12. Відшкодування шкоди в разі смерті потерпілого

У разі смерті потерпілого право на відшкодування мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Розмір одноразової допомоги сім’ї потерпілого повинен бути не менше його п’ятирічного заробітку і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця.

Витрати на поховання потерпілого несе власник.

13. Розмір відшкодування шкоди в заподіяної власником потерпілому в разі ушкодження здоров’я або каліцтва

Розмір відшкодування включає втрачений заробіток, одноразову допомогу, моральну шкоду та витрати на медичну і соціальну допомогу.

Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрат професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я.

Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором.

В разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.

Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого в вигляді одноразової грошової виплати, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку.

14. Охорона праці жінок

У відповідності зі ст. 14 ЗПОП забороняється застосування праці жінок на важких роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення жінок до підіймання т переміщення речей, маса яких перевищує встановлень для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, з урахуванням анатомічних і фізіологічних особливостей жінок, затверджено Мінохорони здоров’я України за погодженням з Держнаглядохоронпраці зареєстрований Мін’юстом в 1994 році.

15. Роботи жінок по переміщенню вантажу

Забороняється залучати жінок до роботи з постійним, на протязі робочої зміни, переміщенням вантажу масою більше 7 кг. Дозволяється виконання робіт по підійманню та переміщенню вантажу масою, що перевищує 7 кг, але не більше 10 кг, при чергуванні з іншою (до 2 раз за годину). При цьому, в обох випадках сумарна маса вантажу, що переміщується на протязі кожної години робочої зміни не повинна перевищувати з робочої поверхні – 350 кг, а з підлоги – 175 кг (рівнем робочої поверхні вважається рівень конвеєра, стола, станка і т.ін.) В масу вантажу, що перемішується входить вага тари та упаковки.

При переміщенні вантажу на візках чи конвеєрах зусилля, що прикладається не повинно перевищувати 10 кг.

16. Праця вагітних жінок та жінок, які мають неповнолітніх дітей

Вагітні жінки не повинні залучатись до роботи, пов’язаної з підійманням знаряддя праці вище рівня плечового поясу, а також, підіймання знаряддя праці з підлоги.

З моменту встановлення вагітності, жінки не повинні залучатись до робіт, що вимагають значної нервово-емоціональної напруги.

Вагітні жінки та жінки, що мають дітей віком до трьох років не допускаються до роботи в нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні. Не допускається також направлення у відрядження.

Жінки, що мають дітей від 3 до 14 років чи дітей-інвалідів не можуть залучатися до надурочних робіт і направлятись у відрядження без їхньої згоди.

Забороняється відмовляти жінці в прийомі на роботу чи знижувати їй зарплату за мотивами, пов’язаними з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям – до 14 років.

Звільнення вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до 3 років, одиноких матерів з ти тьми до 14 років чи дитину-інваліда по ініціативі власника не допускається, за виключенням випадків повної ліквідації підприємства, коли це дозволяється при обов’язковому працевлаштуванні.

17. ОХОРОНА ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ.

Прийом на роботу:

Неповнолітні, тобто особи, то не досягли 18 років, в трудових правовідносинах прирівнюються до неповнолітніх, а в області охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством (ст. 187 КЗпП України).

Всі особи, молодші 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щорічно підлягають обов'язковому медичному огляду.

Неповнолітні приймаються на роботу, як правило, після досягнення 16 років. За згодою одного із батьків, як виняток, можуть бути прийняті на роботу особи, що посягли 15 років.

Допускається прийом на роботу учнів загальноосвітніх шкіл та професіональних учбових закладів для виконання легкої праці, яка не спричиняє шкоди здоров’ю і не порушує процес навчання в вільний від навчання час при досягненню ними 14-річного віку за згодою одного із батьків.