1.Історія становлення та розвитку укр. мови.

Найважливіші фонетичні, граматичні та лексичні особливості української мови почали зароджуватись й розвиватись ще з ХІІ ст.; у XIV-XVI ст. у своїй фонетичній системі, граматичній будові й словниковому складі вона вже сформувалася як окрема східнослов'янська мова – мова української нації.

Із визнання етномовної безперервності на території Київщини від часу полян і до наших днів логічно випливає твердження, що у майбутній Україні говорили майбутньою українською мовою. Що ж стосується писемності, то всі її пам'ятки створено "українізованою старослов'янщиною".

Мовна ситуація в Київській Русі, як і у всій тогочасній Європі, характеризувалася роздвоєністю. Освічені верстви населення користувались літературною мовою древньоболгарського походження, а решта членів суспільства – рідною руською мовою, точніше її територіальними діалектами.

Ця старослов'янська мова лягла в основу російської літературної мови, що було аргументовано й доведено найвидатнішими дослідниками російської мови та її історії. Батьківщина нашої великоруської літературної мови – Болгарія. Але утворилась вона у Києві, де відчувала вперше благотворний вплив народного середовища. Подібно розвивалась і книжна мова на Русі-Україні, де "старослов'янщина" зазнавала подальшої українізації. Це тривало аж до XVIII століття, в кінці якого на народно-розмовній основі почала формуватись нова українська літературна мова.

Останніми роками  в Україні з'являються публікації, автори яких коренів української мови дошукують в індоєвропейській прамові. Поновлюються в обігу дослідження учених минулого століття, за якими українська – одна з найстаріших державних етносів.

2. Мова і мовлення в житті суспільства. Функції мови.

Мова – суто людський засіб спілкування в духовному і практичному житті людини. Вона є системою знаків для передавання, приймання і використання інформації.

Мовлення – це акт вживання людиною мови для спілкування.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєді­яльності людини має велике значення для всіх, оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов’язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона — елемент соціальної сфери.

Функції мови:

Комунікативна функція – найважливіший засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у сучасному суспільстві.

Ідентифікаційна функція – виявляється в часовому й у про­сторовому вимірах. Вона відображає всі свої національно-естетичні, соціальні, культурні, духовні, вікові та інші параметри.

Експресивна функція – полягає в тому, що вона є уні­версальним засобом вираження внутрішнього світу людини.

Гносеологічна функція – мова є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу.

Мислетворча функція - формуючи думку, людина мислить мовними формами. Мислення є конкретне (образно-чуттєве) й абстрактне (понятійне).

Естетична функція –мова – першоджерело культури, оскіль­ки вона є і її знаряддям, і водночас матеріалом створення куль­турних цінностей.

Культуроносна функція -  культура кожного народу знайшла відображення та фіксацію найперше в його мові.

Номінативна функції – усе пізнане людиною одержує від неї свою назву й тільки так існує у свідомості.

3. Українська мова – державна мова України. Українська мова серед мов народів світу

У світі налічується понад 5,5 тисяч мов. Більшість із цих мов не мають своєї писемності і державного статусу, ними послуговується невелика кількість мовців.

Українська мова є національною мовою близько 50 мільйонів українців і однією з робочих мов ООН. Поза межами України українська мова побутує серед українців західної та східної діаспор. Де тільки немає сьогодні наших земляків та їхніх численних нащадків, які є громадянами кількох десятків країн на різних континентах. В умовах багатоетнічного оточення вони зберігають у своєму середовищі українську мову, народні звичаї, культурні, мистецькі, побутові традиції, зрештою свою національну самобутність. Українські громади США і Канади організували мережу осередків української культури – бібліотеки, архіви, музеї, театри, хорові, музичні, танцювальні ансамблі, наукові товариства.

Українськомовні загальноосвітні школи діють в Канаді, Австралії, Польщі, Молдавії, Литві.

Поворотним пунктом у долі української мови стало ухвалення 28 жовтня 1989 р. Верховною Радою України Закону "Про мови в Українській РСР". Згідно з ним українська мова з 1 січня 1990 р. дістала державний захист, тобто була офіційно визнана державною мовою України. Реальність утвердження української мови як державної мови України підкріплюється не лише законом, а й багатьма її якостями, насамперед соціально-комунікативними можливостями та високим духовним потенціалом. Незважаючи на невирішеність багатьох проблем у функціонуванні української мови, сьогодні є очевидними позитивні зрушення в мовній ситуації в Україні. Зростає кількість тих, хто спілкується українською мовою, причому не лише на робочому місці, а й у побуті. На думку фахівців, для справжнього утвердження мови в державі нею повинні спілкуватися три чверті населення, які називають себе українцями.