26. Масмедійна комунікація.

Масове спілкування, у середовищі якого функціонує масовоінформаційна

індустрія, що пов’язана з використанням засобів комунікації (преси, телеба-

чення, радіо, інтернет-видань) і передбачає виконання суспільно важливих36 Частина перша

завдань, спрямованих на забезпечення суспільства інформацією,— модифі-

кується у масмедійні комунікації, до яких належать телевізійні, радіо-, пре-

сові та електронні комунікації. Використовуючи масову комунікацію як се-

редовище і підкорюючись його вимогам, у той же час працівники мас-медіа

охоплюють тільки певні форми спілкування, шукають оптимальні для вико-

нання своїх завдань засоби й способи. Так, сучасна журналістика катего-

рично відкидає маніпулятивну форму масової комунікації, робить спроби

демократизувати суб’єктно-об’єктну форму, надає перевагу розповідній і на-

магається працювати якісно у форматі новин.

Сучасна журналістика активно використовує й демонстративно-розважа-

льну форму, транслюючи різні розважальні програми, влаштовуючи видови-

ща. Активно розвивається й публіцистично-аналітична форма у лоні мас-ме-

діа, зокрема, через транслювання аналітичних програм, авторських передач,

аналітику в газетах тощо.

Особливістю масмедійних комунікацій є низький рівень комунікаційної ін-

тенції (відсутність спеціальної уваги професійних комунікантів до цілей

масового спілкування). Перевага віддається інформаційній інтенції, тобто

виробничо-інформаційному цілепокладанню. Саме з цієї точки зору зрозумі-

лими стають формулювання мети спілкування, яке дають журналісти: інфор-

мувати громадськість, дати потрібну інформацію і т. п. замість сформува-

ти громадську думку, переконати громадян, підвищити рівень культури лю-

дей і т. п. Інформувати — є інтенцією, виробничим завданням працівників

інформаційної індустрії. Комунікаційна ж інтенція комуніканта мала б пе-

редбачати певну реакцію співрозмовника й у випадку її відсутності насторо-

жувати журналістів щодо якості їхньої інформаційної продукції. Таким чи-

ном, питання ефективності масмедійних продуктів не є настільки актуаль-

ним для журналістів, як, наприклад, для рекламістів, фахівців зі зв’язків з

громадськістю.

Більш зацікавленими у коректному формулюванні комунікаційних цілей є

інститути редакторів, видавців, масмедійних менеджерів, власників ЗМК.

Отже, масмедійні комунікації відрізняються від інших видів масової ко-

мунікації тим, що для представників мас-медіа виготовлення інформаційних

продуктів розглядається як основна мета й завдання. Інші ж представники

масової комунікації розглядають інформаційні продукти переважно як засо-

би досягнення комунікаційних цілей чи виконання комунікаційних завдань.

Для журналіста підготовка випуску новин є метою, для піарника, наприклад,

новини є вже засобом створення позитивного іміджу його організації в сві-

домості громадян.

Чи не означає це, що масмедійні комунікації мають стихійний характер,

якщо перевага віддається інформаційному виробництву? Якоюсь мірою так.

Але для того й існує інститут редакторів, видавців, які мають осмислюватиЧастина перша 37

інформаційне виробництво в системі масової комунікації, відповідно керува-

ти тим виробництвом, аналізувати, як впливає інформаційна продукція на

громадян.

Чим же керуються журналісти, готуючи інформаційні матеріали? Підго-

товка будь-якого інформаційного матеріалу відбувається, як правило, в сис-

темі суспільно-політичних, культурологічних, наукових, фахових (медич-

них, інженерних, економічних і т. д.) чинників сьогодення, які й визначають

тему, а також спонукають журналістів до роботи (окрім тих випадків, коли

журналісти виступають у ролі піарників і мають чітко задану комунікативну

інтенцію). Актуальність теми визначається зв’язком із сьогоденням, зацікав-

леністю аудиторії. Для цього журналісти намагаються моніторити соціум

стосовно його проблем, потреб. Вони зосереджені на їх розкритті й пошуку

нових, можливо сенсаційних, фактів. Але, з точки зору теорії масової кому-

нікації, журналісти не враховують реакції громади й технологічно не закла-

дають її в інформаційний продукт на рівні засобів отримання бажаних реак-

цій від людей. А саме бажані реакції формують комунікаційні цілі. І саме це

є головною вимогою до планування комунікаційного акту.

Проте в медійному світі вважається, що як тільки журналісти переймаю-

ться комунікаційною інтенцією (комунікаційним цілепокладанням, тобто ви-

значенням того, як впливатиме інформаційний продукт на громаду), вони

починають займатися рекламою, піаром, агітацією чи пропагандою. Але це є

помилкова думка. Річ не в інтенції, а в змісті інформаційного продукту, вла-

сне в тому, який характер має подача матеріалу: подача збалансована щодо

точок зору чи ні, перевірена щодо точності фактів чи ні, повна щодо факта-

жу чи ні, актуальна для аудиторії інформація чи ні тощо.

Однак цілком можливою є й така діяльність журналістів, коли вони пере-

ймаються комунікаційною інтенцією, свідомо формують громадську думку

шляхом подачі актуальної, збалансованої, точної, повної інформації. І не-

припустимою є діяльність журналістів, коли вони нехтують комунікаційною

інтенцією, думають тільки про виготовлення інформаційного продукту, але

при цьому порушують баланс точок зору, приховують факти, перекручують

їх.