2.6 Вимоги до оформлення звіту з практики

Звіт із виробничої практики обсягом 25-30 сторінок оформляється відповідно до вимог ДСТУ 3008-95 на аркушах паперу формату А4 з одного боку.

Звіти повинні містити:

- титульний аркуш із усіма підписами;

- зміст – перелік розділів і тем, сторінки;

- вступ – коротка характеристика об'єкта, ціль і завдання практики;

- основна частина - звіт про конкретну виконану роботу в період практики. Зміст цього розділу має розкривати питання, передбачені програмою практики й індивідуальними завданнями;

- висновок – студент викладає висновки та вносить пропозиції щодо покращення практики;

- список використаних джерел.

ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВИХ МАТЕРІАЛІВ

Загальні вимоги

Текстові матеріали оформляють на аркушах формату А4 (210х297 мм). За необхідності допускається використання аркушів формату АЗ (297х420 мм).

Текстові матеріали виконують за допомогою комп'ютерної техніки в текстовому редакторі МS Word 2003 на одному боці аркуша білого паперу. Шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14, міжрядковий інтервал – 1,5. Їх слід друкувати, дотримуючись таких розмірів берегів (полів): верхній, лівий і нижній - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм. Слід дотримуватися рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усього матеріалу. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усього текстового матеріалу.

Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту повинна макси­мально наближатися до щільності основного зображення.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти під­чищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці чи між рядками виправленого зображення. Виправлення має бути чорного кольору, на одному аркуші не допускається більше 5 виправлень.

Текстові матеріали повинні забезпечувати можливість виготовлення їхніх копій належної якості фотоспособами і відповідати основним вимогам до документів, які підлягають мікрофільмуванню згідно з чинними стандартами.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви в текстових матеріалах наводять мовою оригіналу. Допускається транслітеру­вати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову ма­теріалу, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

Скорочення слів і словосполучень у текстових матеріалах  відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Структурні елементи «СПИСОК АВТОРІВ», «ОСНОВНІ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПРОЕКТУ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВ­НИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІ­НІВ», «ВСТУП», «НАЗВА РОЗДІЛІВ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» не нуме­рують, а їхні назви є заголовками структурних елементів.

Розділи й підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних елементів текстових матеріалів та заголовки розділів слід розміщувати посередині рядка й друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів проекту необхідно починати з абзацного відступу й друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки у кінці.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати п'яти знакам.

Якщо заголовок складається з двох речень і більше, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Відстань між основами рядків заголовка та між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщений тільки один рядок тексту.

У разі видання текстового матеріалу його оформлення має відповідати вимогам чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи і Державного стандарту України.

Нумерація сторінок

Сторінки потрібно нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту звіту. Номер сторінки простав­ляють у її правому верхньому куті без крапки в кінці.

Титульний аркуш входить до загальної нумерації сторінок текстового документа. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють. Ілюст­рації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок текстового документа.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти треба нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті й позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад 1, 2, 3 і т.д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного роз­ділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад 1.1, 1.2 і т.д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д. Після номера підпункту крапку не ставлять.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць які застосовують для кращої наочності і зручності порівняння показників, відповідно до рисунку 1.

Таблиця __________  _______________________________

номер назва таблиці

Заголовоки

граф

Головка

Підзаголовки

граф

Рядки

(горизон-

тальні рядки)

Боковик (графа для заголовків рядків)

Графи (колонки)

Рисунок 1

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 - перша таблиця другого розділу.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою й відбивати зміст таблиці. Слово «Таблиця» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими части­ нами пишуть: «Продовження таблиці _____ » з зазначенням номера таблиці.

Ілюстрації

Ілюстрації (рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки та ін.) слід розміщувати у Пояснювальній записці безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання. Фотографії розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрація позначається словом «Рисунок____», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 1.3 – Схема розміщення».

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 2.3 – третій рисунок другого розділу.

Ілюстрації, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті з зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони вміщені.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.

Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули та рівняння

Формули і рівняння у звіті (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3)  третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «х».

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання

Посилання в тексті проекту на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «у роботах [1 - 3] ...».

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: «... у розділі 4 ...», «... дивись 2.1 ...», «... за 3.3.4 ...», «... відповідно до 2.3.4.1 ...», «... на рис. 1.3 ...», або «...на рисунку 1.3 ...», «... у таблиці 3.2 ...», «... (див. 3.2) ...», «...за формулою (3.1) ...», «... у рівняннях (1.23) - (1.-25) ...», «... у додатку Б ...».

Титульний аркуш

Інформацію, що подається на титульному аркуші, допускається розташовувати в будь-якому положенні, яке автор (актори) вважає припустимим з естетичної точки зору, і з використанням різних розмірів шрифтів.

Обмеження щодо розповсюдження або гриф таємності подають за формою та позицією згідно з вимогами відповідних органів.

Відомості про виконавця роботи - юридичну особу (організацію) або фізичну особу містять:

а) для юридичної особи (організації) - виконавця роботи:

1) назву міністерства (відомства) або іншого структурного утворення, до системи якого належить організація;

2) повну і скорочену назву організації;

3) поштову адресу;

4) номери телефонів і телексного зв'язку (за необхідності);

б) для фізичної особи  виконавця роботи:

1) ім'я (або першу літеру імені з крапкою) та прізвище (по батькові  за бажанням автора);

2) домашню адресу.

Відомості про виконавця роботи, починаючи з поштової адреси, друкують у рядок, відокремлюючи одне від одного крапкою з комою, і розташовують переважно в верхній частині сторінки.

Проект землеустрою повинен мати такі підписи:

а) Титульний аркуш пояснювальної записки:

- керівника організації (директор, заступник директора);

- головного інженера проекту;

- авторів проекту (якщо такі є).

б) Розділи пояснювальної записки:

- головних спеціалістів;

- авторів розділів (якщо вони є);

- виконавців.

Склад підписів може уточнюватися залежно від складу і структури проектної організації. Підписи кошторисної документації встановлені чин­ним порядком визначення вартості будівництва, що здійснюється на тери­торії України. У пояснювальній записці мають бути відображені прізвища учасників проектування по кожному розділу проекту, а в разі наявності субпідрядників - назви малих підприємств і фізичних осіб.

При розробленні, внесенні змін до проектів слід додатково визначати у пояснювальних записках прізвища їхніх попередніх авторів та як урегульо­вані авторські відносини між ними й авторами проекту.

ОФОРМЛЕННЯ ДОДАТКІВ

Додатки слід оформлювати як продовження пояснювальної записки на її наступних сторінках, або у вигляді окремої частини, розташовуючи додатки в порядку посилань на них в тексті.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках пояснювальної записки, кожен такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово «Додаток______» і велика літера, що позначає додаток.

Якщо додаток (додатки) оформляють окремою частиною пояснювальної записки, такий додаток повинен мати титульний аркуш.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток В.

Один додаток позначається як додаток А.

Додатки повинні мати спільну з рештою пояснювальної записки наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять означення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатку А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатку Д; Ж.1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатку Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатку Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатку А; формула (А.1) – перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (В.1).

Якщо у проекті як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у звіті без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК ____» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок звіту (не займаючи власної нумерації сторінок документа).

ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

В залежності від виду документації із землеустрою (проекти землеустрою, робочі проекти землеустрою) склад графічних матеріалів є різний. Найбільш розповсюдженим графічним матеріалом є креслення, а також врізки. Кожне креслення несе окремий зміст, що визначений проектною документацією.

Графічні матеріали виконують, як правило, у чорно-білому оформленні. В деяких випадках, коли це передбачено відповідними інструктивно-мето­дичними вказівками, графічні матеріали оформляють різнобарвно (ілю­мінують).

Електронний варіант креслень виконується у вигляді графічних файлів із розширенням CDR або JPG щільністю 72 dpi. Креслення можуть розроблятися в середовищі графічних і текстових редакторів, наприклад Photoshop, Corel DRAW, Compass Graphic, Auto Cad, Word, Paint і т. ін., які потім конвертуються у файл із розширенням CDR (графічний редактор Corel DRAW версії 7.0 і подальших версій) формату А1 із щільністю заповнення графічної зони не менше за 72 dpi.

Паперові копії креслень друкуються на цупкому папері форматом А4-А0 з розміром:

- А4 (210х297 мм);

- А3 (297х420 мм);

- А2 (420х594 мм);

- А1 (594х841 мм);

- А0 (841х1189 мм).

Базовим форматом, який застосовується при складанні креслень, є формат А1. Креслення оконтурюються подвійною рамкою, відстань між лініями: зверху, справа, знизу по 5мм, зліва – 20мм. Формат аркуша визначається розмірами зовнішньої рамки. Для зручності розглядання, брошурування, зберігання і розмноження графічних матеріалів на копіювальних апаратах допускається застосування допоміжних форматів, які утворюються завдяки збільшенню сторін основ­них форматів, на величину, кратну розміру формату А4. При цьому кое­фіцієнт збільшення повинен бути цілим числом.

У зв'язку з різними технічними характеристиками копіювальної техніки, використовуваної для розмноження, допускається відхилення розмірів сто­рін від установлених в межах ±3 %.

При побудові креслень у двох масштабах - горизонтальному та верти­кальному (профілі) - співвідношення між ними повинне знаходитися в межах 1:10 (наприклад, 1 : 500 і 1 : 50).

Обов’язковим елементом креслення є основний надпис (штамп).

У графах основних надписів та в допоміжних графах номери вказують:

- у графі 1 - номер договору, порядковий номер відділу або підрозділу та абревіатуру назви документації із землеустрою;

- в графі 2 - повну назву об'єкта проектування;

- у графі 3 - назву документації із землеустрою;

- в графі 4 - найменування графічного матеріалу;

- у графі 5 - умовні позначення стадії розроблення документації із землеустрою;

- в графі 6 - порядковий номер аркуша;

- у графі 7 - загальну кількість аркушів;

- в графі 8 - найменування організації - розробника документації із землеустрою і рік виконання;

- у графах 9-12 - посади, прізвища, підписи виконавців та інших осіб, відповідальних за зміст документації, й дати підписання.

Основний надпис (штамп) розміщується у правому нижньому куті креслення. Нижня та права межа основних надписів поєднується з внутрішньою рамкою аркуша. Розміри штампу: довжина 18,5см, ширина 5,5см. Штамп складається з колонок та рядків. Товщина ліній зовнішніх меж основних написів та допоміжних граф до них повинна відповідати товщині ліній внутрішньої рамки креслення.

Внутрішні лінії між графами основних написів і допоміжних граф до них виконують суцільними лініями завтовшки 0,3-0,4мм.

Креслення повинні мати такі підписи:

- керівника відділу;

- головного інженера проекту;

- авторів проекту (якщо такі є);

- головних спеціалістів;

- виконавців.

На аркушах графічних матеріалів, виготовлених для наступного склеювання, основні написи виконуються на правому нижньому аркуші, а до­поміжні графи до них - на лівому.

Зображення об’єкта проектування на кресленні виконується як правило в таких масштабах:

- для проектів землеустрою 1:5000-1:25000;

- для робочих проектів землеустрою  1:100-1:10000.

На кресленні в залежності від його змісту в табличній формі показується:

- характеристика адміністративно-територіальних утворення;

- склад земель за категоріями та формами власності;

- експлікація земель на час складання проекту;

- експлікація земель за проектом;

- показники якісної характеристики земельних угідь;

- характеристика сівозмін;

- основні техніко-економічні показники проекту;

- обсяги запроектованих заходів;

- геодезичні дані.

Обов’язковими елементами креслення повинні бути:

- межі земельних ділянок з точками кутів їх повороту та відстаней між ними;

- опис меж земельної ділянки;

- масштаб зображення;

- умовні позначення;

- напрямки пануючих вітрів.

Об’єкт проектування викреслюється в умовних знаках залежно від масштабу зображення. Тут відображаються необхідні підписи, числові значення площ земельних ділянок, проміри ліній та відстаней, відмітки висот ті інші характеристики елементів проекту. При необхідності виконується ілюмінування окремих елементів об’єкту проектування:

- земельних угідь;

- видів та типів сівозмін;

- форм власності на землю;

- агровиробничих груп ґрунтів;

- категорії земель;

- зон обмеженого використання земель та сервітутів;

- кадастрових зон;

- якісної характеристики земель;

Межі запроектованих об’єктів зображуються червоним кольором. Також ілюмінуються окремі проекті рішення та черговість і технологія їх виконання.

На окремих кресленнях можуть розміщуватися необхідні врізки для деталізації проектних рішень, технологій виконання робіт, схеми розміщення земельних ділянок на території адміністративно-територіального утворення.

Зображення здійснюється на паперових носіях з використанням традиційних (ручних) або сучасних комп'ютерних технологій.

При необхідності поза рамкою у верхньому правому куті гриф щодо обмеження користування.