4.Джерела вивчення історії української культури.

Кожний народ фіксує свою історію низкою писемних джерел. Слов’яни, зокрема українці, залишили їх чимало. Це літописні зводи “Влесова книга” і “Повість минули літ”, козацькі літописи, філософські, наукові, економічні, політичні твори, першодруки, пам’ятки літератури – від славетних “Слово про закон і благодать” Іларіона, “Слово о полку Ігоревім” – до книг, написаних сучасними майстрами поезії, прози, драматургії. Наша країна багата на мистецькі пам’ятки: мозаїки і фрески Софії Київської, Спаса на Берестові, твори народних майстрів, художників сьогодення та ін. Рівень розвитку суспільства визначається рівнем розвитку культури виробництва, що також входить у коло дослідження історії культури. Зокрема, вироблена нашим народом культура землеробства стала основою для цього виду діяльності в усій Європі.

5.Поліетнічний та поліконфесійний склад населення сучасної України.

Україна — поліконфесійна держава, що зумовлено поліетнічним складом населення. Існуюче різноманіття конфесій у сучасних її кордонах можна умовно розділити на традиційні, що склались у процесі етноісторичного формування країни, та нетрадиційні релігії, які виникли у XX ст. на засадах традиційних і поширились останнім часом в Україні. Наявні релігійні організації можна також умовно розділити на громади національної церкви, конфесії національних меншин, церкви (громади) східних віросповідань. Можливий поділ конфесій за іншими критеріями.

Найбільшою за кількістю релігійних громад, масовим впливом на національно-духовні процеси в Україні є православна церква, прихильниками якої є українці, росіяни, білоруси, румуни, молдовани, болгари, албанці, греки, гагаузи, представники інших етнічних груп. Її громади, організації та об'єднання рівномірно розташовані на всій території держави. Православна церква в умовах поліконфесійного суспільства не є одноманітною. Вона, як зазначалося вище, складається з таких основних утворень: Українська православна церква — Київський патріархат.

Українська православна церква Московського патріархату. Українська автокефальна православна церква, які разом з іншими православними громадами об'єднують понад 9,5 тис. організацій, що становить майже 53% всієї релігійної мережі України. Таке різноманіття православних утворень обумовлено процесом національного державотворення, політичними чинниками, наявністю представників різноманітних етнічних груп, які традиційно належали до певних православних релігійних громад, та ін.

За нашим переконанням, держава поліетнічна не тому, що на її території водночас мешкають представники декількох етносів. Бо не існує держав, де населення стовідсотково однорідне за етнічним походженням. До того ж наявність в Україні представників певних національностей, які загалом складають сотні, навіть, десятки осіб, не дає підстав говорити про багатонаціональний склад населення. Визнання поліетнічності країни повинно спиратись на певні критерії, а не на суб’єктивні оцінки. До таких критеріїв можна віднести: 1) певне чисельне співвідношення етнічних груп, які мешкають в країні, тобто не повинно бути однієї домінуючої за чисельністю групи; 2) наявність на території країни ареалів розселення декількох етносів, які відповідно на теперішній час мають компактні місця проживання; 3) хоча б дві етнічні групи повинні претендувати на статус державотворчих; 4) наявність територіальних автономій або масового національного руху за виокремлення; 5) суттєві культурні, релігійні розбіжності між найбільш вагомими етнічними групами, що є причиною внутрішніх конфліктів та міжетнічного протистояння в середині країни. Для визначення держави поліетнічною потрібно щоб вона відповідала хоча б трьом першим ознакам. Інші дві можуть мати місце, але не обов’язково присутні.

Для того щоб довести або спростувати обґрунтованість розбудови української державності на засадах поліетнічності треба, насамперед, звернутись до сучасної етнічної структури населення України та особливостей її формування. Зважаючи на те, що етнічна структура суспільства перебуває в динамічному стані, зумовленому конкретними історичними обставинами, потрібно з’ясувати: по-перше, особливості етнічної історії українського народу; по-друге, суспільно-демографічні впливи представників інших етнічних спільнот. Таким чином, можна зрозуміти, чому українці були і є визначальними на власній території і який вплив здійснювали присутні етнічні меншини на формування засад української державності.