60.Розвиток української літератури доби незалежності: проблеми і перспективи.

Не обминула економічна криза і літературну сферу. В декілька разів скоротилися тиражі періодичних видань. До критичного рівня знизився випуск українських книжок. Якщо в 1991 р. в Україні на одну особу друкувалося 3,6 книги на рік, то наприкінці 90-х років — лише 0,99 (оптимальним показником вважається, коли на одну особу друкується 12—14 книг на рік). До того ж українські видання почали активно витіснятися книгами з Росії, які внаслідок кращих умов, створених там для книговидавничої справи, мали нижчу ціну і буквально заполонили книжковий ринок України.

Однак за роки державної незалежності значно розширився діапазон української літератури, урізноманітнилися стильові форми, зникла ідеологічна цензура. У зв'язку з високою політ и за ці сю суспільства в цей час бурхливого розвитку набула художня публіцистика. Зокрема, високим громадянським змістом наповнена творчість О. Гончара, І. Дзюби, І. Драча, Р. Лубківського, П. Мовчала, О. Мусієнко, Д. Павличка, С. Плачинди, О. Сизоненка, Ю. Щербака, В. Яворівського та ін.

У літературу ввійшло нове покоління, серед яскравих представників якого Ю. Андрухович, О. Забужко, В. Мед від ь, К. Москалець, О. Пахльовська, Є. Пашковський, О. Ульяненко, В. Цибулько та ін. Вони намагалися по-новому вирішувати літературні проблеми, йти в ногу зі світовим літературним процесом.

Новими творами збагатився жанр історичної романістики. Передусім його розвивають такі відомі письменники, як П. Загребельний, Р. Іваничук, Р. Іванченко, ІО. Мушкетик, Р. Федорів та ін.

Значним явищем у літературному житті держави стало видання раніше заборонених творів В. Винниченка, М. Куліша, Миколи Хвильового, М. Зерова, О. Олеся, Є. Маланчука, Г. Косинки, Є. Плужника, В. Рубапа, М. Рудоика, В. Стуса, І. Світличного, Є. Сверстюка, подружжя Калипців та ін. У широкий вжиток увійшли праці П. Куліша, М. Грушевського, Д. Яворницького, Д. Дорошенка та ін.

Повертаються в Україну раніше недоступні українському читачеві твори українських письменників-емігрантів — В. Барки, Івана Багряного, С. Гординського, Ю.Липи, Є. Маланюка, Л. Мосендза, 0. Ольжича, У. Самчука, Ю.Тарнавського та ін. До речі, один із них — Іван Багряний свого часу пророчо писав: "Я повернуся до своєї Вітчизни... коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесепатак, як гітлерівська. Коли НKB Д піде вслід за гестапо, коли червоний російський нацизм щезне так, як щез нацизм німецький. Коли нам — Українському Народові — буде повернено право на свободу і незалежність в ім'я християнства і справедливості".

Відновлено випуск таких відомих журналів, як "Київська старовина ", "Літературно-науковий вісник ", " Світло і тінь", з 1992 р. в Україну перенесено видання щомісячного часопису незалежної думки "Сучасність". З'явилися нові періодичні видання журналів: "Тернопіль" у Тернополі, "Поріг" у Кіровограді, "Борисфен" у Дніпропетровську, "Хортиця" у Запоріжжі, "Чумацький шлях" у Харкові, друкований орган Міністерства оборони України "Військо України" та ін. Практично в кожному обласному центрі України з'явилися нові видавництва, в тому числі й ті, що працюють па комерційній основі. Серед них "Знання" та "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" в Києві, "Червона калина" у Львові, "Джура" в Тернополі та ін.