Зміст

Y

Вступ 2

Розділ 1 Загальна характеристика мезонімії в системі мови 4

1.1 Явище мезонімії в системі мови 4

1.2 Слова мезоніми та їх класифікація 9

Розділ 2 Словотворчі властивості мезонімів та їх використання у суспільно – політичній лексиці 17

2.1 Словотворення за допомоги мезонімів 17

2.2 Використання мезонімів у суспільно – політичній лексиці 20

Висновок 26

Література 28

Вступ

Актуальність роботи обумовлена самою постановкою проблеми дослідження й необхідністю глибокого вивчення природа й специфіки лексичних категорій.

Мета роботи – розглянути словотворчий потенціал мезонімії в сучасній англійській мові.

У ході роботи, ціль якої - всебічне дослідження мезонімії на матеріалі сучасної російської мови, ставляться й вирішуються наступні завдання : I) визначити філолофсько-логічну сутність мезонімії; 2) розглянути мезонімии як лексичну категорію; 3) вивчити семантичні потенції різних частин мови у вираженні значення "середнього"; 4) описати словотворчий механізм лексичної категорії мезонімії; 5) розглянути синтагматичні особливості мезонімів; 6) досліджувати словотворчі ресурси мезонімії з позицій контекстної семантики.

Саме комплексний і системний підхід до вивчення мезонімії дозволяє всебічно досліджувати об'єкт опису, представити його як єдине ціле, що припускає специфічні особливості в парадигматичному, синтагматичному й прагматичному планах.

У найрізноманітніших мовленнєвих утвореннях, які мають естетичну спрямованість, простежується й естетичне ставлення до власних імен. Тут маємо ім’я у проміжному між онімом та поетонімом стані. На його позначення пропонується використовувати термін мезонім Ю.О. Карпенка. (Вчений використовує це поняття на позначення перехідних станів між онімом та апелятивом). Відповідно, у нашому матеріалі ця низка “станів”онімогенезу може виглядати так: топонім – топомезонім – топопоетонім. Функціонування власних імен в естетичному сенсі неможливе без використання тих або інших стилістичних засобів. Тому естетично спрямоване мовлення водночас є стилістично маркованим. Тотальне перетворення мовлення через використання засобів виразності призводить до виникнення не лише нових форм, а й взагалі до формування нової мови.

Розділ 1 Загальна характеристика мезонімії в системі мови

1.1 Явище мезонімії в системі мови

Явище мезонімії властиве всім (крім числівників) самост. частинам мови. У   переважній більшості мезонімами є словами, однокореневими  з антонімами. Між двома антонімами може   бути не один, а кілька мезонімів які не лише морфем,  будовою, а й семантично розчленовуються на  дві групи: одні тяжіють до першого, а інші -  до другого слова антонім, пари, наприклад: довгий  — довгуватий — короткуватий — короткий. Рідше  зустрічаються мезоніми різнокореневі з антонімами:  білий — сірий — чорний. Ці мезоніми за своїм лексичним  значенням є словами, рівновідцаленими від обох  антонімів. 

Мезоніми можуть деталізувати полярні просторові   поняття (близькувато — далекувато), вказувати на  неповноту вияву ознаки (світлуватий —   темнуватий), передавати незавершеність,   половинчастість дій або станів (напівстверджувати —   напівзаперечувати), які виражаються антонімами.  Мезонімія поширена переважно серед загальновжив. слів, хоча окремі мезоніми зустрічаються і  серед наук, та сусп.-політ, термінів (легальний  — напівлегальний — нелегальний). В усній мові  мезоніми з елементом напів - іноді   використовуються для творення склад, слів типу «напіврадісно — напівсумно». 

Слова із середнім, проміжним значенням постійно пригортають увагу вітчизняних і закордонних лінгвістів. Відомі багаточисленні спроби термінувати одиниці подібного роду: проміжний зазор (И.В.Нікітін), проміжна градація (Е.Г.Белявська), проміжний середній член (Л.А.Новиков), нейтрального (Е.М.Вольф), нульовий член або третя ланка у двочленний опозиції — ( (А.А.Уфимцсва) н ін. У термінологічній плутанині автор дотримується найменування, запропонованого Н.Д.Андрєєвим, - мезонін (порівн. гр. Тезор - середина, опута -ім'я).

Непряме згадування про можливість існування третього середньо- го елемента між двомя опозитивами ми зустрічаємо тільки в роботах з антонімів і конверенвам (Л.А.Новиков. Л.Ю.Максимов і ін.) [4]. Таким чином, ступінь вивченості проблеми знаходить своє відбиття у випливаю- чих моментах:

- відсутність постановки питання в цілому,

- термінологічна плутанина,

- стихійність і фрагментарність при описі окремих метонімічних одиниць.

Нарешті, відсутність чіткої методичної установки про философію логічної сутності мезонімії є безпосереднім гальмом для створення самої лінгвістичної теорії, оскільки, слідом за Л.А.Новиковим, вважаємо, що "аналіз глибинних семантичних властивостей язикових одиниць доцільно починати з логічної основи останніх".

Філософський зміст мезонімії становить вчення про тріаду (Платон. Гегель, Г.В.Плеханов. В.И.Ленін), відповідно до якого мезоніми є мовленевим засобом вираження діалектичної категорії заперечення, що відбиває наступність і діалектичний зв’язок двох протилежних понять.

Мезонімію варто розуміти не тільки як середню ланку між антонімами (теплий — гарячий/холодний), але й проміжний член градуальної ОПОЗИЦІЇ щодо двох неантонімів (холодний — прохолодний— теплий). Більше того, до мезонімії ми відносимо квантифікатори (північ, півдороги) і кваліфікатори ( жовто-червоний, зубробізон) зі значенем "середнє". Примітно, що логічною передумовою кваліфікативних мезонімов виступає відношення об’єднання.

При цьому, варто розрізняти два види якісного мезоніма коли: I) при "об'єднанні"кількох понять утворяться метоніми які "врівноважують" два протилежних момента, які виражають "щось середнє" (день: гарний — нормальний — поганий) (див. мал. 1);

Малюнок 1

2) при об'єднанні двох еквівалентних ПОНЯТЬ загального родовою обсягу утворяться мезоніми, які позначають якісно новий предмет, явище, ознаку й т.п., що виникла в результаті діалектичного заперечення двох інших (бестер - білуга + стерлядь, дитсадок — ясла).

Метонімічні значення можливо, як альтернатива, внаслідок подвійною запереченні антонімів (порівн. "... говорив Чичиков ні голосно. ні тихо, а зовсім так, як треба" (Н.В.Гоголь).

Парадигматичний аспект розгляду дозволяє зробити наступні узагальнення:

I. Лінгвістичну сутність мезонімиї виражає раніше невідомий тип внутришньопарних відносин - мезонімичний або спадкоємний, виступаючий як діалектичне заперечення й зв'язок двох моментів розвитку.

При цьому, елементарна структура мезонімічної категоріальної одиниці припускає наявність мінімум трьох одиниць: Х-М-В, де безпосереднім носієм значення "середнього" є проміжний елемент "М".

Мезоніми завжди виступають, як момент дихотомічного членування, диференціації й. у той же час, діалектичного зв'язку: I) антонімів або членів градуальної опозиції (- маленький - середній великий): 2) двох або більше еквівалентних понять, що утворять кваліфікатор (X і В > М, лісостеп; X - В, диван-ліжко: X і В, і сміх, і гріх).

Особливий інтерес представляє мезонімичний квантифікатор, що виражає середину "членування" у певній і невизначеній кількісній оцінках (М - Х/2, півметра).

Крім того, мезоніми в тексті виконують і інші функції:

1) уточнення, реалізовану в межах одного речення при близькому, контактному розташуванні слів ("Сам по собі панотець був ні товстий, ні тонкий, а так собі — серединка на половині" (Д Мамии-Снбнряк);

2) координатні укази на проміжні координати предмета в часі й просторі ("У середині серпня Смоковикови разом з Латей переїхали в Петербург. свою більшу квартиру на Пангелеймоновской" (А.Н.Толстой). "Маслова з Федосієй перебували в середині колони, що складає більш, ніж зі ста жінок, що вийшли із всіх камер" (Л.Н.Толстой);

3) стилістичні.

Виходячи із критеріїв визначення лексичної категорії, розроблених Л.Л.Новиковим, можна укласти, що з погляду загальностій специфіки значення, структури й семантичних функцій мезонімія є лексичною категорією й виражає узагальнені, типізовані властивості мовленевих одиниць зі значенням "середнього", що виражаються формально одним словом або словосполученням, що реалізує в тексті функції дихотомічного членування й діалектичного зв'язку, уточнюючу й координативну стилістичні.

II. Лексична категорія мезонімії має форми вираження у всіх граматичних класах слів (середина, півдюжини, напівзакрити, відкрити; нейтральний, червоно-жовтогарячий, напівкруглий; нормально, напівголосно н т.п.).

Дослідження семантичних потенцій ратних частин мови у вираженні значення "середнього" дозволили визначити ЛСГ метонімічних іменників, дієслів, прислівнику, прикметниках, займенників, числівників і прийменників. [5,c.68]

III. Семантичне поле метонімії відрізняється полісимантичністю. Ядро семантичного поля мезонімії становить значення домінанти — поняття "середнього" н. складові його семантичні варіанти - формуючепоняття; проміжність: середньостатистичність; середина, половина; стилістична маркованість поняття "середнього''.

До периферії ми віднесемо сюди конкретизуючі значення семан тичних варіантів домінанти. Наприклад, середнє, як підсумовуюче поняття, при найменуванні: 1) одягу (платье- халат); 2) предметів побуту ( ковдра-грілка, диван-ліжко): 3) транс- кравців засобів (спортроллер, мопед); 4) хімічній сполуці, спла- вов, природних матеріалів (кермеги, премикс); 5) установ і організацій (дитсадок-ясла, смешторг); 6) професій і спеціальностей ( маляр-штукатур,тесля-бетонник): 7) нових видів спорту (парлайт. фрістайл): 8) міфологічних, казкових істот (Гієна. Кентавр, русалка); 9) предметів, явищ, що стосується духовної життя суспільства (рустон, трагифарс); 10) біологічно схрещених тварин або рослин; 11) багатокомпонентного або багатофункціональні ознаки (військово-спортивний, агропромисловий); 12) своєрідний колірний : .1 і ми. неоднорідного кольору (ніжно-зелений. маренго): 13) досягнень науки і техніки (магнітола, комп'ютер);

14) дії або результату змішування у фізичному, хімічному, або соціальному аспектах (какофонія, двовладдя, помісь);

15) паталогічноговідхилення від норми (гермафродитизм); уні- версальности (амфібія).