2.2.Лікувальний масаж

Передумовами до призначення масажу є загальновідомий факт яскраво вираженої його дії на периферичний кровообіг. Враховуючи закономірну залежність між рівнем кровообігу і регенеративними процесами, можна говорити не тільки про можливість його застосування у випадках уповільненого зрощення перелому, але й для стимуляції кісткоутворення [6].

Масаж має знеболюючий вплив. Завдяки цьому в перші дні після перелому зменшується болюче напруження м'язів травмованої кінцівки, що сприяє успішній репозиції відламків. Але застосування масажу на оперовану кінцівку використовується у разі відсутності ускладнень заживання м’яких тканин в області поранення та відсутності інших протипоказань [17].

При застосуванні масажу швидше зменшуються набряки, а, отже, відновлюється і трофіка тканин. Масаж, будучи пасивної гімнастикою для судин, попереджає розвиток в них тромбозу.

Використання масажу до деякої міри попереджає утворення стійких контрактур і атрофії, а у випадках їх виникнення сприяє якнайшвидшої ліквідації.

Після операції масаж призначається на другий-третій день при положенні кінцівки на шині Беллера чи без такої. Поверхневе площинне погладжування, вібрація долонею - основні прийоми до моменту зняття швів. При наявності синців і гематоми застосовується спіралевидне розтирання подушечками пальців. Хороший ефект дає застосування прийомів вижимання проксимальніше перелому. Після зняття швів виконується вібрація долонею в місці проекції перелому, а пізніше вібрація одним і двома пальцями близько шва. З моменту дозволу хворому повертатися на живіт задня поверхня стегна і гомілки масажується саме в цьому положенні. На даному етапі лікування переломів не слід форсувати відновлення амплітуди руху в колінному суглобі. З моменту дозволу хворому вставати переходять до методики третього періоду, основними завданнями якого є [22]:

-стимуляція регенеративних процесів;

-профілактика контрактури, атрофії;

-відновлення амплітуди рухів у суглобах .

Перший період - передопераційний, основним завданням якого є підготовка хворого до операції, а саме: зменшення больового напруги тканин, сприяння якнайшвидшому розсмоктуванню крововиливів.

У другому періоді - післяопераційному, провідними завданнями є [18]:

-профілактика посттравматичних ускладнень (контрактури, атрофії, набряку);

-нормалізація тонусу м'язів;

-поліпшення крово- і лімфообігу травмованої кінцівки;

-стимуляція регенеративних процесів;

-навчання навичкам самомасажу.

Профілактику посттравматичних ускладнень здійснюється з застосуванням таких прийомів (розтирання, розтягнення), які в деякій мірі заповнювали б дефіцит аферентації,яка неодмінно виникає при вимушеному щадіння кінцівки. Нормалізація тонусу м'язів досягається включенням в процедуру масажу розминання, м'якої ручної вібрації, розтягнення. Останній прийом особливо ретельно виконується на передній групі м'язів стегна у зв'язку з тим, що в результаті травми, в значній мірі порушена здатність чотириголового м'яза до подовження.

Дані прийоми слід виконувати поступово наближаючись до зони перелому і застосовуючи легке обтяження по мірі адаптації масажованої ділянки до впливу [43].

Включення прийому «розминка» в післяопераційний період вкрай необхідно, тому що він є найбільш адекватним прийомом при впливі на м'язи, а також сприяє тренуванню судин, попередження застійних явищ в них. Даний прийом починають виконувати з 3-4-й процедури поступово наближаючись до зони перелому.

При розгинальних контрактурах колінного суглоба масаж направлений на розслаблення чотириголового м'яза стегна внаслідок часткової втрати здатності до розслаблення. Задня ж група м'язів стегна масажується із застосуванням тонізуючих прийомів. Така ж диференціація проводиться і на групах м'язів гомілки при тугорухливості гомілковостопного суглоба.

При наявності спайкового процесу, зменшенні еластичності сумково-зв'язкового апарату увага акцентується на масажі в області суглобів із застосуванням прийомів розтирання. Після нормалізації амплітуди рухів у суглобах в кінці періоду основним завданням масажу є повне функціональне відновлення. Зразковий розподіл часу на масажні прийоми, що виконуються в середині другого періоду: 40% - погладжування; 20% - розтирання; 35% - розминка; 5% - пунктуровання. Розподіл часу по ділянках масажу: 7-8 хвилин масаж травмованого стегна і області колінного суглоба, 7-10 хвилин масаж травмованої гомілки і стопи. У цей період починається навчання самомасажу [43].

До перерахованих вище завдань в цьому періоді додається ще одна - поліпшення трофічної функції нервової системи. Для цього застосовується сегментарний масаж зони L5-D8, який призначається на четвертий день після операції. Масажні рухи виконуються в повільному темпі, у напрямку від нище лежачих сегментів до вище розміщених. При проведенні сегментарного масажу використовуються прийоми класичного масажу - погладжування, розтирання, розминка і вібрація. Крім того, застосовуються спеціальні прийоми масажу - «свердління», «пили», «зсув» шкіри, розтирання остистих відростків. Тривалість масажу десять хвилин [16].

Третій період - відновлення. Стимуляція регенеративних процесів здійснюється шляхом поліпшення умов гемодинаміки травмованої кінцівки за рахунок всього комплексу масажних прийомів, що забезпечують розширення кровоносних судин, поліпшення лімфотоку і, отже, більш високий рівень обмінно-трофічних процесів. Застосовується сегментарний масаж і самомасаж здорової і травмованої кінцівки. Після поліпшення стану хворого, розширення його рухових можливостей, а також у міру збільшення часу на масаж травмованої кінцівки, масаж здорової кінцівки скасовували.

Для масажу тригерних зон тулуба можливе застосування методів нетрадиційного східного масажу [36]. Він покращує живлення тканин, розширює обсяг руху всіх суглобів, збільшує їх гнучкість і рухливість. Створює нормальні анатомічні умови для функціонування всього організму, підвищує його імунітет, його стійкість до впливів зовнішнього середовища.

Комплексність впливу методики масажу на організм людини обумовлюється застосуванням декількох основних прийомів. Це прийоми особливого характеру, які являють собою синтез китайського способу - розтирання з віджиманням і японського - Шиа-цу, вплив на біологічно активні точки організму натисненням великих пальців рук. Тиск проводиться не стільки подушечками великих пальців, скільки вагою тіла в правильному положенні рук, і з дотриманням особливого ритму при русі. Цей прийом складається з трьох частин:

-у процесі виконання першої частини реабілітолог ставить великі пальці на область впливу, зосереджуючи вагу тіла на них, тиснуть у напрямку до себе, при цьому в кінцевій стадії навантаження досягає 3 кг / см2. За тривалістю перша складова не перевищує 50% часу виконання всього прийому, механічному впливу піддаються тканини на максимальну глибину [19].

-друга частина - шкребки від себе. При цьому великі пальці повертаються у вихідне положення, за рахунок природної пружності м'якої тканини. За часом це займає 25% від загального виконання прийому:

-складається з відхилення лікарем свого тулуба одночасно з ковзанням долонь по поверхні тіла до себе (перша частина) і практично без переміщення від себе до заданого місця дії (друга частина).