26. Правила вживання апострофа

Апострофом позначається роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного. Апостроф ставиться після букв, що позначають тверді приголосні перед я, ю, є, ї у таких випадках:

1. після губних приголосних [б, п, в, м, ф]: б’ю, м’який, кров’ю, В’єтнам, п’єса, поголів’я, мереф’янський, Стеф’юк;

2. після р: бур’ян, міжгір’я, пір’їна, матір’ю, на подвір’ї;

3. після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’їхати, з’явитися, пред’явник, роз’юшений, від’їзд, роз’їхатися, з’єднати, без’язикий;

4. після першої частини складних слів: дит’ясла, пан’європейський, двох’ярусний, пів’яблука, пів’ящика, пів’юрби, пів’ялинки;

5. у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’яниха, Лук’янець, Лук’янівка, Лук’янов;

6. в іншомовних словах апостроф вживається в основному так само, як і в українських словах: об’єкт, прем’єра, кур’єр.

Як виняток після зубних апостроф ставиться в таких словах: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура, кон’юнктивіт.

25. Правила вживання м’якого знака.

В українських словах м'який знак вживається:

- Після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні:

- в кінці слова: нехіть, мазь, паморозь, увесь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь тощо;

- в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні: молотьба, спільний, тинькувати, Гринько, Федько, Вільно, Луцьк тощо;

- у дієсловах наказового способу та на -ться: стань, сядь, робиться, коситься тощо.

- в дієсловах перед суфіксом -ся (-сь): стань — станься, сядь — всядься.

- на позначення м'яких приголосних усередині складу перед о: дзьоб, дьоготь, льон, сьомий, третьокласник, утрьох тощо.

- у суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-: запорізький, козацький, київський, близькість, людськість, вузько, хвацько, військо, хлопчисько, пасовисько тощо.

- у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: батенько, рибонька, старесенький, білісінький, малюсінький тощо.

В словах іншомовного походження м'який знак пишеться після м'яких д, т, з, с, л, н перед ї, йо, а також перед я, ю, є: адьє, конферансьє, монпансьє, пасьянс, ательє, барельєф, батальйон, мільярд, бутоньєрка, віньєтка, каньйон, В'єнтьян, Готьє, Нью-Йорк, Ньютон, Ньяса, Реньє тощо.

М'який знак не пишеться у наступних випадках:

Після б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, щ: дріб, приголуб, сипте, степ, кров, вісім, верф, ніж, їж, знаєш, бачиш, піч, річ, борщ, морщ, воротар, гіркий, кобзар, перевір, тепер, Харків тощо. Виняток: Горький,"трьох ".

Перед м'якими, пом'якшеними або шиплячими: свято, дзвякнути, сніг, радість, велетенський, промінчик, кінчик, менший, тонший, Уманщина. Винятки: після букви л (їдальня, читальня, Польща, сільський тощо) та слова тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія.

Між подвоєними та подовженими приголосними: буття, відлюддя, віддячити, волосся, галуззя, заміжжя, зілля, пасся, ранній, роззява тощо.

26. Правила вживання апострофа

Апострофом позначається роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного. Апостроф ставиться після букв, що позначають тверді приголосні перед я, ю, є, ї у таких випадках:

7. після губних приголосних [б, п, в, м, ф]: б’ю, м’який, кров’ю, В’єтнам, п’єса, поголів’я, мереф’янський, Стеф’юк;

8. після р: бур’ян, міжгір’я, пір’їна, матір’ю, на подвір’ї;

9. після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’їхати, з’явитися, пред’явник, роз’юшений, від’їзд, роз’їхатися, з’єднати, без’язикий;

10. після першої частини складних слів: дит’ясла, пан’європейський, двох’ярусний, пів’яблука, пів’ящика, пів’юрби, пів’ялинки;

11. у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’яниха, Лук’янець, Лук’янівка, Лук’янов;

12. в іншомовних словах апостроф вживається в основному так само, як і в українських словах: об’єкт, прем’єра, кур’єр.

13. Як виняток після зубних апостроф ставиться в таких словах: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура, кон’юнктивіт.