2 Адміністративно-правові (організаційно-розпорядчі) методи управління

Адміністративно-правові (організаційно-розпорядчі) методи управління є сукупністю засобів юридичної (правової і адміністративної) дії на стосунки людей у виробництві. Здійснення цього методу гарантується системою діючих державних законів і нормативних актів, господарського права.

Адміністративні методи передбачають|припускають| організаційне розпорядче діяння.

Організаційне діяння виражається в чіткому розподілі функцій управління, встановленні прав і обов'язків працівників управління, регламентації основних процедур управлінської діяльності.

Основою організаційного діяння є: 1) організаційна регламентація і 2) організаційне нормування.

1) Організаційна регламентація встановлює правила, обов'язкові для виконання, і визначає зміст і порядок управлінської діяльності відповідно до правових норм і інструктивних матеріалів.

2) Організаційне нормування полягає в розроблення нормативів і норм: чисельності управлінського персоналу і керованості, витрат праці у сфері управління і тривалості управлінських операцій і так далі.

Розпорядче діяння відображає динаміку управління. Воно здійснюється в процесі функціонування системи і спрямоване| на забезпечення злагодженої роботи в заданому режимі або переведення|переказ| її в досконаліший|довершений| стан|стан|. Розпорядче діяння може бути виражене|виказувати| у вигляді усного або письмового розпорядження або мати форми наказу|наказ-інструкції|, договору.

3 Соціально-психологічні методи управління

Соціологічні методи реалізують закономірності функціонування і розвитку трудового колективу підприємства. Існують такі методи:

Методи управління соціально-масовими процесами. Прикладом таких процесів можуть бути формування соціально-професійних груп, плинність кадрів, регіональне переміщення трудових ресурсів, безробіття. Механізм дії: професійна орієнтація, організований набір, регіональне регулювання заробітної плати.

Методи управління групами: авторитарні (автократичні), авторитарно-демократичні і демократичні

Методи управління груповими явищами і процесами. Спрямовані на підвищення ділової активності (новаторство, трудові успіхи).

Методи соціального нормування і соціальної профілактики (нормування поведінки, правила етикету, кращий по професії).

Методи рольових змін (наприклад, підвищення престижу професійних робіт).

Методи соціального регулювання, включаючи договори, взаємні зобов'язання, угоди. Існує поняття мотивація - це процес стимулювання працівників до діяльності. Завдання мотивації полягає в тому, щоб|аби| працівники підприємства виконували роботу відповідно до делегованих ним обов'язків з|із| наміченим планом.

Існує декілька теорій мотивації.

1. Метод «батога і пряника».

2. Теорія Мак-Грегора: за певних умов чоловік прагнув до результатів, тому керувати ним| необхідно через потреби. Сам результат виступає|вирушає| тоді як стимул.

3. Теорія Маслоу (американський психолог) випливає з ієрархічної піраміди потреб: (1 – фізіологічні потреби; 2 – прагнення до стабільності; 3 – потреба у спілкуванні; 4 – визнання; 5 – самовизначення).

4. Теорія Д.Шварца. Він виділяв емоційні|емоціональні| (відчуття|почуття| переваги|вищості|, потреба в комфорті, прагнення| відрізнятися від тих, хто оточує, страх) і раціональні (економія, якість, корисність).

5. Система Херцберга виділяє 15 критеріїв, які мотивують:

• будь-які | дії мають бути свідомими;

- більшість людей переживають радість від роботи, вони хочуть, щоб|аби| їх дії були важливі|поважні| для когось конкретно;

- кожен прагне показати, на що він здатний та інші|здібний|.