29. Законні представники підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого та цивільного позивача. Їх процесуальний статус.

- Поняття та завдання законного представництва

Законне представництво як різновид представництва у кримінальному процесі має низку загальних та спеціальних ознак. До загальних ознак законного представництва належать: направленість на надання допомоги в реалізації процесуальної функції та процесуального статусу відповідного учасника процесу; одночасна участь з представлюваним та неможливість перебирання (реалізації) всіх його процесуальних прав; визначення законом процесуальних прав і самостійність у їх реалізації. Спеціальні ознаки полягають у тому, що законні представники покликані охороняти права і законні інтереси недієздатного чи частково дієздатного суб’єкта; отримують повноваження на представництво інтересів представлюваного не від нього, а на підставі закону; у реалізації прав не залежать від волі представлюваного; несуть обов’язок представництва.

Крім того, законне представництво у кримінальному процесі має свою специфіку, яка полягає у тому, що: по-перше, законний представник стає учасником процесу і наділяється правами лише після допуску до участі у справі; по-друге, не кожен законний представник у загальноправовому значенні може бути законним представником у кримінальному процесі.

• Під законним представником у кримінальному процесі потрібно розуміти суб’єкта кримінально-процесуальних відносин, допущеного до участі у справі з кола визначених законом осіб органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом для захисту інтересів недієздатного (частково дієздатного) учасника провадження. Загалом, законне представництво становить систему правових відносин, які виникають, з одного боку, між законним представником та представлюваною ним особою, а з другого, – законним представником та іншими суб’єктами кримінального процесу щодо реалізації суб’єктивних прав учасника, який з об’єктивних причин не здатний реалізувати їх самостійно.

Підстави залучення законного представника

Якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник.

Якщо цивільним позивачем є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, її процесуальними правами користується законний представник.

Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник.

- Хто може виступати законним представником;

Згідно зі ст. 44 КПК як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний (див. коментар до ст. 44 КПК).

• Особливості процесуального статусу законного представника

Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представнику.

Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику.

• Заміна законного представника

Частина четверта коментованої статті передбачає підстави заміни законного представника. Необхідно виходити з того, що участь законного представника підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні є гарантією забезпечення прав і законних інтересів цих осіб, що й обумовлює вектор діяльності законного представника. Колізія ж інтересів законного представника і особи, яку він представляє, нівелює значення його діяльності як гарантії інтересів підозрюваного, обвинуваченого, а тому й є підставою для його заміни.

Тлумачення ч. 4 коментованої статті дозволяє дійти висновку про те, що заміна законного представника знаходиться у межах дискреційних повноважень слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, які, встановивши суперечливість дій чи інтересів законного представника і особи, яку він представляє, приймають рішення про заміну законного представника з числа осіб, зазначених у ч. 2 коментованої статті.