8. Право працівників на пільги і компенсації.

Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів т умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів ПІЛЬГ і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

В залежності від енерговитрат фізичні роботи поділяються:

• Легкі (виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з ходьбою)

• Середньої важкості а)вантажі <1 кг

б)вантажі >10кг

Працівники зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами забезпечуються : лікувально-профілактичним харчуванням, газованою солоною водою.

Вони мають право на:

• Оплачувані перерви сан-оздоровчого призначення

• Додатково оплачувана відпустка

• Оплата праці у підвищеному розмірі

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором пільги і компенсації передбачені законодавством.

Роботодавець протягом дії трудового договору не пізніше ніж за 2 місяці повинен письмово попереджати працівника про зміни робочих умов і зміни пільг і компенсацій.

9. Атестація робочих місць — комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу.

Включає облік та комплексну оцінку відповідності кожного робочого місця вимогам стандартів, методикам виконання вимірювань, санітарним нормам і правилам, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками з метою реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Порядок проведення

Для організації і проведення атестації керівник підприємства повинен видати наказ, у якому вказується підстава і завдання атестації, визначається склад атестаційної комісії, встановлюються терміни і графіки проведення як підготовчих робіт, так і самої атестації, визначаються проектні і науково-дослідні організації, що необхідні для науково-технічної оцінки умов праці і розробки заходів для їхньої оптимізації. Безпосередньо атестацію проводить атестаційна комісія, до складу якої мають входити головні фахівці, працівники відділу кадрів, праці і зарплати, охорони праці, представники громадських організацій та ін. Загальний порядок атестації такий:

1. формується необхідна правова й інформаційно-довідкова база й організовується її вивчення;

2. виготовляються плани розміщення устаткування по кожному підрозділу і визначаються межі розміщення робочих місць, складається перелік робочих місць, що атестуються;

3. вивчаються чинники виробничого середовища і трудового процесу;

4. на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника встановлюється відповідність професій і посад працюючих на досліджуваних робочих місцях характеру фактично виконуваних робіт;

5. складається «Карта умов праці» (далі - Карта) на кожне робоче місце або на групу аналогічних місць;

6. проводиться гігієнічна оцінка умов праці;

7. проводиться оцінка технічного й організаційного рівня робочого місця;