12. Перший етап у розвитку науки про масову комунікацію.

Інтерес до масової аудиторії (мас, гетерогенної і часто великої кількості

індивідуумів, людей тощо) виник із самого початку науки про масову кому-

нікацію ще на першому етапі її існування (від початку ХХ ст. до кінця 30-х

років). “…Бурхливий розвиток преси, що досягла масових тиражів, а та-

кож документального і художнього кінематографа, активне впровадження

радіо в побут привернули до них увагу, породили переконання, що ці мас-ме-

діа мають неабияку владу над масовими аудиторіями, впливають на су-

спільну думку, змінюють ставлення та поведінку, нав’язують політичні орі-

єнтації” (Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації

і міжнародні відносини.— К.: Освіта, 1999.— С. 19).

Така увага до масової аудиторії була в соціологічно-психологічних пра-

цях та базувалася на емпіриці, особливо на успішних результатах пропаган-

дистського впливу мас-медіа під час першої світової війни.

Перший етап першої стадії досліджень масової комунікації охоплює період від зародження цього феномену на початку ХХ ст. і до початку ІІ-ої світової війни, тобто: перше десятиріччя ХХ ст. – кінець 30-х рр. ХХ ст. У цей час бурхливий розвиток преси – досягнення нею масових тиражів, досягнення документального та художнього кінематографу, широке впровадження радіо привернули увагу громадськості та політиків, які зрозуміли, що в цілому мас-медіа можуть суттєво впливати на масові аудиторії, на суспільну думку, на політичні орієнтири держави тощо. Такі погляди висловили на основі емпіричних спостережень у 30-х рр. ХХ ст. Дж. Бламлер, Г. Гаудер, Г. Герзота, Г. Кентріл [З, с. 19-20].

Використання під час Другої світової війни у військових та військово-політичних цілях методів пропагандиського впливу на маси Німеччиною, Росією, США та Великобританією ще більшою мірою підігріли суспільно-науковий інтерес до природи мас-медіа та методів управління мас- медійними системами і засобами.

Ускладнювали процес досліджень мас-медіа різні фактори. По-перше, розбіжності в позиціях фахівців різних галузей знань: психології, соціології, політології, лінгвістики, історії, філософії – всіх, хто з методологічних позицій своєї конкретної науки почав досліджувати, аналізувати та висвітлювати цей феномен ХХ ст. По-друге, з позицій кожної з гуманітарних проблем було дуже складно дійти до сутності проблем мас-медіа, до головних і принципових джерел і важелів їх розвитку – це зупиняло чи гальмувало систематичні дослідження.

Вищеназвані причини і надалі до нашого часу, при виникненні нових форм, викликів, загроз з боку практики мас-медіа обумовлюють відрив теоретичного осмислення реальних процесів впливів та значення масових комунікацій від рівня інформаційно-технологічних та організаційно-комунікаційних досліджень у цій сфері людської діяльності.

Таким чином, до 1896 року – появи терміну «масової комунікації» слід вважати передісторією щодо досліджень мас-медіа, а термін з початку ХХ ст. до рубіжу 40-х рр. ХХ ст. – першим етапом розвитку досліджень.

Перед фахівцями, що почали досліджувати масові комунікації, постали головні проблеми: виокремити предмет досліджень як спеціальний новий напрям та знати фундаментальні, академічні засоби (базові засоби) подальших наукових розробок у цій галузі. Потрібен був прорив на цьому науковому напрямі і він стався у 40-і рр. ХХ ст.