Соціальні комунікації.

Відповіді до екзамену.

Питання до екзаменту.

1. Наука про комунікацію.

2. Дослідження соціальних комунікацій.

3. Комунікація як процес.

4. Загальні характеристики комунікації.

5. Альтернативні традиції аналізу: структурна, біхевіоральна, культурна.

6. Інформація.

7. Види інформації.

8. Мас-медійна інституція.

9. Види мас-медій.

10. Процес масової комунікації.

11. Становлення науки про масову комунікацію.

12. Перший етап у розвитку науки про масову комунікацію.

13. Другий етап у розвитку науки про масову комунікацію.

14. Третій у розвитку науки про масову комунікацію.

15. Четвертий етап у розвитку науки про масову комунікацію.

16. Новітній етап науки про масову комунікацію.

17. Характер масової комунікації.

18. Система масової комунікації.

19. Структура масової комунікації.

20. Форми масової комунікації.

21. Концепція мас.

22. Масова аудиторія.

23. Масова культура та популярна культура.

24. Чотири моделі комунікації за Денісом Мак-Квейлом.

25. Візуальна та вербальна комунікація.

26. Масмедійна комунікація.

27. Рекламна комунікація.

28. PR комунікація.

29. Франкфуртська школа та критична теорія.

30. Бірмінгемська школа.

31. Гендерні проблеми та мас-медії.

32. Плекання та опосередковування ідентичності.

33. Глобалізація культури.

34. Мас-медії та постмодерна культура.

35. Свобода медій.

36. Медійна рівність.

37. Різноманітність медій.

38. Якість інформації.

39. Значення відповідальності.

40. Межі та зв’язки відповідальності.

41. Дві альтернативні моделі відповідальності.

42. Визначення масовокомунікаційного впливу.

43. Концептуальні засади масовокомунікаційного впливу.

44. Професійні засади масовокомунікаційного впливу.

45. Види масовокомунікаційного впливу.

46. Різновиди глобальних мас-медій.

47. Міжнародна медійна залежність.

48. Міжнародний потік інформації.

49. Культурний імперіалізм.

50. Поняття національної та культурної ідентичності.

51. Діяльність медійних організацій: фільтрування і добір.

52. Чинники добору новин.

53. Боротьба за доступ.

54. Вплив джерел на новини.

55. Діяльність медійних організацій: опрацювання та презентація.

56. Логіка медійної культури.

57. Ознаки та рівні соціальних комунікацій як публічного спілкування.

58. Роль українських медіа у розвитку соціальних комунікацій.

59. Соціальна комунікація як обмін соціальною інформацією.

60. Поняття про соціальнокомунікаційні технології.

Відповіді до екзамену.

1. Наука про комунікацію.

Розділ 7.

Історія науки

про масову комунікацію

7.1. Становлення науки про масову комунікацію.

Соціа́льна комуніка́ція (англ. social communication) — обмін між людьми або іншими соціальними суб'єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо, обумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві.

Історії науки про масову комунікацію вже присвячено кілька розвідок ук-

раїнських вчених:

Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжна-

родні відносини.— К.: Освіта, 1999;

Квіт С. Масові комунікації.— К.: Вид. Дім “Києво-Могилянська акаде-

мія”, 2008.

Зважаючи на той факт, що наука ця має американське коріння, українські

дослідники для написання історії вивчення масової комунікації використо-

вують дослідження переважно зарубіжних колег. Так, С. Квіт подає історію

науки за логікою Дж. Брайанта і С. Томпсон і в переказі їхньої праці

Bryant J., Thompson S. Fundamentals of Media Effects.— Boston, 2002.

Наш розділ представлено як узагальнення описів історії науки про масову

комунікацію, викладених О. Зернецькою, С. Квітом та Дж. Брайантом і

С. Томпсон. При цьому періодизацію науки про масову комунікацію подає-

мо за О. В. Зернецькою. Роботу американських учених використовуємо у ро-

сійському перекладі, що вийшов у 2004 році: Брайант, Дженнингз, Томпсон,

Сузан. Основы воздействия СМИ.— М.: Издательский дом «Вильямс», 2004.

Вивчення масової комунікації так чи інакше передбачає вихід на поняття

масового і мас та медіавпливу і медіаефектів. Самі дефініції масової кому-

нікації незалежно від часу, коли вони були сформульовані, вже включають

поняття засобів масової комунікації та поняття адресата у різних його масо-

видних формах. І взагалі, явище масової комунікації оцінюється як таке, що

виникло тільки завдяки появі ЗМК. Це якоюсь мірою є перебільшенням, ос-

кільки до появи ЗМК існували нехай не такі потужні, але все одно форми пе-

редачі інформації на більші за міжособистісне спілкування відстані для ве-

ликої кількості людей, що організовувало їх у маси. Прикладом може бути

хоч би швидкий спосіб передачі інформації про наближення ворога через за-

палювання стогів у козацьку добу: ті, хто на відстані бачили вогонь, знали,

що наближаються татари, гуртувалися на оборону — і самі запалювали стіг,

попереджаючи інших про наближення ворога. Але безперечно, з появою

мас-медіа розвиток масового спілкування набув іншого технологічного зміс-

ту, що дало поштовх і для зміни природи масової комунікації як процесу по-

ширення інформації, повідомлень за допомогою технічних засобів (преса,

радіо, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис, а також нових медіа —

комп’ютерних мультимедіа). Частина третя 189

У визначеннях радянського періоду обов’язковою була вказівка на адре-

сата масового спілкування з точки зору ідеологічної інтерпретації. Так, “Фи-

лософский словарь” передбачає, що “...масова комунікація — процес поши-

рення інформації… за допомогою технічних засобів (преса, радіо, кінемато-

граф, телебачення) на кількісно більші, розпорошені аудиторії… Метою

діяльності більшості західних соціологів і соціальних психологів є перш за

все вивчення впливу ЗМК на аудиторію, визначення ступеня зміни переко-

нань під упливом пропаганди. В умовах соціалістичного суспільства основ-

ним предметом вивчення є структура, спектр запитів, потреб аудиторії і

ступінь їх реалізації, задоволення ЗМК (виділення наше.— В. Р.)” (Философ-

ский словарь / Под ред. И. Т. Фролова.— М.: Изд-во полит. л-ры, 1981.— С.

204).

Із завдань дослідників постає різниця між буржуазною і соціалістичною

масовою комунікацією: буржуазна масова комунікація розглядається як ме-

ханізм прямого впливу на аудиторію, майже маніпуляції нею; соціалістична

— як процес опосередкованого впливу через потреби людські, де аудиторія

є активним суб’єктом спілкування. Такий, суб’єктно-суб’єктний, підхід —

демократичний і навіть сучасний з погляду початку ХХІ століття.

Системне вивчення масової комунікації, зокрема медіаефектів, розпочи-

нається у ХХ ст., коли в найбільших університетах США запроваджувалися

магістерські програми з вивчення масової комунікації.