- •5. Кримінально-процесуальні гарантії. - Поняття кримінально-процесуальних гарантій
- •6. Джерела кримінально-процесуального права. - Поняття джерела кримінально-процесуального права України
- •7. Дія кримінально-процесуального закону в часі, просторі та щодо кола осіб. - Розуміння «дії закону»
- •8. Поняття, ознаки та значення засад кримінального провадження. - Поняття засад кримінального провадження
- •9. Верховенство права як засада кримінального провадження.
- •10. Забезпечення права на захист як засада кримінального провадження.
- •11. Презумпція невинуватості як засада кримінального провадження
- •12. Змагальність як засада кримінального провадження
- •13. Засада публічності у кримінальному провадженні
- •14. Засада диспозитивності у кримінальному провадженні
- •15 Розумність строків кримінального провадження як його засада.
- •16 Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами як засада кримінального провадження.
- •17 Поняття і класифікація суб'єктів кримінального провадження.
- •18 Процесуальний статус суду у кримінальному провадженні.
- •19 Процесуальний статус слідчого судді у кримінальному провадженні.
- •20. Процесуальний статус прокурора у кримінальному провадженні.
- •21. Керівник органу досудового розслідування та його процесуальний статус.
- •22. Слідчий органу досудового розслідування та його процесуальний статус.
- •23. Органи досудового розслідування та оперативні підрозділи як суб’єкти кримінального провадження.
- •24. Підозрюваний та обвинувачений як суб'єкти кримінального провадження.
- •25. Захисник як суб’єкт кримінального провадження. Обов'язкова участь захисника у кримінальному провадженні.
- •26. Потерпілий як суб'єкт кримінального провадження.
- •27. Цивільний позивач та цивільний відповідач як суб’єкти кримінального провадження.
- •28. Представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. Їх процесуальний статус.
- •29. Законні представники підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого та цивільного позивача. Їх процесуальний статус.
- •30. Права, обов’язки та відповідальність експерта у кримінальному провадженні
- •31. Права, обов’язки та відповідальність спеціаліста у кримінальному провадженні.
- •32. Права, обов’язки та відповідальність перекладача у кримінальному провадженні.
- •33. Права, обов’язки та відповідальність свідка у кримінальному провадженні. Особи, які не можуть бути допитані як свідки.
- •34. Поняття предмету доказування у кримінальному процесі та його структура. Межі доказування.
- •35. Суб'єкти доказування, їх класифікація. Обов'язок доказування.
- •36. Поняття доказу в кримінальному провадженні. Джерела доказів.
- •37. Властивості доказів.
- •38. Класифікація доказів у кримінальному процесі.
- •39. Показання як джерело доказів у кримінальному провадженні.
- •40. Речові докази у кримінальному провадженні: поняття, види. Зберігання речових доказів та вирішення їх долі.
- •46. Привід та порядок його застосування.
- •47. Накладення грошового стягнення як захід забезпечення кримінального провадження.
- •48. Відсторонення від посади як захід забезпечення кримінального провадження.
- •49. Арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження.
- •50. Поняття, мета, підстави застосування і види запобіжних заходів.
- •51. Особисте зобов’язання як запобіжний захід.
- •52. Особиста порука як запобіжний захід.
- •53. Домашній арешт як запобіжний захід.
- •54. Застава як запобіжний захід.
- •55. Тримання під вартою як запобіжний захід. Продовження строку тримання під вартою.
- •56. Затримання особи як тимчасовий запобіжний захід.
- •57. Початок досудового розслідування.
- •59. Об’єднання та виділення матеріалів досудового розслідування.
- •60. Строки досудового розслідування та порядок їх продовження.
- •61. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
- •62. Загальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій.
- •63. Поняття, види та порядок проведення допиту.
- •64. Поняття, види та порядок проведення пред’явлення для впізнання.
- •65. Поняття, види та порядок проведення обшуку.
- •66. Поняття, види та порядок проведення огляду.
- •67. Поняття, види та порядок проведення слідчого експерименту.
- •68. Поняття, види та порядок проведення освідування.
- •69. Поняття, підстави та порядок проведення експертизи
- •70. Загальні положення проведення негласних (розшукових) дій.
- •71. Негласні слідчі (розшукові) дії пов’язані із втручанням у приватне спілкування.
- •72. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій..
- •73, 74. Випадки та порядок повідомлення про підозру.
- •75. Поняття зупинення досуд. Розслідування та підстави, що його зумовлюють
- •76. Порядок та умови зупинення др
- •77. Форми закінчення досудового розслідування.
- •78. Підстави для закриття кримінального провадження.
- •1) Реабілітуючі;
- •2) Нереабілітуючі.
- •79. Порядок закриття кримінального провадження у стадії др.
- •80. Звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності як одна з форм закінчення досудового розслідування.
- •81. Порядок звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності як одна з форм закінчення досудового розслідування.
- •82. Відкриття матеріалів іншій стороні.
- •83. Поняття, структура і значення обвинувального . Додатки до нього
- •84. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків
- •85. Поняття і значення підсудності.
- •86. Види підсудності.
- •87. Суть, завдання і значення стадії підготовчого провадження.
- •88. Строки і порядок підготовчого судового засідання
- •89. Рішення за результатами підготовчого судового засідання
- •90. Питання повязані з підготовкою до судового розгляду.
- •91. Суть, завдання, значення стадії судового розгляду
- •92. Загальні положення судового розгляду
- •93. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих(розшукових) дій під час судового розгляду
- •94. Межі судового розгляду
- •95. Підготовча частина судового розгляду та її завдання.
- •96. Початок з'ясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами.
- •97. Порядок зясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами
- •97. Закінчення зясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами. Відновлення зясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами
- •99. Судові дебати: поняття, предмет, порядок, значення
- •100. Останнє слово обвинуваченого.
- •101. Поняття, значення, види та порядок ухвалення судових рішень. Окрема думка судді.
- •102. Властивості судових рішень.
- •103. Поняття, види та зміст вироку суду першої інстанції.
- •1. Вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин.
- •2. У вступній частині вироку зазначається:
- •3. У мотивувальній частині вироку зазначається:
- •4. У резолютивній частині вироку зазначається:
- •104. Спрощене судове провадження щодо кримінальних проступків
- •105. Провадження в суді присяжних
- •106. Судові рішення, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
- •109. Межі перегляду судом апеляційної інстанції
- •110. Порядок апеляційного розгляду. Письмове апеляційне провадження.
- •111. Рішення апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду
- •112. Підстави для зміни або скасування судових рішень в апеляційному порядку
- •120. Угоди в кримінальному провадженні
- •121. Поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення
- •122. Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх
7. Дія кримінально-процесуального закону в часі, просторі та щодо кола осіб. - Розуміння «дії закону»
- Дія закону в просторі, поняття території, об’єкти прирівняні до території України
Стаття 4. Дія Кодексу в просторі
1. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
2. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується також при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено поширення юрисдикції України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на території іншої держави, то провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території іншої держави стосовно особи з такого особового складу, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. При виконанні на території України окремих процесуальних дій за запитом (дорученням) компетентних органів іноземних держав у рамках міжнародного співробітництва застосовуються положення цього Кодексу. На прохання компетентного органу іноземної держави під час виконання на території України таких процесуальних дій може застосовуватися процесуальне законодавство іноземної держави, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого міжнародного договору України - за умови, що дане прохання не суперечить законодавству України. - Екстратериторіальна дія Кримінального процесуального закону - Дія в часі, напрями дії та їх законодавчі приклади
Стаття 5. Дія Кодексу в часі
1. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
2. Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання. - Дія за колом осіб, категорії осіб
Стаття 6. Дія Кодексу за колом осіб
1. Кримінальне провадження за правилами цього Кодексу здійснюється щодо будь-якої особи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
2. Кримінальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичним імунітетом, може здійснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та міжнародними договорами України. - особливості дипломатичного та консульського імунітету, особи на яких вони поширюються
Виняток із загального правила про кримінальне провадження за правилами цього Кодексу щодо будь-якої особи становить також іноземні громадяни, які відповідно до загальновизнаних міжнародних правил та договорів України з іншими державами наділені дипломатичним імунітетом (недоторканністю) і не дають особистої згоди, або відсутня згода держави чи міжнародної організації, яких вони представляють, на кримінальне провадження щодо них за правилами цього Кодексу. До таких осіб належать співробітники дипломатичних представництв та консульських установ, перелічених у Віденській конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р., Віденській конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 р., Положенні про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженому Указом Президента України від 10 червня 1993 р.
Дипломатичним імунітетом можуть користуватись й інші особи (посадові особи ООН, співробітники міжнародних організацій, керівники іноземних держав та урядів, міністри іноземних справ, члени їх сімей, члени урядових делегацій та спеціальних місій). При цьому необхідно мати на увазі, що дипломатичний імунітет поділяється на повний і обмежений. Повний імунітет звільняє особу від кримінального провадження в Україні, в той час як обмежений розповсюджується лише на діяльність, пов’язану з виконанням службових функцій. Тому у випадку виникнення питання про те, чи користується іноземний громадянин дипломатичним імунітетом (недоторканністю) і в якому об’ємі, необхідно звертатись до міжнародно-правових актів, визнаних Україною, внутрішніх нормативних актів, які регулюють ці питання, та міжнародних договорів, укладених Україною з іншими державами. Бажано також звернутись у таких випадках за консультацією до Міністерства закордонних справ України.
Дипломатична недоторканність означає недоторканність особи, архівів, документів, офіційного листування, дипломатичної пошти, службового і жилого приміщення, імунітет від кримінальної юрисдикції України (якщо немає явно вираженої на це згоди акредитуючої держави) і дачу показань свідків без згоди особи, яка користується правом дипломатичного імунітету. Про таку згоду робиться запит через Міністерство закордонних справ України.
Залежно від повноти імунітету всіх іноземних громадян можна поділити на три групи:
які перебувають під повною юрисдикцією української держави(туристи, журналісти та інші);
які мають дипломатичний імунітет в повному обсязі;
які мають обмежений дипломатичний імунітет.
Дипломатичний імунітет має такі різновиди.
1. Імунітет від кримінальної юрисдикції України. Серед іноземних громадян, які мають дипломатичний імунітет, особливий статус мають ті, котрі користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції України. Перелік цих осіб визначено Віденською конвенцією про дипломатичні стосунки від 18 квітня 1961 р. і Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Зокрема, до них належать:
глави дипломатичних представництв іноземних держав, члени дипломатичного персоналу цих представництв, а також члени їхніх сімей, якщо вони проживають разом із ними і не є громадянами України;
співробітники адміністративно-технічного персоналу дипломатичних представництв і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, якщо ці співробітники і члени їхніх сімей не є громадянами України і не проживають в Україні постійно;
глави дипломатичних представництв, члени дипломатичного персоналу представництв іноземних держав у третій країні, консульські посадові особи, члени спеціальних місій та їх дипломатичного персоналу, які проїжджають транзитом через територію України, і члени їхніх сімей, які супроводжують вказаних осіб або слідують окремо, щоб приєднатися до них або повернутись до своєї країни;
члени спеціальних місій та їх дипломатичного персоналу.
Співробітники обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, які не є громадянами України або не проживають в Україні постійно, глави консульських установ та інші консульські посадові особи користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції України лише щодо дій, вчинених ними при виконанні службових обов'язків.
2. Імунітет, пов'язаний із особистою недоторканністю. Право користуватися особистою недоторканністю, окрім іноземних громадян, що мають імунітет від кримінальної юрисдикції, встановлено і для дипломатичних та консульських кур'єрів при виконанні ними своїх обов'язків.
Глав консульських установ та інших консульських посадових осіб може бути затримано або взято під варту лише в разі переслідування за вчинення тяжкого злочину або при виконанні вироку суду щодо них, який набрав законної сили. В разі порушення щодо цих осіб кримінальної справи або затримання чи взяття їх під варту особа, яка здійснює дізнання, слідчий або прокурор повинні негайно повідомити про це:
главу консульської установи (а у випадках, якщо він сам підлягає таким заходам, — державу, яку він представляє);
Міністерство закордонних справ України.
3. Імунітет від давання показань. Цим видом імунітету користуються ті самі особи, що мають імунітет від кримінальної юрисдикції. Вони:
не зобов'язані давати показання як свідки або потерпілі;
у разі згоди давати такі показання не зобов'язані з'являтися дослідчих органів, прокурора і суду. Виклик, вручений цим особам,не може містити попередження про застосування заходів процесуального примусу.
Главу консульської установи та інших консульських посадових осіб, а також співробітників адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу консульської установи може бути викликано як свідків при провадженні кримінальних справ.
Співробітники адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу консульської установи не можуть відмовитися давати показання як свідки, крім показань у питаннях, пов'язаних із виконанням службових обов'язків. У разі відмови консульських посадових осіб давати показання як свідки до них не застосовують заходи примусу.
4. Імунітет, пов'язаний із недоторканністю приміщень і документів. Недоторканними є:
приміщення дипломатичних представництв;
резиденції глав дипломатичних представництв;
житлові приміщення членів дипломатичного персоналу;
папери та кореспонденція, що їм належать. Дипломатична пошта та пошта спеціальних місій не підлягає ні розпечатуванню,ні затриманню;
майно, яке міститься в них, за винятками, передбаченими міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;
засоби пересування.
