2. Оплата праці: сутність, функції і загальна організація

Оплата праці має важливе значення як для працівників, для біль­шості з яких вона є основним джерелом доходів, так і для підприємс­тва, оскільки частка заробітної плати в додатковій вартості досить ва­гома, витрати на оплату праці в сукупних витратах на виробництво продукції досить значні.

Прийнятий і введений у дію з травня 1995 року Закон України «Про оплату праці» [Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95р. №108] об'єднав у собі основні законодавчі норми, які стосуються стрижневого питання будь-якої економіки - заробітної плати. У да­ному документі є таке визначення заробітної плати:

«Оплата праці (заробітна плата) - винагорода, визначена, як пра­вило, в грошовому вираженні, яку відповідно до трудового договору, власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за вико­нану ним роботу» [Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95р. №108].

Розмір та виплата заробітної плати ґрунтується на Конституції України, Законах України «Про оплату праці», «Про колективні уго­ди» та в інших законодавчих актах.

Заробітна плата працівника незалежна від виду підприємства, а ви­значається його особистим трудовим вкладом, складності та умов ви­конуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, залежить від кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податка­ми і максимальними розмірами не обмежується.

Розмір, порядок нарахування і виплат заробітної плати регулюють­ся чинним законодавством України, відповідними указами і постано­вами, галузевими інструкціями.

Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно із чинним законодавством.

Як соціально-економічна категорія заробітна плата служить осно­вним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економіч­ним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, зростання продуктивності праці, скорочення витрат на виробництві, засобом перерозподілу кадрів у галузях народного господарства.

Основними видами оплати праці є номінальна і реальна заробітна плата.

Номінальна заробітна плата - сума грошей, яку отримують пра­цівники за свою працю за певний проміжок часу (годину, день, мі­сяць).

Реальна заробітна плата - засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей, або «купівельна спроможність» номінальна.

Реальна заробітна плата залежить від продуктивності праці та цін на товари і послуги. Зростання номінальної заробітної плати не зав­жди приводить до зростання реальної, яка може і знизитися, якщо ціни на товари і послуги зростають швидше за її зростання.

Рівень заробітної плати, рівень добробуту суспільства, рівень його освіти та культури, традиції впливають на пропозицію праці. Зрос­тання пропозиції праці над її попитом призводить до безробіття.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

До фонду заробітної плати включають нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені у грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з:

• фонду основної заробітної плати;

• фонду додаткової заробітної плати;

- інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм ча­су, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавст­вом, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагоро­ду та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інша грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актам норми.

Основними функціями заробітної плати є:

- відтворювальна заробітна плата забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації;

- стимулююча оплата праці спонукає працівників до ефективних дій на робочих місцях;

- регулювальна - реалізує принцип диференціації рівня заробітної плати залежно від кваліфікації, складності праці і завдань, фаху;

- соціальна - спрямована на забезпечення однакової оплати праці за однакову роботу, тобто реалізацію принципу соціальної справед­ливості щодо одержуваних доходів.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений роз­мір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником роботу. До мі­німальної заробітної плати згідно із законом України «Про оплату праці» не входять доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, ор­ганізацій усіх форм власності і господарювання та юридичних осіб.

Договірне регулювання оплати праці - система відносин з приво­ду оплати праці, яка закріплюється в угодах, що укладаються на дер­жавному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рів­нях. Відповідно до статей 14-20 Закону України «Про оплату праці» № 108 від 24.03.1995 р. договірне регулювання оплати праці охоплює:

- організацію оплати праці на підприємствах (форми, системи, норми праці, розцінки, тарифні сітки та ін.);

- оплату праці працівників, які виконують роботи, не властиві основній діяльності галузі (підгалузі);

- оплату праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад;

- оплату праці за сумісництвом;

- оплату праці за кордоном.

На розмір заробітної плати робітників підприємств здійснюються обов'язкові нарахування до фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості. Об'єктом оподаткування цих зборів, тобто відрахувань, є витрати на оплату праці працівників, що включає основ­ну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні виплати, а також витрати на виплату авторських винагород і виплати за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру. Ставки збору станом на 01.04.2007 р. становили до пенсійного фонду 33,2 %, фонду соціального страхування — 1,5%, фонду зайнятості — 1,3 %, фон­ду нещасних випадків на підприємстві 0,66 - 13,6 % [Закон України «Про державний бюджет України на 2007 р.» від 19.12.06 № 489-V].

Джерелом коштів на оплату праці робітників підприємств (фонд оплати праці) є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарсь­кої діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Для підприємства заробітна плата - це елемент витрат на виробни­цтво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) і вод­ночас головний чинник - забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. Взаємо­зв'язок високої заробітної плати, ефективності виробництва і зрос­тання доходів показано на рис. 8.2.

Зростання доходів

Рисунок 8.2 - Взаємозв’язок заробітної плати, ефективності виробництва та доходів підприємства