Тема 9 Розроблення виробничої програми та її ресурсне обґрунтування

1. Складання виробничої програми підприємства.

2. Зміст і порядок розроблення виробничої програми підрозділів.

3. Обґрунтування виробничої програми виробничої потужності.

4. Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами.

1 Складання виробничої програми підприємства

Визначальним розділом плану господарської діяльності і розвитку будь-якого підприємства є його виробнича програма (план виробниц­тва продукції), що становить конкретну сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури асортименту та належної якості на певний календарний період (місяць, квартал, рік, декілька років).

Виробнича програма визначає завдання щодо введення в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресур­сах, чисельності працівників, транспорті тощо. Вона тісно пов'язана з фінансовим планом, планом щодо витратах виробництва, прибутку і ре­нтабельності.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму само­стійно на основі державних замовлень і державних контрактів, замо­влень споживачів і виявленого в процесі вивчення ринку споживчого попиту.

Державне замовлення припадає на підприємства, що виробляють продукцію, яка має важливе народногосподарське значення. Система державних замовлень застосовується в усіх країнах з розвиненою ринковою економікою, їх розміщення відбувається на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, які забезпе­чують більш ефективне його виконання.

Державне замовлення - механізм формування складу необхідної продукції і розміщення відповідних угод серед підприємств; фінансуються за рахунок власних коштів підприємства та кредитних ресурсів.

Державний контракт — це договір, укладений державними замовниками від імені держави з виконавцем державного замовлення, у визначені економічні і правові зобов'язання сторін і обумовлені взаємовідносини замовника і виконавця, фінансуються за рахунок України.

Окрім видачі підприємству обґрунтованих державних контрактів та державного замовлення на виготовлення певних видів продукції, будь-яке інше пряме втручання держави у процес господарювання, що базується на ринкових відносинах, недопустиме.

В основу розрахунку виробничої програми підприємства повинна бути покладена реальна потреба у конкретній продукції, а не спро­можність підприємства виробити визначений обсяг виробів. Для цьо­го до початку упорядкування плану виробництва і реалізації продук­ції підприємства повинна бути розроблена розгорнута номенклатура виробів, замовлена споживачами.

Замовлений обсяг постачань (реалізації) у натуральному вираженні, що найбільше відповідає потребам у даній продукції, повинен бути вихідною базою всіх подальших розрахунків за виробничою програ­мою. За таких умов господарські договори на постачання продукції стають засобом формування виробничої програми підприємства.

Оскільки продукція завжди відтворюється у натуральній і вартісній формах, то виробнича програма підприємства має дві складові части­ни: перша - обсяг виробництва у натуральних показниках; друга - вартість обсягу виробництва продукції. Таким чином, розроблення плану виробництва і реалізації продукції доцільно здійснювати у такій по­слідовності:

1. Визначення номенклатури й асортименту продукції, що випуска­ється, й обсягу її постачань (реалізації) у натуральному вираженні відповідно до встановленої потреби. Підставою для визначення обсягу постачань конкретної продукції служать портфель замовлень і господарські договори, укладені відповідно до перспективного плану виробництва підприємства;

2. На основі обсягу постачань (реалізації) і зміни залишків нереалі­зованої готової продукції на початок і кінець планового періоду ви­значається обсяг виробництва кожного виробу в натуральному вира­женні з календарним розподілом;

3. Обсяг випуску за окремими видами продукції обґрунтовується виробничою потужністю;

4. На основі натуральних обсягів виробництва і реалізації продук­ції визначається загальний обсяг виробництва і реалізації у вартісно­му вираженні.

Для того щоб правильно сформувати виробничу програму підпри­ємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка мож­ливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.

В основу планування виробничої програми покладена система по­казників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні пока­зники.

Виробнича програма складається з трьох розділів:

1. план виробництва продукції у натуральних показниках;

2. план виробництва продукції у вартісних показниках;

3. план реалізації продукції у натуральних і вартісних показниках. Натуральні одиниці виміру виробничої програми встановлюються у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри тощо) - це обсяг продукції, у натуральних одиницях за номенклатурою і асортиментом.

Умовно-натуральні одиниці виміру виробничої програми застосо­вують у випадках, коли однакові за призначенням види продукції мають різні споживчі характеристики (планування видобутку різних за кало­рійністю видів палива здійснюється в тоннах умовного палива).

Номенклатура - це укрупнений перелік продукції, що випускається підрозділом або підприємством.

Наприклад, номенклатура чоловічих пальт може складатися з пальт зимових, осінніх, літніх.

Асортимент - це характеристика різновидів виробів у межах даної номенклатури, що характеризує їх склад за видами, типами, ґатунками, фасонами та іншими ознаками.

Наприклад, у той же час кожна з цих груп виробів (пальта) ділить­ся на фасони, за розміром, за тканинами тощо.

В окремих випадках застосовуються подвійні показники. Напри­клад, виробництво тканин планується в погонних і квадратних мет­рах, паперу - в тоннах і квадратних метрах, труб - в тоннах і погон­них метрах. Застосування подвійних показників дозволяє більш по­вно охарактеризувати фізичний обсяг виробництва і споживчі харак­теристики продукції.

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладення державних контрактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством са­мостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів зі споживачами шляхом укладення договорів поставок.

Планування виробництва і продаж продукції у натуральному виразі — дає можливість погодження випуску конкретних видів продукції з потребами ринку, але вона не дозволяє визначити загального обсягу і структури виробництва на продуктових підприємствах, а також роз­рахувати дохід і прибуток підприємства від реалізації продукції. Це вимагає розроблення плану виробництва і продажу продукції у вартісно­му виразі. У цьому розділі розробляються такі показники: валовий дохід (реалізована продукція), товарна, валова, чиста продукція і вар­тість. Основним вартісним показником цього розділу плану є валовий дохід підприємства. Основою для його розрахунку є випуск продукції в натуральному виразі.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно чистої продукції, норматив­ної вартості обробітку, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.