Висновок

Наявність мезонимов, тобто проміжних структур між полісемією й омонімією, кваліфікує лексико-семантичний спосіб словотвору як синхронний. Цей факт дозволяє вважати семантическе словоттворення закономірним, повноцінним і відкриваючим широкий шлях поповнення лексичного запасу мови як синхронного (а не тільки диа-хронного) словотворчого явища.

Беручи до уваги той факт, що семантичне похідне експресивно-образних слів ґрунтується на семантичному зрушенні, що відбувається в результаті перейменування, розглянемо, які саме семантичні зрушення характерні для мезонімів, що дозволяє їм відтворювати й зображувати перехідні проміжні моменти навколишньої дійсності жваво, наочно й барвисто. Матеріалом для дослідження послужило як художня, так і не художнє мовлення, тому що всі функціональні стилі використовують запозичену в художнього мовлення образність, "пристосовуючи її до своїх потреб".

Аналізовані слова ставляться до неузуальної лексики, являють собою різновид мовленевих інновацій, виступаючи в якості окказіональних слів у широкому їхньому розумінні. Вони ставляться до мовних новоутворень; є не відтвореними одиницями, а створюваними; створені продуктивним різновидом семантичного словотвору - онімізацієй; цей процес досить розповсюджений у мові; мають чітко виражену внутрішню форму;

З одного боку, у семантичних структурах даних онімів актуалізуються семи «одиничність», «уніфікація», «конкретність». А це значить, їм властиве основна якість СИ: позначати унікальний, єдиний у своєму роді об'єкт.

З іншого боку, ці оніми в силу своєї специфіки мають чітко виражену внутрішню форму (певною внутрішньою організацією СИ, що сприяє розумінню того, як дане ім'я було утворено), а це явно суперечить основній властивості власного ім'я, що не зв'язане безпосередньо з поняттям.

Отже, окказіональні оніми являють собою синтез ознак загальних і власних імен в одній мовній одиниці, виявляються на периферії ономастичного простору й навіть на границі власних і загальних імен.

У подібного роду контамінованих одиницях завжди співіснують у відомому змісті  опозитивні ознаки: номінація й предикація, денотат і сигнифікат, предметно-логічне й коннотативне значення.

Мотиваційні відносини в кореляції апелятив — окказіональний онім представлені послідовним семантичним зв'язком.

Мотиваційні відносини в даній кореляції реалізують модифікаційнийтип значення. У структурі модифікаційних похідних семантичні зміни зводяться до заміни на денотативному рівні сем «групове», «загальне» на семи «індивідуальне» і «конкретне». До мутаційного можуть бути віднесені похідні, які характеризуються актуалізацією контекстуальних сем, що з'явилися в результаті метафоричних переосмислень виробляючих лексем.

З погляду лексико-семантичного способу утворення аналізовані слова є мезонімами, тому що процес онімізації супроводжується утворенням нового слова, у якому зберігаються понятійні ознаки виробляючого апеллятива.

Література

1. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове.М.: Высшая школа, 1972. 613 с.

2. Воробьева И.А. К вопросу о переходе имен нарицательных в собственные (на материале топонимии Западной Сибири) // Актуальные проблемы лексикологии: Тезисы докладов лингвистической конференции. — Новосибирск, 1967.-С. 124-126.

3. Воробьева И.А. К вопросу о лексическом значении имен собственных // Актуальные проблемы лексикологии: Доклады лингвистической конференции. Ч. 1. -Томск, 1971.- С. 1-9.

4. Вороничев O.E. К вопросу об омонимии и смежных явлениях // РЯШ. 1999. - №4. - С.71-77.

5. Гайсина Р.М.Семантическая категория отношения // Исследования по семантике. -Уфа, 1996.

6. Гак В.Г. К диалектике семантических отношений в языке // Принципы и методы семасиологических исследований. -М., 1976.- С. 73-92.

7. Галкина-Федорук Е.М. Слово и понятие. М., 1955.

8. Гинзбург E.JI. Одноименность однокоренных производных // Проблемы структурной лингвистики. 1976. -М., 1978.-С.34-130.

9. Есперсен  О.  Философия  грамматики.  М.:  Издательство иностранной литературы, 1958. 404 с.

10. Жаботинская С.А. Когнитивные и номинативные аспекты класса числительных. М.: ИЯ РАН, 1992. 216 с.

11. Комиссаров В. Н. Проблема определения антонима // Вопросы языкознания. – 1957. – № 2. – С. 49­58.

12. Кошевая И. Г. Стилистика современного английского языка. М.: Академия, 2011. 352 с.

13. М.: РИЦ МГГУ им. М. А. Шолохова, 2013. С. 101-104.

14. Новиков Л. А. Антонимия в русском языке. – М.: МГУ, 1973. – 290 с.

15. Панфилов В. З. Категория количества в мышлении и языке // Философские проблемы языкознания. М.: Наука, 1977. 288 с.

16. Сruse D. A. Lexical Semantics. – Cambridge: CUP, 1997. – 314 p.

17. Свиридова Л. К. К унификации анализа различных текстовых жанров // Теоретические и прикладные аспекты лингвистики: сборник материалов международной научно-практической конференции молодых исследователей.

18. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля­К, 2006. – 716 с.

19. Соколова Н. Л. К проблеме определения и классификации антонимов и их стилистического использования / Н. Л. Соколова // Науч. докл. высш. шк. филол. науки. – 1977. – № 6 – С. 67.

20. Українська мова: Енциклопедія. Видання 2-ге, виправлене та доповнене./ В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін. – К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.: іл.

21. Фомина И.Н. Мезонимия как лексическая категория и ее стилистические ресурсы Дис.,1991, Днепропетровск

22. Щербаков А. В. Антитеза / А. В. Щербаков // Культура русской речи: Энциклопедический словарь-справочник / Под ред. Л. Ю. Иванова, А. П. Сковородникова, Е. Н.Ширяева и др. – М. : Флинта; Наука, 2003. – С. 56–58.

23. Crystal D. Language Play / D. Crystal. – Chicago: The University of Chicago Press, 1998. – 249 p.

24. Inc., 2000. – 909 p.

25. Jackson H. Words and their Meaning. – London: Longman, 1988. – 280 p.

26. Jones S. Antonymy: A Corpus-based Perspective / S. Jones. – London; New York: Routledge, 2002. – xvi, 193 p.

27. Murphy M. L. Semantic relations and the lexicon. – Cambridge: CUP, 2003. – 304 p.

28. Oxford Dictionary of Law / ed. by J.E.A. Martin. – 5-th edition. – Oxford, 2003. – 551 p.

29. Webster’s New Dictionary of Synonyms. – Springfield: Merriam­Webster