63.Інструменти грошово-кредитного регулювання.

До найважливіших адміністративних інструментів можна віднести:

- регулювання величини процентних ставок за кредитами і депозитами;

- регулювання кількісних параметрів кредитів, що надаються суб'єктам господарювання;

- встановлення "стелі" кредиту центрального банку, що надається урядові та банківським установам;

- регулювання портфеля активів комерційних банків;

- обмеження споживчого кредиту;

- обмеження на відкриття філій та відділень;

- селективна кредитна політика.

Адміністративні інструменти застосовуються в разі, коли важелі впливу не приносять потрібних результатів, або тоді, коли досягнення цілей монетарної політики з використанням лише ринкових інструментів значно уповільнюється. Прямі інструменти монетарної політики досить часто застосовуються у випадках, коли середовище використання ринкових важелів є недосконалим або не існує взагалі. Незважаючи на те, що прямі інструменти грошово-кредитної політики дають можливість вирішити чимало проблем у національній економіці, вони мають незначну дієвість в умовах глобалізації світової економіки. Використання таких важелів протягом тривалого часу призводить до розбалансованості макроекономічних процесів.

Адміністративні інструменти посідають певне місце у практиці центральних банків розвинених країн, а також знайшли широке застосування у країнах, що розвиваються.

Розгляньмо такі прямі інструменти грошово-кредитного регулювання, як регулювання величини відсоткових ставок за кредитами і депозитами комерційних банків, а також здійснення селективної кредитної політики.

Важливе місце в адміністративному регулюванні грошово-кредитної сфери посідає селективна кредитна політика, яка особливо активно використовується у країнах, що розвиваються. Селективна кредитна політика застосовується у країнах з недостатньо розвиненим фінансовим ринком.

Основними інструментами селективної кредитної політики є:

- кількісні параметри кредитів, спрямованих у певні галузі;

- створення спеціальних фінансово-кредитних закладів, які кредитують певні галузі за нижчими відсотковими ставками;

- різноманітні пільги для банківських інституцій, які надають кредити переважно пріоритетним сферам економіки.

64. Грошова реформа, її сутність та особливості проведення в Україні.

Грошова реформа — це проведення деномінації грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту з метою зміцнення грошової системи. Мета грошової реформи — це надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності й конвертованості. У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін.

Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що, крім суто економічних причин, були і досить могутні політичні припини її проведення. Україна з 1991 р. стала незалежною державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обороту національних грошей. Без вирішення цих завдань годі було й вести мову про політичну самостійність та економічну незалежність України. Після виходу зі складу СРСР Україна опинилася без власного емісійного центру, а її рублеві гроші виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла у спадок до Російської Федерації. Сподіватися в цих умовах на нормальне забезпечення потреб обороту грошовою масою та проведення Україною самостійної економічної, фінансової і монетарної політики не було жодних підстав.

Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонаймеше три мети:

- створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави;

- забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни;

- сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили значну її тривалість і багатоетапність.

Довготривалість реформи. Розпочалася реформа в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років формувати власний емісійний механізм і одержав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі;