Нормативна теорія[ред. • ред. Код]
Відгалуження соціальної філософії, яка більше опікується питанням, як медії можуть діяти, якщо певні соціальні цінності будуть визначені і реалізовані, і, звичайно, природою цих соціальних вартостей. Цей різновид теорії важливий, оскільки він невиступає гравцем (нікого не представляє) у конфігурації медіаінституцій і справляє відчутний вплив на очікування від медій, які має публіка та інші соціальні агенти й актори.[4]
Операційна теорія[ред. • ред. Код]
Може бути названа теорією роботи, оскільки пропонує настанови для діяльності медій: як певні речі можуть реалізовуватися згідно з абстрактними принципами соціальної теорії, а також як важливі результати можуть бути досягнені. У випадку з медіями це допомагає систематизувати досвід щодо того, як добирати новини, догодити авдиторії, розробити ефективну рекламу, триматись у дозволених суспільством рамках, ефективно використовувати джерела інформації і доносити цю інформацію до користувача. Іноді вона може перетинатись з нормативною теорією, наприклад, у питаннях журналістської етики.
Повсякденна медійна теорія або теорія здорового глузду[ред. • ред. Код]
Ця теорія стосується наших особистих знань та досвіду в цій сфері, які дають нам змогу зрозуміти, що відбувається, яку роль ЗМК відіграють у нашому житті, як треба «читати» різні жанри, і як нам подобається їх читати, як мас-медії та різноманітні жанри різняться між собою тощо. Ця теорія допомагає робити послідовний вибір, розвивати смак і критичне мислення, встановлювати власний спосіб життя у медійному просторі. Це здійснює вплив на кінцеву медійну продукцію, на напрями та межі впливу медій. Наприклад, дає нам змогу відрізняти «правду» від «вигадки», «читати між рядками», бачити, що стоїть за методами переконування реклами та інших видів пропаганди. Вияви цієї теорії трапляються у нормах користування медіями, якими керується багато людей, вона може істотно впливати і на результати громадських дебатів щодо медій, попри відсутність наукових підтверджень.
Якість інформації.
Якість інформації (Information/Data quality) - сукупність властивостей, що відображають, ступінь придатності конкретної інформації або даних про об’єкти і їхній взаємозв’язок, для досягнення цілей, що стоять перед користувачем.
Значення відповідальності.
Відповіда́льність — загальносоціологічна категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язків, соціальних завдань, норм і цінностей. Відповідальність означає усвідомлення суті та значення діяльності, її наслідків для суспільства і соціального розвитку, вчинків особи з погляду інтересів суспільства або певноїгрупи[1].
Відповідальність як така — не юридичний термін, а соціологічний. Не можна говорити про відповідальність винятково у негативному значенні. Це поняття напрочуд багатогранне, що демонструється прикладами його вживання:
«почуття відповідальності»;
«відповідальна поведінка»;
«підвищити відповідальність»;
«узяти відповідальність на себе»;
«притягнути до відповідальності»;
«звільнити від відповідальності»;
«вчинити відповідально»;
«посісти відповідальне становище»;
«товариство з обмеженою відповідальністю».
Соціальна функція відповідальності розкривається у понятті соціальної відповідальності, державно-обумовленим прикладанням якої є юридична відповідальність.
Теорія соціальної відповідальності. Являє собою компроміс між думкою
про необхідність владного контролю і підтримкою повної свободи преси. Ця
теорія виникла завдяки комісії зі свободи преси (США). Поштовхом було те,
що вільному ринку преси не вдалося забезпечити суспільство обіцяними
благами. Навпаки, комерційні ЗМІ обмежили доступ громадян до них (висо-
кі ціни на інформаційний продукт, тематична однобокість, зниження рівня
професійних стандартів, що призвело до незадоволення інформаційних, со-
ціальних і моральних потреб людей).
Відомий фахівець із масової комунікації Д. Макквейл називає основні
принципи теорії соціальної відповідальності:
1) має бути обов’язок медіа перед суспільством;
2) необхідно дотримуватися високих професійних медіастандартів;
3) медіа повинні саморегулюватися в рамках законів;
4) уникати інформації й засобів, які можуть призвести до злочинів, насил-
ля, образ тощо;
5) подавати різні точки зору, передавати різноманітність у суспільстві;
6) медіапрацівники мають звітуватися перед суспільством.
На довірі люди легко занурюються у медіареальність, живуть у
соціальних міфах. Ця особливість масової інформації лежить у площині со-
ціальної відповідальності комунікантів, проте маємо таку картину: журна-
лісти недооцінюють міфотворчу функцію масової інформації й безболісно
для себе занурюють людей у соціальні міфи; рекламісти, піарники, пропа-
гандисти, агітатори використовують міфотворчу функцію інформації як за-
сіб і радіють із того.
З точки зору теорії масової комунікації масова інформація не є валідним
засобом для індивідуального розвитку особистості, але вона є надійним за-
собом для її масифікації та соціалізації.