5.3. Заходи з охорони праці при розробці календарних планів

Технологічна послідовність робіт, яка забезпечує безпеку праці, просторову жорсткість всієї конструкціх, передбачення першочергового виконання робіт підготовчого періоду.

При складанні календарного плану будівництва об'єкта з точки зору техніки безпеки велике значення має послідовність виконання робіт. Широко застосовують потоковий метод ведення робіт. Поєднання спеціалізованих потоків в один об'єктний потік під час зведення будинку з урахуванням безпечного виконання робіт є одним з істотних факторів додержання правил техніки безпеки. У календарному плані розв'язується питання додержання максимальної послідовності виконання будівельно-монтажних робіт з метою забезпечення надійності елементів споруди і просторової жорсткості всієї конструкції. У календарному плані будівництва об'єкта передбачають насамперед обладнання санітарно-побутових приміщень і забезпечення їх водою, електроенергією, теплом. Як правило, ці роботи виконують у підготовчий період будівництва, тобто до початку ведення основних робіт.

Технологічні карти є основним документом ПВР, де розв'язуються всі питання безпечної організації праці й усунення джерел можливого травматизму. До таких питань належать: перевірка технологічності монтажу конструкції, у тому числі й використання засобів механізації, розробка безпечних методів монтажу конструкцій, добір існуючих та розробка нових захисних пристроїв, що виключають небезпеку ураження працюючих електричним струмом, розробка заходів щодо безпечної праці у процесі виконання робіт з використанням токсичних матеріалів, щодо безпечного виконання робіт узимку.

У будівельних генеральних планах розробляють такі питання охорони праці на об'єкті: організація санітарно-гігієнічного і побутового обслуговування працюючих на будівельному майданчику; освітлення будівельного майданчика, проходів, проїздів та робочих зон; встановлення і огородження зон монтажу конструкцій та експлуатації бу­дівельних машин та механізмів; розробка безпечних умов праці, що виключають ураження електричним струмом (електрозахист, огородження небезпечних місць) тощо.

Докладно зазначено у додатку 8* СНиП ІІІ-4-80*.

Питання охорони праці й техніки безпеки відображаються також у спеціальних проектних документах - типових проектах безпечного виконання робіт з будівництва серійних об'єктів; в альбомах типового інвентаря, пристроїв та інструментів для безпечного проведення робіт; окремих проектних документах (технологічні карти, схеми) щодо виконання найбільш складних і небезпечних видів будівельно-монтажних робіт у складі проектів виконання робіт; у формі художніх плакатів з безпечного проведення окремих видів

Розробка заходів безпеки праці при виконанні всіх будівельних робіт

Заходи з техніки безпеки при земляних роботах

Земляні роботи виконують відповідно до ПВР і за наявності розроблених заходів по безпечним умовам праці та письмових дозволів від організацій, комунікації яких розміщені в зоні робіт, а також схем з вказівками про розміщення і глибину закладання комунікацій. Земляні роботи повинні бути максимально механізовані. Перед початком їх встановлюють знаки, що показують розміщення піземних комунікацій.

З наближенням до ліній цих комунікацій земляні роботи проводять під наглядом виконавця робіт, а якщо це електрокабелі, то і в присутності працівників електрогосподарства.

Виявивши в процесі робіт непередбачені планом підземні комунікації, споруди, вибухонебезпечні матеріали чи боєприпаси, земляні роботи треба припинити до з’ясування їхнього характеру і одержання відповідного дозволу.

Перед початком проведення земляних робіт на ділянках з можливим патогенним зараженням грунту (звалище, скотомогильники, кладовища) потрібно мати дозвіл органів Державного санітарного нагляду.

До початку проведення земляних робіт відводять поверхневі та грунтові води, відкачують їх, або влаштовують дренажі. Викинутий за виїмки грунт розміщеють не ближче ніж 0,5 м від верхньої бровки котлованів. Для спускання і піднімання робітників у широких виїмках встановлюють трапи завширшки не менш як 0,6 м з поручнями заввишки 1м і бортовою дошкою заввишки 15 см. Всі виїмки треба огороджувати на відстані 1 м від бровики, а вночі освітлювати, на огорожаз треба встановлювати попереджувальні знаки і написи.

Встановлюють кріплення згори донизу по мірі розробки віїмок на глибину не більш як 0,5 м, а розбирають при засипанні виїмок – знизу догори.

Для переходу через канави будують місточки завширшки 0,6 м з поручнями заввишки 1 м і бортовою дошкою і освітленням.

Категорично забороняється розміщення різних машин, а також ведення будьяких робіт у межах призми обвалення грунту

Монтажні роботи

На дільниці, де ведуться монтажні роботи, не дозволяється виконання інших робіт. Способи строповки елементів конструкцій й обладнання повинні забезпечувати їх подачу до місця установки в положенні, близькому до проектного. Забороняється піднімання збірних залізобетонних конструкцій, що не мають монтажних петель або міток, що забезпечують правильну їх стропову.

Очистку монтажних елементів від бруду і криги необхідно виконувати до їх піднімання. Строповку конструкцій і обладнання необхідно виробляти вантаже захватними засобами, що відповідають необхідним вимогам і забезпечують можливість дистанційної ростроповки з робочого горизонту в разі, коли висота до замка вантаже захватного засобу перевищує 2 м. Елементи монтуючої конструкції під час пересування повинні утримуватися від розкачування. Не допускається перебування людей на конструкціях під час їх підняття чи пересування.

Під час перерви не допускається залишати конструкції на висоті. Расчалки для тимчасового закріплення конструкцій повинні бути прикріплені до надійних опор.

Для переходу монтажників з однієї конструкції на іншу слід застосовувати інвентарні дробини, перехідні містки і трапи, що мають огорожу. Расстроповку елементів конструкції і обладнання в проектному положенні, слід виробляти після постійного чи тимчасового надійного їх закріплення. Не допускається виконувати монтажні роботи на висоті у відкритих місцях при швидкості вітру 15 м/с і більше, при гололедиці, грозі або тумані, виключаючи видимість в межах фронту робіт.

При виробництві монтажних робіт в умовах діючого підприємства експлуатуємо електромережі та інші діючі інженерні системи в зоні роботи повинні бути, як правило, відключені, закорочені, а обладнання і трубопроводи визволені від вариво небезпечних, горючих та шкідливих речовин.

До початку монтажних робіт необхідно встановити порядок обміну умовними сигналами між керівником монтажу і машиністом.

Заходи безпеки при кам’яних роботах

Між стіною, що будується, контейнерами із цеглою, ящиками з розчином залишають проходи завширшки не менш як 0,6 м.

Якщо стіни зводять з внутрішніх риштувань, то на фасаді потрібно

влаштовувати захисні козирки по всьому периметру стін. Перший ряд козирків встановлюють на висоті, не більшій ніж 6 м від землі, і залишають до виведення стін на всю висоту, другий ряд - через 6...7 м над першим, а далі переставляють його через кожні 6...7 м по висоті. Ширина захисних козирків

становить не менш як 1,5 м. Встановлюють їх, піднімаючи від стіни вгору під кутом 110°. Гаки для навішування кронштейнів закріплюють у стіні на відстані 3 м один від одного.

Не можна починати кладку наступних поверхів без міжповерхових перекриттів площадок, маршів або без тимчасового настилу по балках. Після кожного переміщення засобів підмощування рівень кладки повинен бути не менш ніж на 0,7 вище від рівня робочого настилу чи перекриття.

Працювати, стоячи на стіні при її товщині менш як 75 см, заборонено.

Покрівельні роботи

Основними причинами травматизму покрівельни­ків є падіння з висоти, опіки гарячою смолою, порізання рук покрівельною сталлю, удари по руках молотком. Виконувати ці роботи можна лише після перевірки викон­робом, майстром разом з бригадиром надійності несучих конструкцій покрівлі і огорож. При похилах покрівлі більш як 20° робітники застосовують запобіжні пояси і надійно закріплені трапи завширшки не менш як 0,3м з попере­чними планками для упирання ніг. Розміщувати матеріали на покрівлі можна тільки у відведених проектом місцях, для чого призначені переносні майданчики.

Під час перерв інструменти та матеріали закріплюють або прибирають з покрівель. Елементи покрівлі і окремі деталі подають уже заготовленими. Не можна працювати на даху під час голольоду, туманів, грози та вітру швидкістю понад 15 м/с. При виконанні робіт на м’яких покрівлях з рулонних матеріалів на мастиках та ізоляційних робіт покрівельників захищають від дії шкідливих речовин, а також від опіків.

При виконанні робіт на вологих покрівлях, а також при роботі на даху з ухилом більше 20 незалежно від ухилу покрівельник повинен користуватися: запобіжними поясами і страхувальними канатами товщиною не менше 15 мм; місця закріплення карабіна повинні бути вказані майстром чи виконробом; канати для закріплення поясів не повинні тертися на гострих гранях будівельних конструкцій, а в таких місцях слід укласти запобіжні підкладки; нековзною взуттям (повстяної, валяного).

Допуск робітників на даху здійснюється тільки після перевірки справності несучої основи.

Щодня після закінчення роботи дах слід очищати від залишків матеріалу та сміття, завантажуючи останні в контейнери або бачки, і опускати їх на землю за допомогою крана або лебідок. Скидати сміття з даху не допускається. Пускач або рубильник для включення електромеханізмів повинен знаходитися в ящику, замикається на замок. При догляді з робочого місця все електромеханізми та електроінструмент повинні знеструмлюватися. При роботі на схилах із значним ухилом (більше 20 °) при відсутності огороджувальних парапетів або грат, необхідно користуватися запобіжними поясами, прив'язуючи їх до стійкої конструкції будівлі. При роботі на свесах покрівлі прив'язування необхідно незалежно від величини ухилу даху. Елементи і деталі покрівель з металочерепиці подавати на робочі місця в заготовленому вигляді.

Штукатурні роботи.

Під час виконання цих робіт причинами нещасних випадків можуть бути: падіння робітників з риштувань, колисок, а також предметів з висоти; бризки окропу частинок негашеного вапна або хімічних речовин, які застосовують узимку; несправність будівельних механізмів; недостатня кваліфікація робітників; неправильні прийоми роботи.

Внутрішні штукатурні роботи починають після влаштування перекриттів, встановлення перегородок, віконних та дверних коробок, вентиляційних коробів тощо. Виконують ці роботи з інвентарних помостів, а також із пересувних столиків, які обгороджують з боків. Суцільні або стрічкові помости повинні мати поручні по всьому периметру. Штукатур повинен працювати в комбінезоні, а для насікання поверхні мати захисні окуляри із скельцями, які не б'ються, і рукавиці.

Як правило, транспортування розчину і пристосувань механізоване. Якщо ж обсяг робіт невеликий, то користуються драбинами. Настили виконують завширшки не менш як 1,5 м, завтовшки 40 мм.

Сушіння приміщень

Після штукатурних робіт, особливо в зимовий час, треба просушувати

приміщення нагрівальними приладами, що працюють на рідкому паливі, газі й електроенергії. Застосовувати мангали, жаровні, бочки з відкритим вогнем заборонено.

Для просушування приміщення призначені також калорифери на рідкому пальному (газ, бензин), газові пальни¬ки різноманітних конструкцій, що працюють від газової мережі або на зрідженому пропан-бутані з балона, електро-калорифери, що підтримують у приміщенні високу температуру (до 30°С). Усі установки повинні бути відрегульовані, за ними стежать під час роботи. Робітники проходять спеціальне навчання і вивчають протипожежні правила.

Калорифери, які не охолонули, не можна ремонтувати і заливати в них бензин чи гас. Вони повинні мати металеві кожухи та надійні незгораємі підставки. Відстань між балонами і газом і діючим пальником становить не менш як 1,5м, а до електропроводів - не менш як 1м. Перебування людей більше 3год. у приміщеннях, що сушаться, заборонено.

Малярні роботи.

Зовнішні малярні роботи виконують з риштувань або колисок. Робітники, які фарбують мета­локонструкції чи світлові ліхтарі на висоті, повинні корис­туватися запобіжними поясами. Внутрішні малярні роботи виконують з інвентарних помостів.

Застосовуючи фарби, що виділяють шкідливі пари, у будівлях потрібно відчинити вікна, забезпечити добру вентиляцію або наскрізне провітрювання приміщень. Під час роботи з нітрофарбами користуються респіра­торами, після її закінчення миють руки теплою водою з милом. Категорично заборонено курити.

Перебування людей у пофарбованих приміщеннях не повинно пере­вищувати 4год. Робітники, які працюють з небезпечними речовинами, через кожні три місяці проходять медичний огляд. їх обов’язково забезпечують ізолюючими присто­суваннями та теплою водою для миття рук. Виконуючи малярні роботи розпилюванням фарб, треба вжити за­ходів проти пожеж та вибухів парів. При фарбуванні внутрішніх поверхонь цистерн застосовують переносні вентилятори.

Під час варіння та розігрівання оліфи, воску, каніфолі та інших матеріалів потрібно запобігати попаданню во­логи у посуд, в якому варять, а також розбризкуванню і займанню оліфи, воску тощо. Заповнювати казан, в якому варять оліфу, слід не більше ніж на 3/4 його об’єму, а тем­пература розчинника повинна бути нижчою від темпера­тури кипіння.

Роботи з нітрофарбами виконують надворі або в при­міщенні, де є припливно-витяжна вентиляція. Курити та використовувати вогонь у таких місцях заборонено.

Робітників, які працюють у келерній майстерні, забез­печують індивідуальними засобами, а майстерню облад­нують припливно-витяжною вентиляцією.

Перхлорвінілові лакофарбові матеріали і розчинники для них отруйні, тому зберігати їх потрібно у вогнестійких, заглиблених у землю приміщеннях з припливно-витяжною вентиляцією. Електродвигуни повинні бути вибухобезпечними, а вимикачі - винесені в безпечне місце. Працювати з перхлорвініловими сполуками слід у протигазах і з при­мусовою подачею повітря.

Стару олійну фарбу всередині приміщення випалюють за допомогою паяльних ламп при постійному наскрізному провітрюванні.

Порожню тару від лакофарбових матеріалів виносять в окреме приміщення. Фарбуючи покрівлю, користуються запобіжними поясами, страхувальними мотузками і м’я­ким несковзким взуттям.

Очі захищають від пилу, пари, фарбового аерозолю за­хисними окулярами, а шкіру - спеціальними пастами та мазями, які після роботи насухо витирають; тіло миють теплою водою з милом.

Облицювальні роботи.

Під час проведення цих ро­біт потрібно вжити загальних заходів з техніки безпеки. Насікаючи бетонні, залізобетонні і цегляні поверхні, а та­кож обробляючи камінь, робітники повинні користуватися захисними окулярами і рукавицями. Відколюють, підріза­ють і свердлять камінь і плитки справними інструмента­ми і пристроями. Глазуровані і метлаські плитки ріжуть спеціальними різцями з твердих сплавів.

Магнолітову або ксилолітову масу готують на відкри­тому повітрі або у вентильованих приміщеннях, засто­совуючи респіратори, а всю підготовчу роботу, пов’яза­ну з облицюванням, виконують на землі. Щоб зменши­ти шкідливу дію синтетичних матеріалів, особливо при влаштуванні лінолеумних та пластикових підлог, засто­совують захисні засоби (респіратори, протигази, захис­ні окуляри, рукавиці), а також захисні мастила і пасти. Робітники, які працюють з хлорвінілом, смолами, дихло­ретаном, проходять медичний огляд раз в 6 місяців, а із стиролом, полістиролом, дивінілом і розчинниками (бен­золом, толуолом, ксилолом і складними спиртами) - раз на рік. Приміщення, де ведуть ці роботи, забезпечують не менш ніж двократним обміном повітря на годину; ро­бітники повинні мати захисні окуляри, респіратори, а в деяких випадках - і протигази.