6. Поняття інтелекту та його структура.

Вияви інтелекту пов'язані із психічними функціями, які забезпечують пізнання навколишнього світу, тобто пізнавальними властивостями і особливостями особистості.

У XX ст. утвердилися такі трактування поняття "інтелект":

1) загальна здатність пристосування до нових життєвих умов (В. Штерн, Ж. Піаже, Л.-Л. Терстоун, Е. Клапаред). Пристосувальний акт розглядають як розв'язання життєвого завдання за допомогою інтелекту шляхом "дії в умі" з уявним ("ментальним") еквівалентом об'єкта. Вирішення проблеми відбувається "тут-і-тепер", без поведінкових спроб, оскільки перевірка гіпотез здійснюється у внутрішньому плані дії. Розвинений інтелект, за Ж. Піаже, виявляється в універсальній адаптивності, структуруванні рівноважних відносин між індивідом та середовищем;

2) спосіб набуття знань. А. Біне і Ч.-Б. Спірмен ототожнювали інтелект і здатність до навчання. На думку В. Хенмона, інтелект вимірюється здатністю до оволодіння знаннями; В. Діаборн вважає, що кращим тестом для вимірювання інтелекту є дослідження реального прогресу у навчанні. За твердженням сучасних психологів, інтелект виявляється у засвоєнні знань, умінь, навичок, виробленні стратегії як проблеми розв'язання різних завдань, здатності до використання знань у новій ситуації;

3) активність і саморегуляція у розв'язанні завдань (М. Акимова, Є. Голубєва). Інтелектуальну продуктивність забезпечують активність у виконанні інтелектуальних завдань і саморегуляція як допоміжний фактор, що регулює активність;

4) взаємодія свідомості і підсвідомості. На різних етапах подолання проблем провідна роль від однієї структури переходить до іншої. Якщо на стадії постановки завдання й аналізу вирішальну роль відіграє свідомість, то на стадії зародження ідеї, гіпотез - активність несвідомого. У момент інсайту (осяяння, миттєвого усвідомлення) ідея проривається у свідомість, супроводжуючись яскравими емоційними переживаннями. На етапі добору і перевірки гіпотез, оцінювання рішення домінує свідомість. Інтелектуальний акт регулюють свідомі процеси, підсвідомі є об'єктом регуляції.

У сучасному розумінні інтелект стосується не лише мислительних функцій людської психіки, а й пізнавальних процесів загалом.

Інтелект (лат. intellectus - сприйняття, розуміння) - здатність до набуття знання і вмінь, долання перешкод та розв'язання нестандартних ситуацій, що визначає успішність адаптації індивіда до нових ситуацій.

Тести вимірювання інтелекту є сукупністю методик, призначених для діагностування загальних здібностей людини. Вони відрізняються від інших методик вимірювання індивідуально-психологічних особливостей - тестів особистості, спрямованих на вивчення інтересів, емоцій, особливостей поведінки в певних соціальних ситуаціях.

7. Тематичний апперцептивний тест г.Мюррея та його модифікації.

Психологічне вимірювання із застосуванням проектних методик здійснюється на основі інтерпретації результатів діяльності досліджуваного за допомогою слабо структурованого стимулювального матеріалу, який людина доповнює, проектуючи таким чином свою особистість. Існує кілька видів проективних методик: конститутивні, конструктивні, інтерпретацій ні, ката ртичні, експресивні, імпресивні, адитивні, семантичні.

Конститутивні проективні методики

Вони передбачають структуризацію, оформлення стимулів і надання їм певного значення. До конститутивних методик належать: "Словесний тест асоціації" (стимул-слово - асоціація-слово) (Ф. Гальтон, 1879); "Тест Роршаха" -проектування особистості через бачення образів у нечітких чорнильних плямах (Г. Роршах, 1921); "Тест ранжування картин" - розташування картинок у певній послідовності і складання розповіді (С. Томкінсон, 1957); тест "Словник" - дослідження індивідуального тезауруса і світогляду.

Конструктивні проективні методики

Ці методики спрямовані на створення з оформлених деталей осмисленого цілого, ними є: "Тест Світу" (М. Ловенфельд,1939); "Q-класифікація" - дослідження уявлень про власне Я і оточуючих людей - сортування карток із рисами за близькістю до рис оцінюваного обличчя (В. Стефансон, 1953).

Інтерпретаційні проективні методики

Досліджуваним пропонують прокоментувати будь-яку подію або ситуацію. До таких методик належать: "Тест тематичної апперцепції" - ТАТ(Х. Морган, Г.-А. Мюррей, 1935); тест "Склади картину-історію" - MAPS(E. Шнейдман, 1947); "Тест тривимірної апперцепції" (Д. Твічел-Ален, 1947); "Тест (техніка) об'єктних відношень" (Філліпсон, 1955); "Тест на інтуїцію" (Е. Френч, 1955); "Символічний тест аранжування" (Т. Кан, 1955); "Проективні картинки Пік* форда" (Шкфорд, 1963); "Методика керованої проекції" - дослідження особливостей самоставлення (В. Столін, 1982).

Катартичні проективні методики

Вони передбачають здійснення ігрової діяльності в організованих умовах. Однією із катартичних методик є психодрама Дж. Морено (1946). Прикладами таких меотдик є: "Відкрий себе через музику" (призначена для визначення того, як вперше прослуханий твір впливає на дитину, які почуття, емоції, переживання у неї викликає); "В гостях у казки " (дає змогу з'ясувати рівень досягнення катарсиса через створення учнями казки за прослуханою розповіддю); "Море гойдається - раз..." (призначена для визначення в учнів здатності "вживатися" у запропонований образ, проникати і осмислювати їх емоційний стан). Існують також такі варіанти катарсичних методик, де досліджувані діють опосередковано, проектуючи свої риси і реакції на предмети-замінники, зокрема "Тест ляльок" (А. Вольтман, 1851), де дітей просять розіграти з набором ляльок різні сцени (наприклад, сварку з братом) або спектакль на задану тему. Тест "Неіснуюча тварина" (М. Друкаревич), у якому пропонується намалювати невідоме людям звірятко, дає змогу оцінити особистість досліджуваного.

Експресивні проективні методики

Сутність їх полягає у створенні досліджуваним малюнків на вільну або задану тему: комплекс графічних тестів, створених на основі досліджень Г. Ріда і типології К. Юнга (1921); "Малюнок людини" (Ф. Гудінаф, 1926; модифікація Д. Харріса в 1963); "Тест-мозаїка Ловенфельда" (М. Ловенфельд, 1930); "Міокінетичний психодіагноз Міра-і-Лопеца" (Е. Міра-і-Лопец, 1940); "Малюнок сім'ї" (В. Вулф, 1947); тест "Дім - Дерево - Людина" (Дж. Бак, 1948); "Малюнок людини" (К. Маховер, 1949); тест "Дерево" (К. Кох, 1949); "Графічний тест Аронсона" (Е. Аронсон, 1958); тест "Конструктивний малюнок людини з геометричних фігур" (Е. Махоні, А. Лібін, 1989); кримінально-асоціативна символіка - КАС; тест "Неіснуюча тварина"; пси-хографологічні технології та інтерпретації.

Імпресивні проективні методики

Ґрунтуються ці методики на виявленні переваги одних стимулів над іншими. До таких методик зараховують "Тест Сонди" і "Тест вибору кольору Люшера" (М. Люшер, 1948).

Адитивні проективні методики. Визначають вони техніку аналізу процесу завершення речення, розповіді, історії або ситуації, наприклад: "Методика малюнкових фрустрацій Розенцвейга" - Тест P-F (С. Розенцвейг, 1942); "Інсайт-тест" (Е. Саржент, 1944); "Тест атитюдів дітей" (Д. Каган, Д. Лемкін, 1960); тест "Завершення речення" (Г. Еббінгауз, 1897; А. Пейн, 1928); тест "Рука" (Б. Брайклін, 3. Піотровський, Е. Вагнер, 1962); "Багато-мірний малюнковий тест" - MDDT (Р. Бліх, 1968); "Системний тест сім'ї" - FAST (Т. Герінг, І. Вілер, 1986) "Формалізований тест фрустрацій" - ФТФ(І. Носе, 1994).

Семантичні проективні методики

Ці методики виявляють емоційне ставлення людини до досліджуваного об'єкта як вираз особистісного значення. До цієї групи належать: "Семантичний диференціал" - СД (Ч. Осгуд, 1952-57); "Техніка репертуарних решіток Келлі" (Г. Келлі, 1955); "Метод семантичного радикала" (А. Лурія, О. Виноградова, 1959); "Невербальний семантичний диференціал" (Ч. Осгуд, 1962); "Окремі семантичні диференціали" (Дж. Керрол; М. Уїш, 1969); "Метод класифікації" - "сортування" (Дж. Міллер, 1971); "Метод суб'єктивного шкалювання" (Р. Вудворс, Г. Шлосберг, І971); семантичний диференціал "Божого Откровення" - СДО (І. Носе, 1994).

Відповідно до особливостей інтерпретації виконання виокремлюють тести, орієнтовані на статистичну норму і критеріально-орієнтовані (КОрТ).