5 Економічна частина
5.1 Постановка задачі
ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11231» надає послуги у сфері пасажирських перевезень автобусами марки «Богдан», «Мерседес» 404, 407, «Сканія» СР112, «Ікарус» 255.
До складу підприємства входять багато спеціалізованих ділянок з ремонту на яких можна зробити всі види ремонту і технічного обслуговування.
На підприємстві немає системи управління якістю. Але враховуючи умови жорсткої конкурентної боротьби на світовому ринку можливість реалізації послуг визначається в основному їх якістю. При цьому успіх підприємства залежить не від того, якою мірою якість продукції відповідає діючим в країні стандартам і технічним умовам, а від того, наскільки реально його сприймає і оцінює покупець. Тому на підприємстві було проведено попередній аудит та запропоновано як за доцільне впровадження СУЯ та проведення сертифікації у відповідності до вимог ДСТУ ISO 9001:2009.
У дипломній роботі проведений попередній аудит СУЯ. А в економічній частині роботи запропоновано розрахунок економічної доцільності проведених дій.
5.2 Методи визначення економічної ефективності
Економічна ефективність – це відносна величина, яка характеризує результативність будь-яких витрат. Ефект – це результат від якої-небудь дії, який частіше виражається певною грошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національний дохід). Ефект може бути позитивним (економія витрат) і негативним (збитки).
Економічна ефективність капітальних вкладень, призначених для реалізації проектних розробок, визначається шляхом розрахунку ряду показників [31].
Методи економічної ефективності можна кваліфікувати по трьом основним напрямам:
Перший метод [32, 33] полягає у визначенні показників абсолютної ефективності, які характеризують віддачу всієї суми капітальних вкладень і дозволяють встановити ефективніший варіант. До цих показників відносять коефіцієнт економічної ефективності (Эабс) і термін окупності капітальних вкладень (Т).
(5.1)
,
(5.2)
де ΔПч – чистий прибуток;
CI – капітальні вкладення.
Капітальні вкладення складаються з витрат на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих і споруду нових підприємств, заміни вибулих основних фондів новими [32, 33].
До складу капітальних вкладень входять:
вартість будівельно-монтажних робіт (підготовка території під забудову, саме будівництво споруд, монтаж устаткування);
вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструментів і інвентарю, які входять до складу основних фондів;
витрати на проектно-дослідницькі роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічне спостереження, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, інші витрати, пов'язані з підготовкою до будівництва і експлуатації об'єкту.
Чистий прибуток визначається по формулі:
,
(5.3)
де 0,7 – коефіцієнт, що враховує оподаткування на прибуток;
ΔП – приріст прибули.
Другий метод [32, 33] полягає у визначенні показника NPV (чистий дисконтований дохід або чиста приведена вартість). Ця величина є оцінкою сьогоднішньої вартості потоку майбутнього доходу. Він визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового кроку, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами.
,
(5.4)
де n – кількість років, в перебігу яких очікуються щорічні доходи в розмірах Пi;
r – норма дисконту.
Третій метод [32, 33] полягає у визначенні показника IRR (внутрішня норма прибутковості). Ця величина є тією нормою дисконту (Евн), при якій величина приведених ефектів дорівнює приведеним капіталовкладенням. Іншими словами, Евн (IRR) є рішенням рівняння:
(5.5)
Якщо IRR дорівнює або більше норми, що вимагається інвестором, доходу на капітал, то інвестиції в даний інвестиційний проект виправдані, і може розглядатися питання про його ухвалення. Інакше інвестиції в даний проект недоцільні.
Для визначення ефективності з допомогою, приведених вище за методик, необхідно визначити приріст чистого прибутку ΔПч. Для цього необхідно знати статті витрат.