13. Другий етап у розвитку науки про масову комунікацію.

Другий етап у розвитку науки про масову комунікацію (40-ві — початок

60-х років) посилює зацікавлення учених масами як об’єктом впливу і разом

із тим змінює уявлення про маси як пасивну аудиторію на маси — активну190 Частина третя

аудиторію, від якої залежить ефект впливу ЗМК на людей. Країною розквіту

теорії масової комунікації стали США, повсюди відкривалися школи журна-

лізму, або як їх найчастіше називають — школи, факультети масової комуні-

кації, де обов’язковим є вивчення масового спілкування. У 40-ві — на почат-

ку 50-х років праці П. Ф. Лазарсфельда, Г. Годе та ін. були присвячені

ефектам та ефективності масової комунікації під час президентських кампа-

ній, підготовки військових у збройних силах США. “Значний вплив,— вва-

жає О. В. Зернецька,— не тільки на американських, а й на європейських до-

слідників масовокомунікаційних процесів справили концепції Г. Д. Ласвелла,

який у своїх працях “Комунікаційні дослідження в політиці” (1942) та

“Структура і функції комунікації” (1948) так висловив формулу досліджен-

ня феномену: ХТО говорить — ЩО сповіщає — яким КАНАЛОМ — КОМУ

— з яким ЕФЕКТОМ… У ході розвитку досліджень масової комунікації

складники формули Г. Д. Ласвелла були розподілені на дискретні частини

окремих дисциплін: контрольний аналіз (хто), контент-аналіз (що), аналіз

аудиторії (кому) і ефект-аналіз (ефект, справлений на аудиторію)” (Там

само.— С. 21—22).

На початку 50-х років увага “комунікаційної еліти” США, що працювала

у найпотужніших університетських центрах масової комунікації, була при-

кута до впливу мас-медіа на зарубіжну аудиторію під час “холодної війни”, а

пізніше — впливу американських ЗМК на країни третього світу. Подібні до-

слідницькі програми визначаються, контролюються і фінансуються урядом,

окремими інститутами державної влади і низкою фондів. Масовокомуніка-

ційні дослідження в США розглядалися як знаряддя для соціального мене-

джменту та як зброя в соціальному конфлікті. Комунікаційна еліта, яка

складалася з провідних у галузі масової комунікації американських та євро-

пейських учених, що емігрували до США під час Другої світової війни, пи-

сала підручники, мала привілей контактувати з урядом, входила в редакційні

ради провідних журналів, ставала деканами та почесними професорами біль-

шості впливових шкіл комунікації та журналізму в США (Там само.— С.

22—23).

Основою теоретичного підходу до масової комунікації в цей час було уяв-

лення про медіаефекти, які демонструвала масова аудиторія в результаті ме-

діа-впливу. В основному це уявлення трималося на інтересі до аудиторії та

ступені її задоволення від ЗМК, оскільки вважалося, що самі по собі ЗМК

неефективно впливають на масу і виконують не стільки роль мовця, як дійо-

вої особи всередині організованого кимось (більш соціально важливим суб’-

єктом) комунікаційного процесу. Якщо на першому етапі формування теорії

масової комунікації учених цікавило, як ЗМК маніпулюють аудиторією, то

на другому етапі “виявився інтерес до того, як сама аудиторія оцінює кому-

нікацію” (Там само.— С. 24), яких впливів вона зазнає попри свою активнуЧастина третя 191

позицію щодо ЗМК та як ефективно зорганізувати масову комунікацію для

отримання медіаефектів. Дослідники активно працювали над низкою питань

щодо впливовості дій масової комунікації.

Другий етап досліджень масових комунікацій більшість фахівців окреслює в межах початку 40-х – початку 60-х років ХХст. Цей етап можливо охарактеризувати як фундаментальний у становленні та розвитку масових комунікацій тому, що саме в цей період частина дослідників безпосередньо зайнялась створенням «теорії масових комунікацій» [3, с. 20].

Окрім того, що другий етап розвитку досліджень був науково продуктивним і визначальним у подальшому розвитку масових комунікацій взагалі, він дав надзвичайно продуктивний поштовх для професійної освіти журналістів. Насамперед така практика охопила університети США, а на початку 50-х рр. ХХ ст. факультети журналістики виникли і в Україні.

Перші теорії масових комунікацій розбудувались за принципом «стимул – реакція» [1, с. 62]. У той час дослідників об'єднувала віра у безмежні можливості засобів масової комунікації, у всесилля методів пропаганди. Такі настрої панували тоді в США тому, що вдалось достатньо швидко трансформувати суспільну думку населення країни від союзницьких поглядів на результати та роль СРСР у ІІ- ій світовій війні на жорстке протистояння з Радянським Союзом тих часів, тобто на сприйняття реалій «Холодної війни». Вважалось, що повідомлення ЗМК однаково сприймаються усіма членами аудиторій та викликають незворотну і безпосередню реакцію з боку цих аудиторій.

На таких принципах побудовані моделі масових комунікацій Г. Лассвелла (1948 р.) та К. Шеннона і В. Вівера (1949 р.). Згідно з теорією Г. Лассваелла комунікація схожа з дією чарівної кулі , що, оволодіваючи свідомістю людини, начебто автоматично трансформує ідеї, емоції, значення або мотивації самої людини. Така спрощена схема отримала назву «теорії чарівної кулі» і мала значний успіх та вплив на розвиток досліджень масових комунікацій другого і навіть третього етапу їх розвитку.

Модель Г. Лассвелла жорстко критикували інші дослідники, але в той же час самі потрапляли під вплив її простої та чіткої схеми.

Більш фундаментальною теорією були концепції, висунуті у 1942-1944 рр. П. Лазарсфельдом, під впливом якого вже у 1958 р. Г. Лассвелл, Р. Браддок та інші дослідники дещо змінили власні погляди та значно покращили, вдосконалили свої первинні моделі.

Значний вплив на подальші дослідження мали розробки К. Шеннона в галузі теорії інформації, які стали класичними працями в цій сфері знань. Окрім того, К. Шеннон разом із В. Вівера розробили лінійні графічні моделі комунікацій, що включали вже п'ять основних функціональних компонентів та один фактор дисфункції – шум. Встановлення природи впливу шумів на смислову функцію повідомлення, що транслюється, справило велике враження на дослідників того часу, було поширено і розвинуто в багатьох теоретичних працях 50-х – 70-х рр. ХХ ст. Вплив моделі К. Шеннона простежується на всі подальші розробки до нашого часу. Важливим було і запозичення авторами подальших розробок з теорії К. Шеннона принципу виділення однієї чи декількох змінних, що впливають на сприйняття інформації (телеінформації) [1, с. 63-64]. Значним здобутком цього етапу протягом 50-х рр. ХХ ст. були напрацювання групи С. Ховланда Йельского університету США, яка займалась проектами встановлення умов досягнення ефективності різних типів комунікацій, що спрямовані на переконання аудиторії в цінностях та ідеях, які поставленні в якості завдань перед розробками інформаційного продукту [1, с. 65].

Таким чином, другий етап розвитку досліджень масових комунікацій став кардинальним і найбільш важливим у цій сфері діяльності людства. Детальне дослідження всіх ідей, теоретичних розробок і творчих доробок цього етапу – це теми окремих досліджень.

В. Різун, наприклад, відзначає ,що саме дослідження та здобутки другого етапу посилили зацікавленість учених масами як об’єктом впливу і, разом із тим, змінили уявлення про маси як пасивну аудиторію на протилежне. Маси вже були визначені як активна аудиторія, від якої залежить ефект впливу засобів масової комунікації на людей [9, с. 29].

Масовокомунікаційні дослідження другого етапу в США слід розглянути як розробку знаряддя для соціального менеджменту та інформаційної зброї в соціальному конфлікті того часу, як знаряддя інформаційно-психологічної війни двох полюсів міжнародного впливу (боротьби між США та колишнім СРСР).