25. Штучне дихання.

Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні.

Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого. При виконанні штучного дихання "з рота в рот" та "з рота и ніс" потерпілого рятівник видихає зі своїх легенів в легені потерпілого об'єм повітря в кількості 1000-1500 мл. Цей метод найбільш ефективний, однак можлива передача інфекції, тому використовують носовичок, марлю, спеціальну трубку.

Підготовка до штучного дихання:

Звільнити потерпілого від одягу - розв'язати галстук, розстебнути комір сорочки тощо;

Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню - стіл або підлогу;

Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів.

Пальцями обстежити порожнину рота.

Виконання штучного дихання:

Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями втискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому до рота, вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-15 разів на хвилину. Якщо пошкоджене обличчя проводити штучне дихання "із легенів у легені" неможливо, треба стосувати метод стиснення і розширення грудної клітини.

26. Непрямий масаж серця.

Зовнішній масаж серця - це ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом. Треба знайти розпізнавальну точку - мечоподібний відросток грудини, - він знаходиться знизу грудної клітки над животом. Стати треба з лівого боку від потерпілого і покласти долоню однієї руки на нижню третину грудини, а поверх - долоню другої руки. Тепер ритмічними рухами треба натискати на грудину (з частотою 60 разін на хвилину). Сила стиснення має бути такою, щоб грудина зміщувалась на глибину 4-5 см. Масаж серця доцільно проводити паралельно із штучним диханням, для чого після 2-3 штучних вдихів роблять 4-5 стискань грудної клітки.

27. Вогнестійкість. Ступені вогнестійкості.

Ступінь вогнестійкості визначається залежно від мінімальної межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій.

Мінімальна межа – час після закінчення якого конструкція втрачає свою несучу або захистну ф-цію в умовах пожежі.

Вибір ступеня вогнестійкості будинків і споруд, допустиму кількість поверхів і допустиму площу поверху між протипожежними стінами установлюють залежно від категорії виробництва. Так, для категорії виробництва А, Б будинок повинен бути не нижче І та II ступеня вогнестійкості, а кількість поверхів не більше шести, причому площа поверху між протипожежними стінами не обмежується. Для виробництн категорій В при І та II ступені вогнестійкості допускається будувати будинки до восьми поверхів.

А – 1 категорія

Б – 2 категорія

В – 3, 3а, 3б категорії

Г – 4, 4а категорії

Д – 5 категорія

Ступінь вогнестійкості будинків	Мінімальні межі вогнестійкості будівельних
		конструкцій, год
	Стіни
	несучі		самонесучі		зовнішні несучі	перегорожі
І	2,5		1,25		0,5	0,5
ІІ	2		і		0,25	0,25 "
ПІ	2		1		0,25; 0,5	0,25
ІІІа	1		0,5		0,25	0,25
III б	1		0,5		0,25; 0,5	0,25
IV	0,5		0,25		0,25	0,25
ІVа	0,5		0,25		0,25	0,25
V	Не нормуються