Хімічна зброя і захист від неї.

2.1. Основні поняття.

Хімічна зброя – один з видів зброї масового ураження, вражаюча дія якої ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин (БТХР).

До бойових токсичних хімічних речовин відносяться отруйні речовини (ОР) і токсини, які виявляють уражаючі дії на організм людини і тварини, а також фітотоксикати, які можуть застосовуватися у військових цілях для ураження різних видів рослинності

Хімічна зброя призначається для ураження живої сили противника, зниження її боєздатності, а також для затруднення (дезорганізації) бойової діяльності військ і об’єктів тилу.

Фітотоксиканти призначаються для знищення злаків та інших видів сільськогосподарської рослинності з метою позбавлення противника продовольчої бази і підриву військо-економічного потенціалу, а також для зниження маскувальної здатності дерево-кущової рослинності.

2.2. Характеристика уражаючої дії хімічної зброї.

Для доставки хімічної зброї до об’єктів ураження використовується авіація, ракети, артилерія, засоби інженерних, військ РХБ захисту і піхоти.

До числа бойових властивостей і специфічних особливостей хімічної зброї належать:

• висока токсичність ОР і токсинів, які у дуже малих дозах викликають важкі та смертельні ураження;

• біохімічний механізм уражаючої дії БТХР на живий організм;

• властивість ОР і токсинів проникати в озброєння і військову техніку, будівлі, споруди і поражати незахищену живу силу, яка знаходиться там;

• довготривалість дії внаслідок здатності БТХР зберігати певний час свої уражаючі властивості на місцевості, у будівлях, військовій техніці та в атмосфері;

• важкість своєчасного виявлення факту застосування противником БТХР і встановлення його типу;

• можливість керувати характером і ступенем ураження живої сили;

• необхідність використання для захисту від ураження (зараження) і ліквідації наслідків застосування хімічної зброї різноманітного комплексу спеціальних засобів хімічної розвідки, індивідуального та колективного захисту, дегазації, санітарної обробки, антидотів тощо.

До “переваг” хімічної зброї відносять здатність вибірково уражати живу силу противника від руйнування будівель і знищення (пошкодження) матеріальних засобів. Результатом застосування хімічної зброї можуть бути важкі екологічні та генетичні наслідки, ліквідація яких вимагатиме багато часу.

Екологічні наслідки застосування хімічної зброї пов’язані з такою дією БТХР на тварини і рослинні організми, а також на грунт, воду, повітря, що веде до критичного стану оточуючого середовища, погіршуючи існування людини. Генетичні наслідки пов’язані з порушенням апарату спадковості людини, що може негативно позначитися на наступних поколіннях.

Висновок: Вказані властивості та особливості хімічної зброї, можливі великі масштаби і важкі наслідки її застосування, а також морально-психологічний ефект впливу на людей та інші ознаки характеризують хімічну зброю як один із видів зброї масового ураження.

Видами бойового стану є пара, аерозоль і краплі. Якісні відмінності названих видів бойових станів БТХР і характер їх поведінки та дії визначаються головним чином розмірами частинок речовини.

Пара – речовина, яка знаходиться у газоподібному стані.

Аерозолі являють собою дисперсні гетерогенні (неоднорідні) системи, які складаються із завислих у повітрі твердих і рідких частинок речовини. Частинки розміром 10^-6-10^-3 см утворюють тонкодисперсні аерозолі, які можуть довго знаходитися в повітрі, дуже схильні до турбулентного розсіювання, відносно легко проходять у сховище, попадають у легені людини. Частинки розміром 10^-2 см утворюють грубодисперсні аерозолі, які осідають на різні поверхні, схильні до деякого впливу турбулентної дифузії в атмосфері.

Краплі – частинки розміром 0,5·10^-1 см і більше, які в порівнянні з грубодисперсними аерозолями слабо піддаються розсіюванню під дією турбулентної дифузії.

Ураження живої сили в результаті безпосереднього осідання частинок на людину можуть бути названі первинними, а ураження після осідання частинок у результаті контакту із зараженою поверхнею – вторинними. Ступінь зараження поверхні характеризується щільністю зараження  (мг/м², г/м²), яка вимірюється масою БТХР, що знаходиться на одиниці площі зараженої поверхні.

При одиниці щільності зараження шкіри використовують розмірність мг/см².

Ураження живої сили можливі також при вживанні заражених продуктів харчування і води (аліментарні ураження). Кількісно характеристикою зараження джерел води є концентрація БТХР у воді с (мг/м³, г/м³), яка вимірюється масою речовини, що знаходиться в одиниці об’єму води

2.3. Отруйні речовини.

Отруйні речовини (ОР) – хімічні сполуки, що мають певні токсичні і фізико-хімічні властивості, які забезпечують при при їх бойовому застосуванні ураження живої сили, а також зараження повітря, обмундирування, озброєння, військової техніки та місцевості.

Отруйні речовини складають основу хімічної зброї.

Ними споряджаються снаряди, міни, бойові частини ракет, авіаційні бомби, виливні авіаційні прибори, димові шашки, гранати та інші хімічні боєприпаси і бойові прилади.

Отруйні речовини в бойовому стані уражають організм, проникаючи через органи дихання, шкіряні покрови і рани від уламків хімічних боєприпасів. Крім того, ураження можуть наступати в наслідок вживання заражених продуктів і води.

В бойовий стан ОР переводяться при дії хімічних боєприпасів і бойовх приладів на цілі. В момент їх застосування утворюється хмара зараженого повітря, фазовий склад якого залежить від типу ОР яке застосовується.

Застосування ОР приводить до ураження організму людини різного ступеня:

• 1 ст-смертельне ураження – гине після впливу ОР у різний термін (від декількох секунд, до доби);

• 2 ст-важке ураження – вимагає тривалої госпіталізації (більше місяця);

• 3 ст-середнє ураження – вимагає госпіталізації не більш ніж на 2 тижні;

• 4 ст-легке ураження – вимагає амбулаторного лікування або короткочасної госпіталізації уражених на термін два тижня і більше.

2.4. Класифікація отруйних речовин.

По характеру дії на організм ОР – поділяються на наступні групи: нервово-паралітичної дії, шкірно-наривної дії, загальотруйної дії, подразнюючої дії.

ОР-нервово-паралитичної дії (Ві-Ікс, зарин, зоман, бінарний Ві-Ікс, бінарний зарин).

Зарин (GB) – фторангідрід ізопропілового ефіру металфосфоновой кислоти.

Зарин – безбарвна або злегка жовтувата рідина, добре розчиняється у воді і органічних розчинниках, майже без запаху, має значну летючість, взимку не замерзає.

Бойовий стан головним чином - пар, відноситься до стійких ОР, з яскраво вираженим міотичним ефектом (звуження зіниць ока), властива кумулятивна дія (накопичення в організмі).

При концентрації пару зарину в повітрі 5х10^-4 г/м³ ознаки ураження: міоз, світлобоязнь, затруднення подиху, біль у грудях, параліч.

Дегазація: дегазуючий розчин пакету ІПП-8, ІДП-1, ДР №2-бщ (ащ), РД, РД-2, водна суспензія ДТС-ГК; на обмундируванні – ДП-С. Захист: протигаз і ЗЗК.

Допоміжні речовини для змивання і дегазації: гаряча мильна вода, водний розчин порошку СФ-2у, аміачна вода, водний розчин їдкого натру, спирт, бензин, керосин, дизельне паливо, ДХЕ.

Ці ж речовини і розчини застосовуються для дегазації зоману.

Зоман (GD) – фторангідрід пінаколінового ефіру метилфосфонової кислоти.

Зоман – прозора рідина з легким запахом камфори. По характеру дії схож з зарином але ще більш токсичний.

Ві-Ікс (Vx) – це мало летюча рідина з високою температурою кипіння, тому володіє більшою стійкістю. Бойовий стан – аерозоль – О-етілен-S-β-діізопропіламіноетилтіолфосфонат.

Це безкольорова, слабко летюча рідина, без запаху, малорозчинна у воді, добре – в органічних розчинниках. Діє через органи дихання, через шкірні покрови і обмундирування. Симптоми ураження схожі на симптоми ураження іншими ОР нервово-паралітичної дії. Вихід з ладу особового складу може наступити через декілька хвилин або годин після ураження.

Перша допомога: надіти протигаз, ввести антидот (афін, атропін, сафалєн), ураженні ділянки шкіри терміново обробити за допомогою ІПП, очі промити 2% розчином питної соди або чистої води. Якщо на протязі 10 хв. судороги не зняті, антидот повторити. Лікування уражених триває декілька місяців.