61.Державне регулювання грошового обороту в Україні.

Тому державі необхідно безпосередньо втручатися в поведінку окремих економічних суб'єктів, а свій вплив на економіку вона зобов'язана звести до гарантування їм відповідних умов діяльності, тобто опосередковано.Держава як політична організація пануючого класу країни на чолі з урядом і його органами, покликаними забезпечувати охорону існуючого порядку, несе відповідальність за стан і розвиток економіки. Звідси держава має право впливати на економічне життя суспільства шляхом проведення відповідної політики. Особливе місце в економічній політиці займають заходи, які впливають на ринкову ко'юнктуру, на співвідношення сукупного попиту та сукупної пропозиції на ринках. Як відомо, сукупний платоспроможний попит формується і реалізується в грошовій формі в процесі створення, розподілу і використання національного доходу. Отже, шляхом державного регулювання грошового обороту, окремих грошових потоків, маси грошей, рівня процента, швидкості обігу грошей та інших явищ є можливість впливати не тільки на зміну попиту, а й на зміну пропозиції на товарних ринках. Наприклад, додаткова емісія грошей знижує рівень відсотка, що стимулює зростання інвестицій і розширення виробництва. Цьому сприяє і зниження податкового тягаря (гніту).

Залежно від способу і характеру впливу на поведінку економічних суб'єктів можна виділити три групи методів державного регулювання грошового обороту:

- Адміністративні (прямі);

- Економічні (непрямі);

- Змішані.

Адміністративні (прямі) методи державного регулювання засновані на встановленні державою для суб'єктів економічних відносин обов'язкових до виконання норм і нормативів. Прикладом таких норм у сфері грошово-кредитного регулювання можуть служити: граничні величини розрахунків готівкою між юридичними особами, щоквартальні визначення для юридичних осіб граничної суми (ліміту) касових залишків на кінець робочого дня, таргетування грошової маси та ін.

Таким чином, адміністративні (прямі) методи регулювання базуються на деякому примусі суб'єктів грошово-кредитних відносин. Вибір показників, використовуваних для прямого адміністрування, залежить від тенденцій розвитку грошової сфери, завдань, що стоять перед регулюючими органами, дієвості інших інструментів грошово-кредитного регулювання і т.д.

Адміністративні методи часто забезпечують досягнення відмінних результатів. Наприклад, використання центральними банками різних країн цільових орієнтирів (таргет) грошової маси сприяє підвищенню ефективності та надійності грошового обороту. Разом з тим слід зазначити, що в умовах ринкового господарства широке застосування адміністративних методів регулювання може призвести до негативних наслідків, оскільки вони суперечать основним принципам організації ринкової економіки. Для ринкових взаємин більш прийнятні економічні (непрямі) методи державного регулювання грошового обороту, які базуються не на примусі, а на вигоді. Наприклад, використання безготівкових розрахунків значно дешевше, ніж використання розрахунків готівкою, і це стимулює підприємства та організації застосовувати в розрахунках між собою систему безготівкових платежів.

Змішані методи регулювання передбачають поєднання адміністративних і економічних підходів. Вони дуже часто застосовуються в процесах інтервального впорядкування взаємних відносин.