- •2. Мова і мовлення в житті суспільства. Функції мови.
- •3. Українська мова – державна мова України. Українська мова серед мов народів світу
- •4. Закони, що регламентують функціонування української мови.
- •5. Українська літературна мова, її основні ознаки.
- •6. Мовна норма. Типи мовних норм.
- •7. Особливості мови професії.
- •8. Функціональні стилі сучасної української мови.
- •9. Науковий стиль та його підстилі
- •10. Характеристика офіційно-ділового стилю, його різновиди.
- •11. Художній стиль та загальні вимоги до нього.
- •12. Публіцистичний стиль.
- •13. Розмовний стиль.
- •14.Поняття про термін, термінологію, терміносистему, агрономічний термін. Роль терміна у діловому мовленні.
- •16.Абревіатури у діловій мові: вимоги до утворення і використання.
- •17. Лексикографія як наука. Словник як джерело підвищення мовної культури. Типи словників.
- •18.Лексикологія як наука. Загальна характеристика лексики сучасної української мови.
- •19. Стилістичне використання фразеологізмів
- •20. Активна і пасивна лексика української мови.
- •21. Синоніми, омоніми, антоніми, пароніми у фаховому мовленні.
- •24. Форми числівників у діловому мовленні та особливості їх відмінювання
- •25. Правила вживання м’якого знака.
- •26. Правила вживання апострофа
- •25. Правила вживання м’якого знака.
- •26. Правила вживання апострофа
- •27. Абревіатура та іншомовні слова у мові професійного спрямування. Правопис іншомовних слів.
- •28.Складні випадки правопису та відмінювання іменників. Правила правопису складних іменників.
- •29. Правопис власних назв
- •30.Культура усного ділового спілкування.
- •31.Невербальні засоби спілкування.
- •33. Жанри публічних виступів
- •34. Лекція. Наукова доповідь.
- •35. Звітна доповідь.
- •36. Урочиста промова.
- •37. Поняття “етикет”, “службовий етикет”. Відмінність понять: “мовний етикет”, “мовленнєвий етикет”.
- •38. Документ, як основний вид ділового мовлення. Поняття про документ, документацію, документування.
- •39. Функції документа (специфічні та загальні)
- •40. Класифікація документів
- •41. Основні вимоги до укладання документів
- •42. Вимоги до оформлення тексту документа. Рубрикація тексту.
- •43. Реквізити, як складовий елемент документа. Постійні та змінні реквізити.
- •45. Формуляр документа.
- •46. Організаційні документи: положення, статути, правила.
- •47. Інструкція, її реквізити, зміст, час дії. Посадова інструкція.
- •48. Розпорядчі документи: постанова, ухвала, розпорядження, наказ, вказівки.
- •49. Довідково-інформаційні документи.
- •50. Акт, довідка, плани робіт.
- •51. Доповідні та пояснювальні записки, спільне і відмінне між ними.
- •52. Протокол, його композиція і оформлення. Витяг з протоколу.
- •53. Звіт. Композиційна чіткість і послідовність у складанні звітів.
- •54. Рецензія.
- •56. Спільне й відмінне між договором, трудовою угодою і контрактом.
- •57. Заява: типи й реквізити.
- •58. Особисті офіційні документи: доручення, розписка, заповіт.
- •59. Особовий листок з обліку кадрів.
- •60.Накази щодо особового складу
- •61. Автобіографія. Правила її написання
- •62. Резюме та правила його оформлення.
- •63. Характеристика як документ. Правила її написання
- •64. Доповідні та пояснювальні записки. Правила їх написання та оформлення.
- •65. Оголошення. Правила його написання
- •66.Запрошення. Правила його написання.
- •67. Листування.
- •68. Протокол. Типи протоколів
- •69. Витяг з протоколу. Правила його написання та оформлення.
- •70. Наукова робота (курсова, дипломна, реферат, конспект). Правила оформлення.
- •71. Доручення та правила його оформлення і написання.
- •72. Розписка. Правила оформлення та написання
- •73. Бібліографічна довідка. Правила оформлення бібліографії.
- •Правила оформлення бібліографії:
26. Правила вживання апострофа
Апострофом позначається роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного. Апостроф ставиться після букв, що позначають тверді приголосні перед я, ю, є, ї у таких випадках:
після губних приголосних [б, п, в, м, ф]: б’ю, м’який, кров’ю, В’єтнам, п’єса, поголів’я, мереф’янський, Стеф’юк;
після р: бур’ян, міжгір’я, пір’їна, матір’ю, на подвір’ї;
після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’їхати, з’явитися, пред’явник, роз’юшений, від’їзд, роз’їхатися, з’єднати, без’язикий;
після першої частини складних слів: дит’ясла, пан’європейський, двох’ярусний, пів’яблука, пів’ящика, пів’юрби, пів’ялинки;
у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’яниха, Лук’янець, Лук’янівка, Лук’янов;
в іншомовних словах апостроф вживається в основному так само, як і в українських словах: об’єкт, прем’єра, кур’єр.
Як виняток після зубних апостроф ставиться в таких словах: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура, кон’юнктивіт.
25. Правила вживання м’якого знака.
В українських словах м'який знак вживається:
- Після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні:
- в кінці слова: нехіть, мазь, паморозь, увесь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь тощо;
- в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні: молотьба, спільний, тинькувати, Гринько, Федько, Вільно, Луцьк тощо;
- у дієсловах наказового способу та на -ться: стань, сядь, робиться, коситься тощо.
- в дієсловах перед суфіксом -ся (-сь): стань — станься, сядь — всядься.
- на позначення м'яких приголосних усередині складу перед о: дзьоб, дьоготь, льон, сьомий, третьокласник, утрьох тощо.
- у суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-: запорізький, козацький, київський, близькість, людськість, вузько, хвацько, військо, хлопчисько, пасовисько тощо.
- у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: батенько, рибонька, старесенький, білісінький, малюсінький тощо.
В словах іншомовного походження м'який знак пишеться після м'яких д, т, з, с, л, н перед ї, йо, а також перед я, ю, є: адьє, конферансьє, монпансьє, пасьянс, ательє, барельєф, батальйон, мільярд, бутоньєрка, віньєтка, каньйон, В'єнтьян, Готьє, Нью-Йорк, Ньютон, Ньяса, Реньє тощо.
М'який знак не пишеться у наступних випадках:
Після б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, щ: дріб, приголуб, сипте, степ, кров, вісім, верф, ніж, їж, знаєш, бачиш, піч, річ, борщ, морщ, воротар, гіркий, кобзар, перевір, тепер, Харків тощо. Виняток: Горький,"трьох ".
Перед м'якими, пом'якшеними або шиплячими: свято, дзвякнути, сніг, радість, велетенський, промінчик, кінчик, менший, тонший, Уманщина. Винятки: після букви л (їдальня, читальня, Польща, сільський тощо) та слова тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія.
Між подвоєними та подовженими приголосними: буття, відлюддя, віддячити, волосся, галуззя, заміжжя, зілля, пасся, ранній, роззява тощо.
26. Правила вживання апострофа
Апострофом позначається роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного. Апостроф ставиться після букв, що позначають тверді приголосні перед я, ю, є, ї у таких випадках:
після губних приголосних [б, п, в, м, ф]: б’ю, м’який, кров’ю, В’єтнам, п’єса, поголів’я, мереф’янський, Стеф’юк;
після р: бур’ян, міжгір’я, пір’їна, матір’ю, на подвір’ї;
після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’їхати, з’явитися, пред’явник, роз’юшений, від’їзд, роз’їхатися, з’єднати, без’язикий;
після першої частини складних слів: дит’ясла, пан’європейський, двох’ярусний, пів’яблука, пів’ящика, пів’юрби, пів’ялинки;
у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’яниха, Лук’янець, Лук’янівка, Лук’янов;
в іншомовних словах апостроф вживається в основному так само, як і в українських словах: об’єкт, прем’єра, кур’єр.
Як виняток після зубних апостроф ставиться в таких словах: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура, кон’юнктивіт.
