2.2 Використання мезонімів у суспільно – політичній лексиці

Контекстуальний аналіз матеріалу дав змогу виявити випадки в яких антоніми реалізують свій стилістичний потенціал, а саме: в різних видах антитез, епітетів, конотативно забарвлених одиниць та евфемізмів.

Найчастіше антоніми в структурі фахового тексту знаходять своє вираження в антитезі (58%), під якою ми розуміємо мовну фігуру, що полягає в протиставленні або зіставленні порівнюваних понять, явищ, ситуацій шляхом поєднання їх позначень в одному контексті для досягнення певного виражально-зображального ефекту (увиразнення протилежності, підкреслення несумісності або, навпаки, діалектичне співіснування контрастних понять у межах певного цілого і т. ін.)” [5, с. 26]. Лексичною базою антитези виступає антонімія, тоді як граматичною – паралелізм синтаксичних конструкцій [7]. За нашими спостереженнями антонімія найкраще реалізується в додатковому антонімічному контексті [8, c. 45], на що існують безумовні причини: в такому синтаксичному контексті використовується паралелізм для досягнення контрастного ефекту між поняттями та явищами,

напр.: In pure economic theory,competition should not need to be regulated because market forces should operate so that competitive entities flourish while the uncompetitive go out of business     (Sanson M. “Essential InternationalTrade Law”). У даній антитезі спостерігаємо увиразнення опозиції competitive entities – uncompetitive entities за допомогою їх поєднання в одній синтаксичній одиниці, що ґрунтується на тотожності синтаксичної будови. Паралелізм, щоправда, не є завжди обов’язковим компонентом антитези, приміром: A general partner is a partner in the fullest sense, while a limited partner is one who takes no part in the management of the firm and whose liability is limited to the amount of their capital investment (Barker D.L.A. “Law Made Simple”), де стилістичний ефект на основі протилежності досягається завдяки тлумаченню двох протилежностей.

Крім того, у фахових юридичних текстах засвідчено різноманітні види антитези, як акротеза, амфітеза та діатеза. Акротеза (від гр. акро – верх) вживається для підкресленого стверджування однієї з ознак, дій або одного з явищ об’єктивної дійсності через  заперечення протилежних [2, с. 424]. Даний стилістичний ефект знаходить своє вираження в заперечному АК. Такі синтаксичні моделі містять елемент X not Y, 

наприклад: An important point to emphasis is that the standard is objective not subjective (Owens K. “Law for non-law Students”). В даній ілюстрації заперечна частка not нівелює значення опозита subjective й тим самим підсилює семантику іншого складника objective. Крім акротези, побудованої на підкресленні одного з компонентів протиставлення, виділяють ще амфітезу як різновид антитези, яка охоплює не два компоненти протиставлення, а більше, що становлять сурядний ряд словоформ [6, с. 57], напр.: The Occupiers’ Liability Act 1957 states that a common duty of care is owed by an occupier to all visitors, except insofar as he has extended, restricted, excluded or modified his duty (OwenR. “Essential Tort Law”). У запропонованій ілюстрації ядро опозиції складає не пара антонімів, як у більшості антонімічних контекстів, а цілий синонімічно-антонімічний блок. Сумісне використання синонімів та антонімів в одному смисловому цілому дає змогу відобразити все різноманіття процесів та явищ.

Існують також поодинокі випадки, коли антонімічний триплет містить мезонім, приміром:  Under the new system, the county court will hear small claims track, fast track and straightforward multi-track cases (Owens K. “Law for non-law Students”), деstraightforward multi-track cases є середнім членом протиставлення small claims track – fast track. 

One child goes out of the room. A button or other small object is placed in plain sight by another child. The one who was sent out is then guided to the object by the clapping of the children, soft clapping for cold, and louder for warm.

One of the party, called the Fox, goes to one end of the room, and the rest of the children arrange themselves in a ring, one behind the other, the tallest first and the smallest last. The first one is called Mother Goose. The game begins by a conversation between the Fox and Mother Goose. What are you after this fine morning? says she. Taking a walk, the Fox answers. What for? To get an appetite for breakfast. What will you have for breakfast? A nice fat goose. Where will you get it? Well, as your geese are so handy, I will take one of them. Catch one if you can.

Mother Goose then stretches out her arms to protect her geese and not let the Fox catch one. The Fox tries to dodge under, right and left, until he is able to catch the last of the string. Of course, the brood must try and keep out of reach of the Fox. As the geese are caught they must go over to the den of the Fox, and the game continues until all are caught.

Завдяки своїй здатності маркувати семантичну вісь, мезонімія відіграє важливі парадигматичні функції вже всередині антонімічного ряду, оскільки вона виступає додатковою характеристикою вербальної поляризації. Ще одним різновидом антитези є діатеза – сутність якої  полягає у ствердженні середнього ступеня вияву ознаки, дії тощо через  заперечення протилежних властивостей, дій та ін. [2, с. 426–427]. Такий стилістичний ефект антонімії реалізується за допомогою типової моделі neither X nor Y, що відноситься до узгодженого антонімічного, приміром:  ... Amnesty has also reported these incidents but admits that itcan neither confirm nor deny these charges (McCarthy-Arnolds „Angola – Prospects for Peace Seem Brighter”).

В ідеальному стані термін не повинен містити конотативний елемент в своєму значенні, проте на практиці (в юридичному тексті) це не заважає йому виконувати стилістичну роль епітета – стилістичної фігури, що характеризується високою емотивно-експресивною зарядженістю, оцінністю й образністю [3, с. 153]. В тексті епітети вживаються рідко (34%). Вони покликані підкреслювати ознаку (колір, розмір, форму, якість, властивість тощо) описуваного, найхарактернішу щодо певної життєвої ситуації або художньої мети мовця [5, с. 175].

Особливо показовим є використання як загальновживаних, так й термінологічних антонімів у якості епітетів в одному контексті: A stepchild of any person is treated as the stepparents’child and an illegitimate person is treated as the legitimate child of the mother and reputed father (Owen R. “Essential Tort Law”), де терміни-антоніми legitimate – illegitimate, які зазнали метафоризації при переході в термінологічний обіг із загальновживаного фонду, в даному контексті функціонують як епітети. Протиставлення child – person є нетермінологічним, хоча й в даному контексті вони імплікують фахову опозицію minor – adult. Така подвійна опозиція, що виступає ядром контрасту речення, використовується за наведеним прикладом для того, щоб підкреслити різницю між двома віковими групами в правовому полі.

Інший аспект стилістичного використання антонімів полягає в їх використанні як засобу вираження конотації – відтінками оцінки, емоційності, експресивності, функціонально-стилістичної забарвленості. Таке явище не є частотним (8%) в юридичній термінології, але попри вимоги стилістичної нейтральності  та відсутності конатацій в термінів, такі випадки зустрічаються. Фахове протиставлення bastard – legitimate child слугує ілюстрацією, в якій спостерігається негативна конотація одного складника протиставлення (bastard) та позитивна іншого (legitimate child). Лексико-семантичним прототипом правничого терміна bastard є відповідна загальновживана одиниця з негативною конотацією в предметно-логічному змісті: a person born of unmarried parents; a vicious, despicable, or thoroughly disliked person [9, c. 351]. Що стосується його термінологізованого варіанта, то в ньому також наявне негативне забарвлення, оскільки існує постійний зв’язок між лексиконом загальновживаного та термінологічного регістру.

Щоправда, термін bastard є застарілим та небажаним й замість нього в юридичній лексиці використовується евфемізм illegitimate child, 

напр.: A legitimate child takes the domicile of the father; an illegitimate child that of its mother (Owens K. “Law for non-lawStudents”). Термінологічне вживання терміна bastard все ж таки спостерігається, але тільки в метафоричному ужитку: The perspective of political philosophy thus allows one to see the totalitarian danger in a new light: as both a bastard child of democratic modernity and its radical negation (Mahoney D.J.      “In the Truth of Our Political Nature”).

Black, white and grey are three colors that can work well together to bring style into your home. The monochromatic color scheme is appropriate for a bedroom, kitchen, living room or even a bathroom. Stick to the monochromatic color scheme, or bring in a few accent pieces and give the room a more colorful feel.

Variations of black, white and grey hues give you a lot of creative leeway with the decorating. Soft black has a muted tone, while glossy black can act like a reflective surface, bouncing light around the space. Grey can be a pale almost pastel shade, but it can also be a deeper and richer shade such as powdercoat steel, which is almost black. White offers as many options: natural white is pure and light, while eggshell white is more off-white color, similar to cream. When designing a black and white room, use your furniture as the foundation of the room. For a bedroom, opt for an upholstered headboard covered in black satin. The shiny surface of the satin keeps the black from overwhelming the room. No matter what room you're working on, use furniture with a variety of textures and tones to keep one specific shade from taking over the room. Use a leather chair, a satin chair, wood tables, and cotton linens in compatible, but slightly different shades of the same color.

Patterned fabrics in black, white and grey break up the colors and give the room more texture or dimension. Look for simple ways to bring patterns into the room, such as patterned curtains or flooring. A black and white plaid rug added to the floor works with the colors of the room without being too heavy. Black and white damask curtains pull attention to the windows and keep one color from dominating the room.

Bring in a few bright pops of color to break up the color scheme. Bright colors like lime green or citrus orange become an immediate focal point in the room. Opt for a few brightly colored throw pillows tossed on a black or white couch. For a bedroom, add a lipstick-red chair in one corner of the room.

Як бачимо, незважаючи на стилістичну нейтральність, як одну із вимог до терміна, все ж таки простежується тенденція до використання термінів у стилістичних цілях. Це зумовлено тим, що термін, попри всі лексико-семантичні перетворення під час термінологізації, залишається одиницею мови й виконує ті ж самі функції, що й одиниці загальновживаного лексикону. Ось чому стилістичні фігури є невід’ємною частиною фахової термінології.