- •Дисципліна «Історія української культури» в системі підготовки сучасного фахівця вищої категорії. Предмет, об’єкт, основні проблеми, що вивчає «Історія української культури».
- •2.Українська національна культура як самобутній соціокультурний феномен, її характерні риси та ознаки. Історична пам'ять як чинник формування національної свідомості.
- •3.Поняття ментальності та національного характеру, основні риси української ментальності.
- •4.Джерела вивчення історії української культури.
- •5.Поліетнічний та поліконфесійний склад населення сучасної України.
- •6.Основні та допоміжні види господарської діяльності українців, їх вплив на формування українського національного характеру.
- •7.Розвиток ремесел та промислів на українських землях.
- •8.Особливості традиційного українського житла. Селянський двір та господарські споруди.
- •9.Традиційний український одяг та його основні функції.
- •10.Традиційні доповнення до українського костюма: пояси, убір голови, взуття, прикраси.
- •26.Розвиток друкарства на українських землях.
- •27.Особливості культурного розвитку Галицько–Волинського князівства. Галицько-Волинський літопис.
- •28.Роль козацтва у розвитку української культури.
- •29.Народні думи і пісні хv-хvіі ст., їх тематика і особливості. Бандуристи, лірники.
- •Жанрові особливості
- •30.Роль братств у національно-культурному житті України.
- •31.Острозький колегіум та Києво-Могилянська Академія, їх місце в національно-культурному розвитку українського народу.
- •32.Полемічна література: причини виникнення та видатні представники.
- •34.Архітектура, містобудування образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво епохи Ренесансу.
- •36.Особливості української барокової архітектури та скульптури.
- •37.Українське бароко в літературі та образотворчому мистецтві. Літописи Самовидця, г. Граб'янки і с. Величка.
- •38.Музична культура України xviiі ст.
- •39.Розвиток науки і освіти в Україні хіх ст.
- •41.Культура України в період розвитку капіталізму і посилення національно-колоніального гніту (хіх ст.). Валуєвський циркуляр. Емський указ.
- •42.Розвиток української літератури в XIX ст.: основні напрямки, теми та представники.
- •43.Розвиток музичної культури в Україні хіх ст. М.В. Лисенко. Музичний фольклор кобзарі, бандуристів, лірників.
- •44.Українська драматургія та розвиток театрального мистецтва у хіх ст. Аматорський і професійний театр.
- •45.Розвиток образотворчого мистецтва на території сучасної України в XIX ст. Діяльність мистецьких об'єднань. Фольклор та декоративно-ужиткове мистецтво хіх ст.
- •46.Розвиток архітектура на території сучасної України у хіх ст.
- •47.Роль музеїв у збереженні культурних надбань і пробудженні національної самосвідомості.
- •48.Українська культура на зламі століть. Модернізм в культурі межі хіх-хх ст.
- •49.Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження (1917-1933 рр.).
- •50."Розстріляне відродження" в 20-30-х роках хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •51.Система освіти в урср: досягнення та проблеми.
- •52.Живопис, скульптура та архітектура в урср. Соцреалізм.
- •53.Український театр та кіномистецтво радянської доби: досягнення та проблеми.
- •54.Розвиток науки в урср.
- •55.Релігійна політика в урср.
- •56.Розвиток літератури в урср. «Шістдесятники» та їхній внесок у розвиток культури.
- •57.Становлення й розвиток української церкви та її роль в українській культурі.
- •58.Пам’ятки садово-паркової культури на території України.
- •59.Розвиток музичного мистецтва, театру та кіно сучасної України.
- •60.Розвиток української літератури доби незалежності: проблеми і перспективи.
- •61.Основні тенденції розвитку науки в незалежній Україні.
- •62.Сучасний стан української архітектури, скульптури, живопису.
- •63.Освітній процес в незалежній Україні: проблеми та перспективи.
- •64.Університети як науково-культурні центри в Україні.
- •65.Роль Черкащини в розвитку української культури (видатні діячі культури, пам’ятки духовної та матеріальної культури).
- •66.Культура та релігія національних меншин в сучасній Україні.
- •67.Творчість діячів української культури в еміграції.
- •68.Місце та роль жінки в розвитку української культури.
- •69.Українські підприємці-меценати, їх внесок у розвиток української культури.
- •70.Внесок української культури в загальносвітову культурну скарбницю.
49.Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження (1917-1933 рр.).
Після завершення громадянської війни і приходу до влади комуністичної партії, зі створенням Радянського Союзу змінилися умови розвитку культури загалом в СРСР, а також в Україні. Культурний розвиток України у 20-і роки — один з разючих феноменів української історії. Країна, що пережила найважчу війну, вимушена відновлювати абсолютно зруйновану економіку, яка втратила багатьох видатних вчених, письменників (загибель, еміграція), переживає справжній культурний злет, як висловився історик О. Субтельний, «багатогранний спалах творчої енергії». Цей факт визнається не тільки прихильниками, але і критиками радянської влади. Справа в тому, що революція привела в рух різні соціальні сили, дала відчуття свободи, створення нового, незвіданого. Серед майстрів культури були і гарячі прихильники нової влади, і аполітичні люди, і противники більшовизму, які в розвиткові національної культури вбачали певну альтернативу незалежності, що не здійснилася. В умовах непу, внутрішньопартійної боротьби допускалися елементи демократії. Уперше за довгі роки українська культура отримала державну підтримку.
Негативне ставлення до радянської влади, до її політики спричинило значну еміграцію діячів літератури і мистецтва (В. Винниченка, С. Черкасенка, Т. Шаповала, Д. Донцова, М. Садовського, О. Олеся). Твори письменників-емігрантів донедавна замовчувалися або спотворювалися, вони були огульно зараховані до буржуазно-націоналістичних, контрреволюційних. У свою чергу стара інтелігенція, в тому числі і художня, не влаштовувала нову владу ні кількісно, ні за своїм світоглядом. Було поставлене завдання виховання, підготовки робітничо-селянської інтелігенції, якій повинні бути властиві ідейність, старанність, конформізм. Культура ставала частиною політики правлячої партії, мала виконувати її соціальне замовлення, суворий партійно-державний контроль став всеохоплюючим.
Радянська влада в галузі ідеології, культури проводила політику коренізації, яка в Україні отримала назву українізації. Українізація передбачала підготовку, виховання і висунення кадрів корінної національності, організацію шкіл всіх рівнів, установ культури, видавництво газет, журналів і книг українською мовою. Проведення політики українізації враховувало два аспекти:
1) українізація як така;
2) створення необхідних умов для всебічного культурного і духовного розвитку національних меншин.
Українізація дала позитивні результати. Якщо у 1928 році питома вага газет українською мовою становила 56 % загальних тиражів, то у 1930 р. — 89 %. Вже у 1924—1925 рр. було виділено 13 національних районів, в тому числі німецькі, болгарські, польські та єврейські. Одним з центрів українізації став Народний комісаріат освіти, який очолювали Григорій Гринько, Олександр Шумський, Микола Скрипник.
При всій гостроті суперечок, які ведуться зараз про оцінку радянського етапу української історії, успіхи у сфері освіти визнаються найбільше. Ліквідація неписьменності у 20-і роки, зростання загальної і професійної культури, прогрес науки обумовлювалися, зокрема, досить стрункою державною системою освіти.