1.1.3 Характеристика споживчих та виробничих вимог до визначеного виду одягу

Одяг повинен володіти споживчими та виробничими властивостями. Одяг - це система матеріальних оболонок на людському тілі, яка захищаючи його, є проявом індивідуальності. Одяг створює навколо тіла певний мікроклімат, який забезпечує оптимальні умови для підтримки теплового балансу і постійної температури, що є необхідною умовою нормальної життєдіяльності людини, збереження її здоров’я і працездатності на високому рівні. Тому до одягу висувають ряд відповідних вимог.

Споживчі показники якості і вимоги до одягу визначають безпосередньо суспільну та індивідуальну цінність одягу для людини. До цих показників належать[6]:

• Соціальні - визначаються попитом споживачів на одяг (вказують на відповідність розмірно-ростового асортименту одягу на внутрішньому і світовому ринках, а також на відповідність прогнозу споживчого попиту),

• Функціональні - характеризуються вимогами відповідності одягу конкретному призначенню (визначають ступінь відповідності виробів конкретному призначенню, умовам експлуатації; ступінь відповідності розмірним і віковим характеристикам споживача, його зовнішньому вигляду і психологічним особливостям),

• Естетичні - спрямовані на забезпечення високої якості оформлення зовнішнього виду матеріалів у відповідності зі стилем, напрямком моди, національними традиціями (визначають художню концепцію одягу і ступінь відповідності його сформованому суспільному естетичному ідеалу, новизну моделі і конструкції, ступінь досконалості композиції моделей, товарний вигляд; одяг має бути відображенням свого часу).

• Ергономічні - вимоги включають комплекс антропометричних, гігієнічних та психофізіологічних вимог (визначають ступінь відповідності одягу, його окремих частин антропометричним і психофізичним особливостям людини; його гігієнічну відповідність санітарно-гігієнічним нормам; зручність користування виробом у різних побутових і виробничих умовах).

• Експлуатаційні - витрати на хімчистку, прання та відновлення (визначають ступінь стабільності збереження якості одягу при носінні, його надійність).

Виробничі вимоги до одягу – це економія матеріалу й зменшення трудомісткості обробки виробів, які є основними факторами, що забезпечують зниження важкість пошиття виробу. Тому вироби в індивідуальному виробництві повинні бути економічні й технологічні.

Виробничі вимоги можна поділити на конструктивно-технологічні та економічні.

• Конструктивно-технологічні вимоги визначають технологічність конструкції виробу, затрати праці та терміни виготовлення моделі. Важливим засобом, який стимулює процес виробництва, є стандартизація та уніфікація деталей, окремих конструкцій та вузлів виробу. За допомогою варіації елементів, зберігаючи конструктивну основу, можна досягти новизни моделі. Робота по уніфікації деталей одягу - це метод моделювання сімейства моделей на одній конструктивній основі. Технологічність виготовлення одягу визначається можливістю використання в процесі виробництва оптимальних та економічних технологічних процесів, найбільш вдалих прийомів та способів обробки виробів.

• Економічні вимоги - полягають у доступності одягу при його високій якості. Досягають цього використанням найбільш економічних конструкцій, які дають змогу скорочувати витрати тканини на вироби, а також впровадженням механізованих процесів обробки тканини. В результаті цього вартість виробу знижується.