мовних норм.
- •7. Особливості мови професії.
- •8. Функціональні стилі сучасної української мови.
- •9. Науковий стиль та його підстилі
- •10. Характеристика офіційно-ділового стилю, його різновиди.
- •11. Художній стиль та загальні вимоги до нього.
- •12. Публіцистичний стиль.
- •13. Розмовний стиль.
- •14.Поняття про термін, термінологію, терміносистему, агрономічний термін. Роль терміна у діловому мовленні.
- •16.Абревіатури у діловій мові: вимоги до утворення і використання.
- •17. Лексикографія як наука. Словник як джерело підвищення мовної культури. Типи словників.
- •18.Лексикологія як наука. Загальна характеристика лексики сучасної української мови.
- •19. Стилістичне використання фразеологізмів
- •20. Активна і пасивна лексика української мови.
- •21. Синоніми, омоніми, антоніми, пароніми у фаховому мовленні.
- •24. Форми числівників у діловому мовленні та особливості їх відмінювання
- •25. Правила вживання м’якого знака.
- •26. Правила вживання апострофа
- •25. Правила вживання м’якого знака.
- •26. Правила вживання апострофа
- •27. Абревіатура та іншомовні слова у мові професійного спрямування. Правопис іншомовних слів.
- •28.Складні випадки правопису та відмінювання іменників. Правила правопису складних іменників.
- •29. Правопис власних назв
- •30.Культура усного ділового спілкування.
- •31.Невербальні засоби спілкування.
- •33. Жанри публічних виступів
- •34. Лекція. Наукова доповідь.
- •35. Звітна доповідь.
- •36. Урочиста промова.
- •37. Поняття “етикет”, “службовий етикет”. Відмінність понять: “мовний етикет”, “мовленнєвий етикет”.
- •38. Документ, як основний вид ділового мовлення. Поняття про документ, документацію, документування.
- •39. Функції документа (специфічні та загальні)
- •40. Класифікація документів
- •41. Основні вимоги до укладання документів
- •42. Вимоги до оформлення тексту документа. Рубрикація тексту.
- •43. Реквізити, як складовий елемент документа. Постійні та змінні реквізити.
- •45. Формуляр документа.
- •46. Організаційні документи: положення, статути, правила.
- •47. Інструкція, її реквізити, зміст, час дії. Посадова інструкція.
- •48. Розпорядчі документи: постанова, ухвала, розпорядження, наказ, вказівки.
- •49. Довідково-інформаційні документи.
- •50. Акт, довідка, плани робіт.
- •51. Доповідні та пояснювальні записки, спільне і відмінне між ними.
- •52. Протокол, його композиція і оформлення. Витяг з протоколу.
- •53. Звіт. Композиційна чіткість і послідовність у складанні звітів.
- •54. Рецензія.
- •56. Спільне й відмінне між договором, трудовою угодою і контрактом.
- •57. Заява: типи й реквізити.
- •58. Особисті офіційні документи: доручення, розписка, заповіт.
- •59. Особовий листок з обліку кадрів.
- •60.Накази щодо особового складу
- •61. Автобіографія. Правила її написання
- •62. Резюме та правила його оформлення.
- •63. Характеристика як документ. Правила її написання
- •64. Доповідні та пояснювальні записки. Правила їх написання та оформлення.
- •65. Оголошення. Правила його написання
- •66.Запрошення. Правила його написання.
- •67. Листування.
- •68. Протокол. Типи протоколів
- •69. Витяг з протоколу. Правила його написання та оформлення.
- •70. Наукова робота (курсова, дипломна, реферат, конспект). Правила оформлення.
- •71. Доручення та правила його оформлення і написання.
- •72. Розписка. Правила оформлення та написання
- •73. Бібліографічна довідка. Правила оформлення бібліографії.
- •Правила оформлення бібліографії:
27. Абревіатура та іншомовні слова у мові професійного спрямування. Правопис іншомовних слів.
Абревіатура – складноскорочені слова, похідне слово, що виникає внаслідок абревіації — утворення з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття. Вживаються в усній та писемній мові.
Абревіатури дуже часто використовуються для скорочення назв установ. Найчастіше абревіатура записується великими літерами. Особливістю є те, що ці абревіатури мають легко розшифровувати інші люди.
Апостроф у словах іншомовного походження пишеться лише перед буквами я, ю, є, ї:
1) після б, п, в, м,ф, к, ж, р: комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра;
2) після кінцевого приголосного префікса: ад’юнкт, ад’ютант;
Апостроф не пишеться:
1) перед йо: курйоз, серйозний;
2) перед я, ю, які позначають пом’якшення попереднього приголосного: бязь, бюджет, бюро, кювет, рюкзак, рюш.
Знак м’якшення (ь) у словах інщомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:
1) перед я, ї, є, ї, йо: адью, конферансьє, монпансьє, ательє, мільярд, бульйон, каньйон;
2) відповідно до вимови після л перед приголосним: альбатрос, фільм; Дельфи, Нельсон, але: залп, катафалк.
М’який знак не пишеться:
1) перед я,ю, коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у: мадяр, малярія, дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, Аляска, Дюма, Цюрих.
28.Складні випадки правопису та відмінювання іменників. Правила правопису складних іменників.
Разом пишуться:
- іменники, утворені за допомогою сполучної голосної із двох чи кількох основ (одна з яких дієслівного походження): коноплепрядіння;
- іменники, утворені поєднанням основ прикметника та іменника: чорнозем;
- іменники, утворені за допомогою сполучної голосної від двох іменникових основ, синтаксично рівнозначних: залізобетон;
- іменники, утворені поєднанням дієслова в другій особі однини наказового способу з іменником: перекотиполе;
- іменники, утворені поєднанням числівникової основи з іменниковою: чотиритомник, сторіччя;
- іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: півстола, напіврозпад, полувал;
- іменники, пов'язані з інтернаціональною лексикою й термінологією, в яких другою складовою частиною є такі елементи: -граф, -графія, -лог, -логія, -метр: гігрограф, філолог, цинкографія, геометр;
- іменники, утворені з трьох і більше іменникових основ: веломотоспорт, ліспромгосп.
Через дефіс пишуться:
- іменники, що означають близькі за змістом поняття: батько-мати, хліб-сіль;
- іменники, що означають державні посади, військові звання: прем'єр-міністр, генерал-лейтенант;
- іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, грам-атом, тонно-кілометр;
- іменники, в яких перше слово підкреслює прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: жар-птиця, козир-дівка, стоп-кран;
- іменники, що означають науковий ступінь, спеціальність, професію: інженер-економіст;
- іменники з першою частиною пів- у значенні «половина» перед власною назвою: пів-Києва;
- словосполучення, що означають назви рослин: мати-й-мачуха, люби-мене, іван-чай;
- іменники (складні географічні назви): Ростов-на-Дону;
- слова, до складу яких входять іншомовні елементи віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, штаб-: штаб-квартира, екс-чемпіон, віце-президент, обер-лейтенант;
