3 Оцінка рівня витрат і собівартості продукції підрозділів

Серед показників оцінки роботи підрозділів виділяють показники, що відображають кінцевий результат (мету) діяльності та її ефективність, тобто суму витрат (собівартість продукції).

З точки зору оцінки діяльності підрозділів його витрати можуть виражатися як абсолютними, так і відновними показниками.

Відносні показники витрат - це витрати на одиницю продукції або на одиницю виміру обсягу продукції (одну гривню, одну нормо-годину). Переваги відносних показників витрат полягають у тому, що їх фактичні й планові величини порівнюються безпосередньо, без будь-яких коригувань.

Абсолютні показники витрат - у формі кошторису є універсаль­ним і найбільш поширеним для оцінки роботи підрозділів. Він дає змогу порівняти фактичні витрати з плановими, виявити відхилення і в подальшому з'ясувати їх причини.

Оцінювання рівня витрат і собівартості продукції підрозділів здій­снюється аналогічно до оцінки виконання плану виробництва проду­кції: фактичний показник за кожним елементом кошторису витрат виробництва підрозділу порівнюється з його плановим значенням та відповідним показником за минулий період, при цьому визначається абсолютне і відносне відхилення, виявляються причини таких відхилень, у випадку потреби визначаються шляхи покращання досягнутих значень.

При аналізі собівартості підрозділів особлива увага приділяється виявленню причин позапланових витрат сировини, матеріалів, пали­ва, енергії, втрат робочого часу, доплат за понаднормові роботи, втрат від простоїв машин і устаткування, аварій, браку, порушень технологічної і трудової дисципліни, зміни робіт з підготовки вироб­ництва; освоєння і впровадження нової техніки і технології.

До показників оцінки рівня витрат і собівартості продукції підроз­ділів відносять: собівартість одиниці продукції, собівартість кінцевої продукції, собівартість валової продукції.

Оцінка собівартості одиниці продукції підрозділу здійснюється в результаті співвідношення сукупних витрат виробництва підрозділу до обсягу виробленої продукції підрозділом протягом визначеного періоду.

Для оцінки собівартості кінцевої продукції необхідно собівар­тість товарної продукції скоригувати на зміну залишків нереалізова­ної продукції підрозділом.

Для оцінки собівартості валової продукції підрозділу необхідно з кошторису витрат виключити ті, що з різних причин не включають­ся у виробничу собівартість продукції (наприклад, відшкодування втрат від браку), виключити приріст або додати зменшення залишків витрат майбутніх періодів та залишків майбутніх платежів.

При плануванні собівартості окремих видів продукції необхідно правильно обґрунтовувати розміри відходів сировини і матеріалів, виходячи з мінімально припустимого їх розміру, правильно групува­ти відходи за видами вихідної сировини. На рівні підрозділу особливо важливо ретельно контролювати формування матеріалоємності і тру­домісткості продукції за місцями їх утворення. При обліку витрат не­припустимая знеособлення витрат, неправильне віднесення витрат з одного виду продукції на інший.

Зниження собівартості - один із показників інтенсифікації вироб­ництва, найважливіше завдання підрозділів. Вирішення цього завдання залежить від ефективності і якості роботи всього персоналу підрозділу.

Джерелами зниження собівартості продукції є ті витрати, за раху­нок економії яких знижується собівартість продукції, це витрати уре­чевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок покращання ви­користання засобів і предметів праці; адміністративно-управлінські витрати.

Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочен­ня тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.

Факторами зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва праці, зміна структури та обсягу продукції та інші фактори.

Зменшення витрат у підрозділах призводить до зменшення собівартості продукції і збільшення прибутку як підрозділу, так і підприємства, що є головною метою його функціонування.