14. Поняття і види юридичних фактів. Фактичний склад.

Юридичний факт — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

За вольовою ознакою юридичні факти поділяють на події та дії.

Події — юридичні факти, не залежні від волі людини. До них належать дії сил природи, народження і смерть людини, сплив строків. Події розділяють на абсолютні та відносні. Абсолютні події ніяк не пов'язані з поведінкою людей (землетрус, яким зруйнований будинок), а відносні все ж таки пов'язані з поведінкою людей. Наприклад, пожежа — це подія, оскільки процеси горіння, що відбуваються при цьому, не підвладні людині, але підпал — це протиправна дія, оскільки залежить від волі людини. Тому пожежа від удару блискавки є абсолютною подією, а пожежа, що виникла в результаті підпалу, — відносною подією.

Дії — юридичні факти, залежні від волі людини. Юридичні факти-дії — найбільш значущий для буття права вид юридичних фактів. Власне, заради них здійснюється все правове регулювання. Особливим різновидом дій визнаються факти-стани - триваючі дії (наприклад, перебування у шлюбі, стан громадянства).

Дії, у свою чергу, підрозділяються на правомірні і неправомірні.

Правомірні дії поділяють на дві групи: юридичні акти та юридичні вчинки. Юридичні акти — це правомірні дії дієздатної особи з метою досягти якогось правового результату (договір, заповіт, судове рішення). Юридичні вчинки — це дії, що привели до юридичних наслідків незалежно від волі людини, що вчинила їх (знахідка кладу, створення літературного або художнього твору, наукове відкриття).

Неправомірні дії (правопорушення) розділяються на наступні групи:

1. за ступенем суспільної небезпеки — на проступки та злочини.

2. за об'єктом — посягання на особистість, власність, суспільну безпеку, громадський порядок тощо;

3. за видами юридичної відповідальності — кримінальні, адміністративні, цивільно-правові, дисциплінарні, міжнародно-правові;

4) за формою вини — умисні та необережні. Інші класифікації юридичних фактів:

1) за суб'єктом — дії фізичних осіб, юридичних осіб державних органів, органів місцевого самоврядування тощо;

за галузевою належністю — конституційні, цивільно-правові, процесуальні, трудові тощо;

2. за способом виразу — документ, усна заява, мовчання, жест;

3. за характером юридичних наслідків — правоутворю-ючі, право змінюючі, правоприпиняючі.

Сукупність юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права, називається фактичним (юридичним) складом. Фактичні склади поділяються на прості і складні.

Прості фактичні склади включають факти, відбиті в правових нормах однієї галузевої приналежності (наприклад, всі факти, необхідні для укладення шлюбу, належать до сімейного права). Складні фактичні склади включають факти, відбиті в правових нормах різної галузевої приналежності (наприклад, для винесення постанови про проведення обшуку необхідні факти, що належать до кримінального і кримінально-процесуального законодавства).

Фактичні склади слід відрізняти від утворень іншого характеру — складних юридичних фактів. Головна їх відмінність полягає в тому, що фактичний склад — це система юридичних фактів, а складний юридичний факт — система ознак одного факту (наприклад, склад правопорушення

11.Правові відносини: поняття. Види. Структура.

Правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані нормою права, змістом яких є суб’єктивні юридичні права та обов’язки їх учасників.

Структура правовідносин – основні елементи правовідносин і спосіб юридичного зв’язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів.

Правовідносини складаються з наступних структурних елементів:

1) Суб’єкти (суб’єктний склад) – як мінімум два суб’єкти права, один з них є управомоченою особою (носієм права), інший – зобов’язаною особою (носієм обов’язку).

2) об’єкт – реальне благо, з приводу володіння яким або захисту якого суб’єкти вступають у правовідносини;

3) зміст. Розрізняють юридичний та фактичний зміст правовідносин.

Юридичний зміст є суб’єктивними правами та юридичними обов’язками учасників правових відносин. Суб’єктивне право – передбачена правом лінія дозволеної поведінки особи. Юридичний обов’язок – наказана правом лінія належної поведінки особи. У кожному правовідношенні суб’єктивному праву одного учасника відповідає юридичний обов’язок іншого учасника.

Фактичний зміст правовідносин – це конкретні дії учасників правовідносин, в яких реалізуються їхні права та обов’язки.

Юридичний зміст є завжди типовим для певного виду правовідносин, а фактичний зміст – завжди унікальний, неповторний.

Види правовідносин: