- •Наука про комунікацію.
- •7.1. Становлення науки про масову комунікацію.
- •7.1.1. Перший етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.1.2. Другий етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.1.4. Четвертий етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •Дослідження соціальних комунікацій.
- •9.1. Напрями досліджень масової комунікації.
- •Комунікація як процес.
- •Загальні характеристики комунікації.
- •Визначення терміну:
- •Підходи до визначення суті:
- •Альтернативні традиції аналізу: структурна, біхевіоральна, культурна. Структурний (структуралістський) підхід.
- •§Біхевіоральний (організаційний) підхід.
- •§Культурний (культуралістський)підхід.
- •Інформація.
- •Визначення.
- •Властивості інформації.
- •Невідривність від мови носія.
- •Незалежність від творців.
- •Види інформації.
- •Перша класифікація інформації:
- •Друга класифікація інформації:
- •Третя класифікація інформації:
- •Класифікація інформації для економічного аналізу.
- •Види мас-медій.
- •Види мас-медій.
- •Процес масової комунікації.
- •Становлення науки про масову комунікацію.
- •7.1. Становлення науки про масову комунікацію.
- •7.1.1. Перший етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.1.2. Другий етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.1.4. Четвертий етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •Перший етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •Другий етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •Третій у розвитку науки про масову комунікацію.
- •Четвертий етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •Новітній етап науки про масову комунікацію.
- •Характер масової комунікації.
- •Система масової комунікації.
- •Структура масової комунікації.
- •Форми масової комунікації.
- •1.3.1. Форми масової комунікації.
- •Концепція мас.
- •Масова аудиторія.
- •Масова культура та популярна культура.
- •Чотири моделі комунікації за Денісом Мак-Квейлом.
- •Візуальна та вербальна комунікація. Візуальна комунікація.
- •Вербальна комунікація.
- •Масмедійна комунікація.
- •Рекламна комунікація.
- •Функції реклами (за о. Феофанову)
- •Політичні функції
- •Pr комунікація.
- •Франкфуртська школа та критична теорія.
- •Культурологічні дослідження у творчості Беньяміна Ст.
- •Бірмінгемська школа.
- •Гендерні проблеми та мас-медії.
- •Плекання та опосередковування ідентичності.
- •Глобалізація культури.
- •Свобода медій.
- •Різноманітність медій. Підходи до розуміння медіа-теорії[ред. • ред. Код]
- •«Медіяцентричний» та «соціоцентричний» підходи[ред. • ред. Код]
- •Культуралізм та матеріалізм[ред. • ред. Код]
- •Види теорій[ред. • ред. Код]
- •Соціально-наукова (Соціологічна теорія)[ред. • ред. Код]
- •Нормативна теорія[ред. • ред. Код]
- •Операційна теорія[ред. • ред. Код]
- •Повсякденна медійна теорія або теорія здорового глузду[ред. • ред. Код]
- •Якість інформації.
- •Значення відповідальності.
- •Межі та зв’язки відповідальності.
- •Дві альтернативні моделі відповідальності.
- •Ознаки адміністративної відповідальності[ред. • ред. Код]
- •Визначення масовокомунікаційного впливу.
- •Концептуальні засади масовокомунікаційного впливу.
- •4.1.2. Концептуальні засади масовокомунікаційного впливу.
- •Професійні засади масовокомунікаційного впливу.
- •Види масовокомунікаційного впливу.
- •4.2.1. Масове зараження.
- •Різновиди глобальних мас-медій.
- •Види мас-медій.
- •Міжнародна медійна залежність.
- •Оригінальна теорія[ред. • ред. Код]
- •Нова теорія[ред. • ред. Код]
- •Поточне використання[ред. • ред. Код]
- •Міжнародний потік інформації.
- •Аналіз/використання іп[ред. • ред. Код]
- •Культурний імперіалізм.
- •Поняття національної та культурної ідентичності.
- •Діяльність медійних організацій: фільтрування і добір.
- •Чинники добору новин.
- •Роль українських медіа у розвитку соціальних комунікацій.
- •Соціальна комунікація як обмін соціальною інформацією.
- •Поняття про соціально-комунікаційні технології.
Межі та зв’язки відповідальності.
Дві альтернативні моделі відповідальності.
Альтернативні моделі відповідальності юри-
дичних осіб (адміністративна, цивільна) не
дають тих процесуальних гарантій, які дає
кримінальний процес.
Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності. Підставою для А. в. є адміністративне правопорушення. Питання порядку застосування А. в. регулюютьсяКодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП). До порушників застосовуються адміністративні стягнення (попередження, штраф, оплатне вилучення предмета,конфіскація, позбавлення спеціального права, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт). Виняток передбачений ст. 21 КпАП, згідно з якою орган, уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника може звільнити його від А. в., передавши матеріали на розгляд громадськості для вжиття заходів громадського впливу. Суб'єктами А. в. можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку. Законодавством встановлено певні обмеження А. в. для неповнолітніх, службових осіб, іноземців, які згідно з міжнародними договорами користуються імунітетом щодо адміністративної юрисдикції в Україні. На відміну від кримінального правопорушення за адміністративне правопорушення не передбачено позбавлення умовних прав (вступу у виш, права на службу в органах правопорядку та права на державні посади).
Ознаки адміністративної відповідальності[ред. • ред. Код]
Виділяють основні та похідні ознаки адміністративної відповідальності. До основних ознак відносять те, що адміністративна відповідальність:
1) є засобом охорони встановленого правопорядку;
2) нормативно визначена й полягає в застосуванні санкцій адміністративних правових норм;
3) супроводжується осудом із боку держави правопорушника та правопорушення;
4) пов'язана із застосуванням примусу та негативних для правопорушника наслідків;
5) реалізується у визначених законодавством процесуальних формах.
До похідних ознак відносять те, що:
1) підставою адміністративної відповідальності є не тільки проступки, передбачені нормами адміністративного права, а й порушення, передбачені нормами інших галузей права (наприклад, житлового, трудового, земельного та ін.);
2) адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень;
3) право притягати до адміністративної відповідальності належить державним органам та їхнім посадовим особам;
4) існує особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності і т. ін.
Адміністративна відповідальність настає з досягненням 16-річ-ного віку (ст. 12 КУпАП).
Вчинення адміністративного проступку неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує адміністративну відповідальність. За вчинення адміністративних проступків у віці від 16 до 18 років до неповнолітніх можуть бути застосовані такі заходи впливу: а) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення в потерпілого;
б) застереження;
в) догана або сувора догана;
г) передача неповнолітнього під нагляд батькам чи особам, які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за згодою колективу, а також окремим громадянам на їх прохання (ст. 24і КУпАП).
Цивільна відповідальність — одна з форм юридичної відповідальності, суть якої полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов'язків шляхом застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки.
Форми цивільно-правової відповідальності [ред | правити вікі-текст]
Під формою цивільно-правової відповідальності розуміється форма вираження тих додаткових обтяжень, які покладаються на правопорушника. Цивільне законодавство передбачає різні форми відповідальності. Розрізняють такі форми
1) Компенсаційна - відшкодування збитків (ст. 15 ЦК) компенсація моральної шкоди
2) Штрафная - сплати неустойки (ст. 330 ЦК), втрати завдатку (ст. 381 ЦК) і т. Д.
3) Заборонна - заборони, обмеження в правах відносно правопорушника (заборона займатися будь-якою діяльністю)
4) Примушування - порушник примушується до вчинення будь-яких дій (наприклад, до укладення договору ст. 445 ЦК).
